Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #80636650

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 569/12595/15-ц

провадження № 61-28822св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненької області від 01 червня 2017 року у складі судді Рудики Л. Д. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Хилевича В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»), у якому просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 лютого 2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі. На забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору, 25 лютого 2008 року також був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу.

Зазначає, що вона не мала наміру укладати та не укладала іпотечний договір. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором від 25 лютого 2008 року, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості, ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно відмовлено. Зокрема, встановлено, що іпотечний договір від 25 лютого 2008 року нею не підписувався і, як наслідок, вказаний іпотечний договір є недійсним і його недійсність встановлена законом.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 липня 2014 року рішення Рівненського міського суду від 04 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року залишено без змін рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 липня 2014 року.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу, накладено обтяження.

Просила зняти заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 та скасувати реєстраційний номер обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Знято заборону на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано реєстраційний номер обтяження № 6658630, що зареєстрований 25 лютого 2008 року за № 6658630 реєстратором: приватним нотаріусом Білець В. Є., на підставі іпотечного договору від 25 лютого 2008 року, акціонерний банк «Брокбізнесбанк»; заявник - приватний нотаріус Білець В. Є. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: квартира, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що накладення заборони на квартиру позивача та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є незаконним та обмежує її права як власника майна.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 569/12595/15-ц з Рівненського міського суду Рівненської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 травня 2018 року справу № 569/12595/15-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу № 569/12595/15-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ПАТ «Брокбізнесбанк» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Білець В. Є. підтвердила, що ОСОБА_1 особисто підписала договір іпотеки. Крім того, у висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області зазначено, що дати категоричний висновок про виконання чи невиконання представлених на дослідження підписів ОСОБА_1 , не виявилось можливим. Також звертаючись до суду з позовом у 2017 році ОСОБА_1 пропустила трирічний строк звернення до суду.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін. Зазначала, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено, що іпотечний договір є недійсним. Таке рішення було предметом апеляційного та касаційного переглядів. Відповідач не звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності, тому посилання на пропуск строку звернення до суду, є безпідставним. Покази свідка - приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Білець В. Є. не спростовують висновків експертизи про те, що підпис у договорі іпотеки виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Зазначає, що вона не підписувала договір іпотеки, що виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки та є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 25 лютого 2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 92KL-08. На забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 92KL-08 25 лютого 2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №92KL-08і.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2014 року по справі № 1715/16675/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 липня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на заставне майно відмовлено.

Зокрема, встановлено, що іпотечний договір від 25 лютого 2008 року № 92KL-08і ОСОБА_1 не підписувався, тому, враховуючи вимоги статті 202, частини третьої статті 203, частини статті 207, статті 547 ЦК України, вказаний іпотечний договір є недійсним і його недійсність встановлена законом.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17 (провадження 14-603цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 305/1180/15-ц (провадження 14-82цс18).

Судами установлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2014 року встановлено, що іпотечний договір від 25 лютого 2008 року № №92KL-08і є недійсним і його недійсність встановлена законом.

Таким чином, висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що накладення заборони на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, є незаконним та обмежує права позивача як власника квартири щодо вільного розпорядження майном.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, й зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а касаційна скарга не містить аргументів, які б спростовували висновки судів. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки суди правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненької області від 01 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун



  • Номер: 22-ц/787/1258/2017
  • Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 569/12595/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Рівненської області
  • Суддя: Бурлаков Сергій Юрійович
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 11.07.2017
  • Дата етапу: 05.10.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація