Справа №200/7659/17

Провадження №2з/200/113/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

31 липня 2019 року                 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська 

в складі : головуючого судді:        Женеску Е.В.

                      за участю секретаря:       Стрипи М.П.

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Державна нотаріальна контора м. Дніпра про заборону вчиняти дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Сьомій Державній нотаріальній контори м. Дніпра вчиняти будь які нотаріальні дії пов`язані з оформленням спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яким іншим особам, до повного виконання судових рішень, щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 ; заборонити вчиняти будь які реєстраційні дії, щодо нерухомого майна, а саме домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до повного виконання судових рішень, щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовлено.

15 липня 2019 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Сьомій Державній нотаріальній контори м.Дніпра вчиняти будь які нотаріальні дії пов`язані з оформленням спадщини, яка відкрилась після смерті  ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яким іншим особам, до повного виконання судових рішень, щодо стягнення боргу з  ОСОБА_2 , на користь Позивача .Заборони вчиняти будь які реєстраційні дії, щодо нерухомого майна, а саме домоволодіння яке розташоване за адресою:  АДРЕСА_1 , до повного виконання судових рішень, щодо стягнення боргу з  ОСОБА_2 , на користь Позивача .

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що починаючи з квітня 2007 року Відповідач привласнив кошти Позивача та безпідставно ними користувався та користується на власний розсуд, ігноруючи права Позивача як власника цих коштів. ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після померлої ОСОБА_3 1925 р.н., яка являлась матір`ю боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Дані відомості стали відомі після отримання письмової відповіді з Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань №4» на адвокатський запит. Так 24 січня 2017 року боржник ОСОБА_2 подав Заяву про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_3 , до Сьомої Державної нотаріальної контори м.Дніпра, відповідно до якої він приймає всю спадщину за померлою. Родичі спадкоємця ОСОБА_2 не зацікавлені в повернені боргу останнім, тому все яке будуть намагатися не допустити прийняття спадщини ОСОБА_2 . Тому виникла необхідність зобов`язати не вчиняти будь-яких дій щодо оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, зважаючи на обставини справи прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходи забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Питання забезпечення позову вирішується без повідомлення учасників справи за правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що предметом позову є стягнення коштів отриманих відповідачем від позивача шляхом укладання договору про надання грошових коштів в довірче управління.

Вимоги заяви про забезпечення позову стосуються заборони вчинення дій щодо спадкового майна яке відкрилося після смерті матері відповідача.

Як випливає з тексту заяви спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак доказів щодо прийняття відповідачем спадщини після померлої матері надано не було.

Умовами застосування забезпечення позову є: відповідний спосіб забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору та не може вирішувати спір по суті; не є допустимим при вжитті заходів забезпечення позову порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів заявника й інших осіб, до яких належать особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, але перебувають з останніми у певних правовідносинах; конкретний вид забезпечення позову повинен дійсно виключати утруднення при виконанні рішення або виключати можливість дій, які може вчинити особа під час розгляду справи, завдавши шкоди правам та інтересам заявника й інтересам судочинства.

У разі порушення зазначених умов, мета забезпечувальних заходів не досягається.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повзанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

 Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум не пов`язанні із спадковими правами учасників справи, а тому спосіб забезпечення позову не стосується предмету спору даної справи, що свідчить про порушення умов застосування забезпечення позову та унеможливлює досягнення мети забезпечувальних заходів.

Позивачем до клопотання не додано доказів про те, що незастосування саме такого заходу забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, обраний захід забезпечення позову, не є співмірним із предметом спору та при його застосуванні, не буде дотримано балансу інтересів сторін.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Державна нотаріальна контора м. Дніпра про заборону вчиняти дії– відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску