ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 р. № 15/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:Кравчука Г.А.,
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І. (доповідач)
За участю представників сторін:
позивача (за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом)Несімка М.П. дов. б/н від 23.02.2010 р.
відповідача ( за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом)ОСОБА_5 –представника за дов. №191 від 23.03.2009 р.
3-тіх осіб1. не з’явився
2. ОСОБА_6
3. не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_7
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 р.
у справі№15/5 господарського суду Львівської області
за позовомГородоцької райдержадміністрації Львівської області
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7
треті особи1. Добрянська сільська рада
2. Фізична особа –підприємець ОСОБА_6
3. Городоцький районний відділ Львівської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру"
провизнання недійсним договору оренди землі
за зустрічним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7
до Городоцької райдержадміністрації Львівської області
про відновлення порушеного права користування об'єктом оренди та визнання договору оренди землі дійсним
В С Т А Н О В И В:
Городоцька райдержадміністрація Львівської області (надалі райдержадміністрація) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи –підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_7, третя особа - Добрянська сільська рада, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору оренди землі від 14.08.2003 року між сторонами не досягнуто домовленості з усіх істотних умов, відповідачем не здійснено нотаріальне посвідчення договору, договір у визначеному законом порядку не зареєстрований.
ФОП ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом до Городоцької райдержадміністрації Львівської області, третя особа - Добрянська сільська рада, про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним, визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації №546 від 23.08.2007 року та №749 від 23.11.2007 року, а також усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди за спірним договором.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що при укладенні договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов, договір є належним чином зареєстрованим, спірними рішеннями райдержадміністрація скасувала своє попереднє рішення про затвердження проекту землевідведення та передачу земельної ділянки підприємцю та визнала укладений між сторонами договір оренди недійсним, чим перевищила свої повноваження.
В процесі розгляду справи до участі у справі залучені як треті особи також Фізична особа –підприємець ОСОБА_6 та Городоцький районний відділ Львівської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру".
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2009 року (судді: Костів Т.С., Масловська Л.З., Артимович В.М.) в первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволений частково, спірні розпорядження райдержадміністрації визнані недійсними, в решті зустрічних позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що при підписанні договору сторони не досягли згоди з усіх визначених законом істотних умов договору, разом з тим відсутній акт приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору, тобто договір є неукладеним, а визнати недійсним суд може лише укладений договір, тому підстави для визнання договору недійсним відсутні. З огляду на положення ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", в частині про визнання договору дійсним зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки договір є неукладеним та не пройшов державну реєстрацію у визначеному законом порядку. В частини про визнання спірних розпоряджень райдержадміністрації зустрічний позов підлягає задоволенню у зв'язку з перевищенням відповідачем за зустрічним позовом своїх повноважень при прийнятті цих розпоряджень. В частині усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди за спірним договором, то позивачем не доведено, що саме райдержадміністрація чинить ці перешкоди.
За апеляційними скаргами ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_8 райдержадміністрації судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 року (судді Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.), скасоване в частині відмови у задоволенні первісного позову, в цій частині провадження у справі припинено на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмета спору). В решті судове рішення залишене без змін з підстав, вказаних судом першої інстанції. Однак, при цьому суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що при вирішенні спору слід керуватися нормами законодавства, що діяли на час укладення спірного договору.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ФОП ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині припинення провадження у справі та в частині відмови в зустрічних позовних вимогах про визнання договору дійсним та прийняти в цих частинах нове рішення, яким:
- відмовити у задоволенні позову Городоцької райдержадміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки від 14.08.2003 року недійсним;
- задовольнити зустрічний позов ФОП ОСОБА_7 та визнати договір від 14.08.2003 року оренди земельної ділянки площею 20,04га, що розташована за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради… дійсним та таким, що не потребує нотаріального посвідчення.
В решті постанова не оскаржується.
У відзиві на касаційну скаргу позивач Городоцька райдержадміністрація просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа ОСОБА_6 позивач ВАТ ”Рівнеазот” просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, третьої особи розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2003 року між Городоцькою райдержадміністрацію (орендодавець) та ФОП ОСОБА_7 (орендар) був підписаний договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку площею 20,04 га, в тому числі 19,84 га під ставком, 0,20 га дамб, що розташована за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Городоцького району.
На момент укладення договору був чинним Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року.
За правилами ст. 153 цього Кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:
1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
2) термін договору оренди;
3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);
4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;
5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;
7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.
Дослідивши умови договору оренди земельної ділянки від 14.08.2003 року, господарські суди встановили, що він не містить всіх передбачених вищезазначеною нормою Закону істотних умов, а саме: в договорі відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. При цьому суди відзначили, що доказів досягнення сторонами згоди з цих положень у майбутньому не подано.
З урахуванням вищезазначених приписів законодавства та встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірний договір є неукладеним в силу положень ст. 153 Кодексу.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена (укладена) з порушенням вимог закону. Таким чином, недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України слід припинити провадження у справі.
А відтак, суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження у справі у частині вимог про визнання договору недійсним на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 14.08.2003 року площею 20,04 га, що розташована за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради… дійсним та таким, що не потребує нотаріального посвідчення судова колегія відзначає наступне.
За правилами ст. 16 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.
Господарськими судами встановлено, що в порушення Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затв. Постановою КМ України від 25.12.1998р. №2073, спірний договір не зареєстрований належним чином, оскільки надані сторонами примірники договору не містять гербової печатки та підпису голови відповідної ради або уповноваженої посадової особи.
Відповідно до п. 9 вказаного Порядку відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Крім того, за приписами ст. 154 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до п.7 спірного договору сторони обумовили його нотаріальну форму, однак, договір не був нотаріально посвідчений.
З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо неукладення спірного договору, відсутності його державної реєстрації, недотримання нотаріальної форми договору, господарські суди правомірно відмовили в вищезазначеній частині зустрічних позовних вимог.
В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують додаткової оцінки чи переоцінки доказів у справі до уваги не приймаються.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 р. у справі №15/5 залишити без змін.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.