Провадження № 2/359/286/2019

Справа № 359/9596/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участю прокурора - Малинецького В.А.,

представника позивача

ДП «Бориспільське лісове господарство» - Чигир Т.Ф.,

Представника позивача КМУ - Сінька А.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

18.03.2015 р. перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», звернувся до суду з вказаним позовом, яким просив:

- визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 за номерами: № 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 », № 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 », № 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 », № 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 », № 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 », № 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 », № 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 », № 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_13 », № 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_11 », № 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_12 »,

-визнати недійсним розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 06.04.2009 № 1095 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , загальною площею 4,95 га.,

-визнати недійсним розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 06.04.2009 № 1096 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , загальною площею 4,95 га.,

-визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_1 : серія НОМЕР_16 (кадастровий номер НОМЕР_11 ), серії НОМЕР_17 (кадастровий номер НОМЕР_7 ), серії НОМЕР_18 (кадастровий номер НОМЕР_8 ), серії НОМЕР_19 (кадастровий номер НОМЕР_20 ), серії НОМЕР_21 (кадастровий номер НОМЕР_22 ), серії НОМЕР_23 (кадастровий номер НОМЕР_12 ), серії НОМЕР_24 (кадастровий номер НОМЕР_14 ), серії НОМЕР_25 (кадастровий номер НОМЕР_13 ), серії НОМЕР_26 (кадастровий номер НОМЕР_10 ), серії НОМЕР_27 (кадастровий номер НОМЕР_15 ),

-витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування Держаного підприємства «Бориспільський лісгосп» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, що розташовані за межами с. Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: НОМЕР_11 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_20 , НОМЕР_22 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_10 , загальною вартістю 4 797 240 грн.,

-покласти на відповідачів судові витрати.

Одночасно просили суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_11 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_20 , НОМЕР_22 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_10 , що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області ( а.с. 1-9 т.1).

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 вилучено з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га, їх категорію змінено на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев. Вказані земельні ділянки у приватну власність отримали громадяни ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 . За інформацією Управління Держземагентства у Бориспільському районі, наявних копій договорів купівлі-продажу та державних актів на прав власності на земельні ділянки, зазначені землевласники, крім ОСОБА_16 , на підставі договорів купівлі продажу відчужили ділянки громадянці ОСОБА_1 , яка на підставі вказаних цивільно-правових угод отримала державні акти на право власності. На момент відчуження відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок, виготовлених ПП «АВІРС», та які стали підставою визначення ціни в договорах купівлі-продажу, ринкова вартість всього масиву земель площею 9,9 га, що перебуває у ОСОБА_1 , становить 4 797 240 грн. Також було встановлено, що на підставі розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06.04.2009 №№ 1095, 1096 цільове призначення даних земельних ділянок було змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва. Зазначили, що на підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_1 отримано державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_16 , кадастровий номер

НОМЕР_11 , серії НОМЕР_17 , кадастровий номер НОМЕР_7 , серії НОМЕР_18 , кадастровий номер НОМЕР_8 , серії НОМЕР_19 , кадастровий номер НОМЕР_20 , серії НОМЕР_21 , кадастровий номер НОМЕР_22 , серії НОМЕР_23 , кадастровий номер НОМЕР_12 , серії НОМЕР_25 , кадастровий номер НОМЕР_13 , серії НОМЕР_24 , кадастровий номер НОМЕР_14 ,серії НОМЕР_26 , кадастровийномерНОМЕР_32 , серії НОМЕР_27 , кадастровий номер НОМЕР_15 . Зазначені розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації є незаконними та підлягають скасуванню, а державні акти на право власності є незаконними і повинні бути визнані недійсними . Так, згідно з п. 5 ст. 27 JIK України, а також ч. 9 ст. 149 ЗК України передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Звертає увагу суду, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», що знаходилися в одному кварталі лісництва і є єдиним лісовим масивом та використовувалися для ведення лісового господарства, видано в один день-09.04.2008. Всі проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільський лісгосп» розроблені однією проектною організацією - ТОВ «Агротехпроект» та пройшли державну експертизу землевпорядної документації також в один день - 12.02.2008. У подальшому розпорядження вказаними землями здійснювалося неподільним масивом - вся ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 , її цільове призначення 06.04.2009 змінено на землі для ведення садівництва.

Зазначає, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення нею передбачених законом повноважень. Розпорядження прийнято головою Київської обласної державної адміністрації в порушення ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 ЗК України, ст.ст. 27, 31, 57 JIK України, ст.ст. З, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України, повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення площею понад 1 га обласні державні адміністрації чинним законодавством не наділено, а також у зв`язку з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок.

До прийняття рішення та видачі державних актів спірна земельна ділянка перебувала у державній власності. Київська обласна державна адміністрація не була наділена чинним законодавством повноваженнями щодо розпорядження нею. В той же час державні акти на право власності на земельну ділянку громадянам видано з порушенням чинного законодавства, оскільки ними набуто право власності на земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави.

З цих підстав вважають, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» і подальші розпорядження Бориспільської райдержадміністрації щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок є незаконними та підлягають визнанню недійсними, видані громадянам на їх підставі державні акти на право власності також підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки, відповідно до вимог ст.ст. 387,388 ЦК України - повернуті власнику, оскільки спірні земельні ділянки вибули із власності держави поза волею її належного розпорядника в особі Кабінету Міністрів України. Одночасно зазначили, що строки позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, передбачені ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України не пропущено, оскільки про допущені порушення прокуратура довідалася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 18.06.2014.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок- задоволено.( а.с.34-41 т.2).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області заяву представника Київської обласної держадміністрації про перегляд заочного рішення від 12.05.2015 року- задоволено. Заочне рішення від 12.05.2015 року - скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку( а.с. 142 т.2).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.02.2016 р.( а.с.243-245 т.2) в позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року( а.с.263-273 т.3) апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с.75-79 т.4).

Одночасно суд касаційної інстанції зазначив, що з огляду на положення ст.261 ЦК України, ст.45 ЦПК України 2004 року, суди не з`ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з вищезазначеним позовом. Це право пов`язано з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушено, стало відомо про таке порушення. Ураховуючи те, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суди не з`ясували, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції..

За змістом ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018року у зв`язку з набранням чинності змін до Цивільного процесуального кодексу України було вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.4 а.с. 126), за результатами проведення якого - справу призначено до судового розгляду (т.4 а.с.225-226).

У судовому засіданні прокурор Бориспільської місцевої прокуратури Малинецький В.А. підтримав пред`явлений позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник КМУ Сінько А.А. у судовому засіданні позов підтримав, також просив задовольнити.

Представник ДП «Бориспільський лісгосп» Чигир Т.Ф. підтримала позов та просила суд задовольнити його в повному обсязі. У подальші судові засідання представник не з`являлася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник Київської обласної державної адміністрації у судове засідання також не з`явився. Проте направив на адресу суду клопотання ( а.с.14 т.5) про розгляд справи без участі представника облдержадміністрації. Крім того, ними подано письмові заперечення проти позову (а.с.43-47 т.1) та заяву про застосування позовної давності (а.с.50-51 т.1), відповідно яких просили суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень вказують, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року № №499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 "Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність" були прийняті у відповідності до вимог Лісового та Земельного кодексів України. Вважають, що Київська обласна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень, оскільки спірними розпорядженнями вилучались земельні ділянки площею 0,99 га кожна, тоді як Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, площею понад 1 га.

Також зазначають, що першим заступником прокурора Київської області в обґрунтування своїх позовних вимог не надано жодних доказів, а також посилань на нормативно-правові акти, в яких були б передбачені заборона чи обмеження щодо кількості видання облдержадміністраціями своїх розпоряджень в один день, щодо розробки проектів землеустрою однією проектною організацією, щодо проходження державної експертизи землевпорядної документації в один день. Доводи про перевищення головою облдержадміністрації своїх повноважень ґрунтуються лише на припущеннях Першого заступника прокурора Київської області.

Крім цього, в заяві про застосування строку позовної давності наголосили про сплив строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Вважають, що доводи Першого заступника прокурора Київської області про те, що йому стало відомо про порушення вимог земельного законодавства під час видачі оспорюваних розпоряджень тільки після проведення перевірки в Київській облдержадміністрації є безпідставними, оскільки прокуратурі Київської області про прийняття оспорюваних розпоряджень було відомо безпосередньо після їх видання, так як листом від 20.01.05 № 07/-1-185 прокурор Київської області зобов`язав Київську облдержадміністрацію, на підставі ст.ст. 8,20 Закону України "Про прокуратуру", невідкладно після видання обласною державною адміністрацією розпоряджень їх копії надсилати на адресу прокуратури Київської області.

Представник відповідача ОСОБА_1 -адвокат Дем`янюк Р.В. також заперечував проти задоволення позову, підтримав подані до суду: відзив на позовну заяву( а.с.166-175 т.4), заяву щодо вимог про забезпечення позову(а.с.194-196 т.4) та заяву про застосування строку позовної давності (а.с.197-203 т.4). В обґрунтування відзиву зазначив, що в даній справі прокурор здійснює представництво інтересів державного підприємства (компанії) та Кабінету Міністрів України, вказуючи в поясненнях, що Кабінет Міністрів України не має певних повноважень, зокрема функцій контролю.

Тобто, прокурор вказує, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, існує - це Кабінет Міністрів України (рухається в напрямку використання вищевказаного першого «виключного випадку») і після цього не пояснює усвідомлену пасивну поведінку Кабінету Міністрів України, не звернення, всупереч повноваженням. Кабінету Міністрів України за захистом державних інтересів чи неналежну активну поведінку Кабінету Міністрів України, спрямовану на захист державних інтересів. Тобто, прокурор стверджує, що «орган» існує, але ні «не здійснення захисту», ні «здійснення захисту неналежним чином» немає, а це чітко протирічить вимогам закону. У позовній заяві та поясненнях прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що у відповідності до норм законодавства, повноваження щодо вилучення зазначеного виду земельної ділянки були як і в облдержадміністрації (якщо площа такої земельної ділянки до 1 га), так і в Кабінету Міністрів України (якщо площа земельної ділянки становить понад 1 га). Звертає увагу на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та зазначає, що спірні правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації не спрямовувалися на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищувала 1 га. Твердження щодо вилучення оспорюваних земельних ділянок єдиним масивом, площа якого перевищує 1 га не відповідає дійсності, оскільки, на кожну земельну ділянку були розроблені окремі проекти землеустрою з присвоєнням окремих кадастрових номерів кожній земельній ділянці. Крім того, в матеріалах проекту землеустрою наявні згода землекористувача (який у даній справі виступає у якості позивача), позитивний висновок органу земельних ресурсів. З огляду на це, звертаємо увагу, що відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою. Повнота та відповідність такої документації чинному законодавству відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» перевіряється при проведенні такої експертизи. Проект землеустрою отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, що відповідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» було підставою для прийняття відповідного рішення облдержадміністрацією. Перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень, передбачених законом, не відбувалося. У даній же справі позивач (він же землекористувач, він же орган лісового господарства) надавав всі належні і відповідні згоди на вилучення, присутні всі необхідні висновки, експертизи, погодження та проекти землеустрою. Незаконного відчуження земельної ділянки - індивідуально визначеного об`єкта цивільних прав - не відбувалося. Проекти землеустрою отримали усі необхідні і передбачені законодавством позитивні оцінки, погодження, висновки та враховуючи які, ОСОБА_1 стала добросовісним набувачем земельних ділянок і, керуючись законними очікуваннями та усталеною на момент набуття практикою, набула права власності у повній відповідності до вимог законодавства. З огляду на вищезазначене, просив повністю відмовити у задоволенні безпідставних, необґрунтованих і недоведених позовних вимог.

Також просив відмовити у задоволенні позову в частині забезпечення позову, оскільки в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач взагалі не пояснив причини звернення із вказаною заявою.

Крім того, просив суд, застосувати позовну давність до заявлених вимог з огляду на те, що всі позивачі могли довідатися про спірні розпорядження з дня їх прийняття та мали час на оскарження протягом трьох років.

Представник Бориспільської райдержадміністрації у судове засідання не з`явився, наддав суду заяву( а.с.120 т.4), у якій просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача, будь-яких заперечень по суті позову не подали.

Треті особи у судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином- за місцем проживання зазначеним у позовній заяві та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, заяв та заперечень по суті позову не подали.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що головою Київської обласної державної адміністрації 09.04.2008 прийнято розпорядження за номерами: № 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 », № 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 », № 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 », № 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 », № 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 », № 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 », № 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 », № 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_13 », № 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_11 », № 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_12 »( а.с. 10-19 т.1).

Як встановлено, розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 вилучено з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га, їх категорію змінено на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев.

Як зазначив позивач, за інформацією Управління Держземагентства у Бориспільському районі, наявних копій договорів купівлі-продажу та державних актів на прав власності на земельні ділянки, частина зазначених землевласників на підставі договорів купівлі продажу відчужила ділянки громадянці ОСОБА_1 .. На момент відчуження відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок, виготовлених ПП «АВІРС», та які стали підставою визначення ціни в договорах купівлі-продажу, ринкова вартість всього масиву земель площею 9,9 га, що перебуває у ОСОБА_1 , становить 4 797 240 грн.

Також встановлено, що на підставі розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06.04.2009 №№ 1095, 1096 цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_11 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_20 , НОМЕР_22 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_10 змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва( а.с.20,21 т.1).

У подальшому, на підставі вказаних розпоряджень управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області було видано, а ОСОБА_1 отримано, державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_16 , кадастровий номер НОМЕР_11 , серії НОМЕР_17 , кадастровий номер НОМЕР_7 , серії НОМЕР_18 , кадастровий номер НОМЕР_8 , серії НОМЕР_19 , кадастровий номер НОМЕР_20 ,серії НОМЕР_21 , кадастровий номер НОМЕР_22 , серії НОМЕР_23 , кадастровий номер НОМЕР_12 , серії НОМЕР_25 , кадастровий номер НОМЕР_13 , серії НОМЕР_24 , кадастровий номер НОМЕР_14 , серії НОМЕР_26 , кадастровий номер НОМЕР_10 , серії НОМЕР_27 , кадастровий номер НОМЕР_15 (а.с. 22-31 т.1).

Як стверджує прокурор, про що зазначено у позовній заяві, 09.04.2008 року головою Київської обласної державної адміністрації були видані розпорядження за №№499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 , якими було вилучено з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га, їх категорію змінено на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев, а також, що на підставі розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06.04.2009 №№ 1095, 1096 цільове призначення земельних ділянок змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва, та на підставі даних розпоряджень було виготовлено та видано державні акти на право власності на землю ОСОБА_1 : серіїНОМЕР_16 , кадастровий номер НОМЕР_11 , серії НОМЕР_17 , кадастровий номер НОМЕР_7 , серії НОМЕР_18 , кадастровий номер НОМЕР_8 , серії НОМЕР_19 , кадастровий номер НОМЕР_20 , серії НОМЕР_21 , кадастровий номер НОМЕР_22 , серії НОМЕР_23 , кадастровий номер НОМЕР_12 , серії НОМЕР_25 , кадастровий номер НОМЕР_13 , серії НОМЕР_24 , кадастровий номер НОМЕР_14 , серії НОМЕР_26 , кадастровий номерНОМЕР_32 , серії НОМЕР_27 , кадастровий номер НОМЕР_15 .

І хоча, належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин прокурором та іншими учасниками справи належних і допустимих доказів надано не було, суд враховує, що відповідачі ці обставини, щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, не оспорюють.

З доводів прокурора вбачається, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації прийняті поза межами компетенції, оскільки згідно з п. 5 ст. 27 JIK України, а також ч. 9 ст. 149 ЗК України передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим, видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки, зміна їх цільового призначення, відбулось із порушеннями та суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними. Зокрема, прокурор вказав на те, що зазначені розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», що знаходились в одному кварталі лісництва і є єдиним лісовим масивом та використовувалися для ведення лісового господарства, видано в один день-09.04.2008. Одночасно вказує, що всі проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільський лісгосп» розроблені однією проектною організацією - ТОВ «Агротехпроект» та пройшли державну експертизу землевпорядної документації в один день - 12.02.2008. У подальшому розпорядження цими землями здійснювалося неподільним масивом - вся ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 , її цільове призначення 06.04.2009 змінено на землі для ведення садівництва.

Зазначене свідчить про те, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, та свідчить про перевищення нею передбачених законом повноважень. Отже, мало місце перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень, а саме 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 ЗК України, ст.ст. 27, 31, 57 JIK України, ст.ст. З, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

І в цьому зв`язку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ст.56 ЗК України).

Відповідно до вимог ст.57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)).

За змістом ч.4 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Водночас, відповідно до вимог ч.7 цієї статті Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, згідно з вимогами ч.6 ст.149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.9 цієї статті Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 вилучено з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га, їх категорію змінено на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що оспорювані розпорядження, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача, видано в один день, ними вилучено окремі земельні ділянки, які використовувалися для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення і ці земельні ділянки передано у власність окремим громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, зазначені земельні ділянки межують між собою, що підтверджується даними опису меж до Планів меж земельних ділянок, що містяться у Державних актах на право власності на земельну ділянку, виданих на ім`я ОСОБА_1 ( а.с.22-31 т.1)., а також становлять єдиний масив, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти України, які знаходяться у публічному доступі.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто поза межами своєї компетенції , оскільки обласні державні адміністрації не були наділені повноваженнями щодо вилучення лісів площею понад 1 га в межах сіл, лісів, селищ та міст та передачі їх у власність або користування. Органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача був Кабінет Міністрів України, а не Київська обласна державна адміністрація.

Водночас, твердження прокурора, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» поза його волею не відповідає дійсності.

Так, з досліджених судом висновків ДП «Бориспільський лісгосп» №№ 703, 707,706,708,709, 710, 694, 704 від 29.12.2007 ( а.с.189, 193,197, 201, 205,209, 213, 217 т.3), ДП «Бориспільський лісгосп» погодив проекти землеустрою щодо вилучення, припинення права постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельною лісовою ділянкою площею по 0,99га.

Відповідно до висновків Державної землевпорядної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2008 р., затверджених в.о. начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області (а.с.186,190, 194,198,202,206,210,214,218,222 т.3), поданий на держекспертизу проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільський лісгосп» переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Гнідинської сільради Бориспільського району Київської області, відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно.

Таким чином, вказана прокурором обставина, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» поза його волею не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 та розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06.04.2009 №№ 1095, 1096 є обґрунтованими, проте задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності без поважних на то причин.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.26 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Крім цього, в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

З огляду на це, положення ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Викладене в повній мірі узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними, зокрема в постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-178цс15 та від 16 вересня 2015 року у справі №6-68цс15. Відповідно до якої положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд не врахував положення закону та дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення прокурором перевірки.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність вільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Судом встановлено, згідно постанови про проведення перевірки № 56 від 18.06.2014 року прокуратура Київської області проводила перевірку за додержанням та застосуванням законів в Київській обласній держадміністрації( а.с.32,33 т.1).

Водночас, з листа від 20.01.05 № 07/-1-185 вбачається, що прокурор Київської області зобов`язав Київську облдержадміністрацію, на підставі ст.ст. 8,20 Закону України "Про прокуратуру", невідкладно після видання обласною державною адміністрацією розпоряджень їх копії надсилати на адресу прокуратури Київської області.( а.с.206 т.4)

Крім того, як вбачається з листа Київської обласної державної адміністрації № 07/4-345 вих. Від 17.02.2009( а.с.208 т.4), з січня 2005 року щомісяця надаються усі копії розпоряджень голови Київської облдержадміністрації прокуратурі Київської області, у тому числі і за 2008 рік. З вересня 2008 року розпорядження передаються працівникам загального апарату облдержадміністрації в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області особисто ОСОБА_20 . С ..До вказаного терміну розпорядження передавалися ОСОБА_22 .

З матеріалів справи також вбачається, що позивач у справі ДП «Бориспільський лісгосп» 29.12.2007 р. надавав свої висновки про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільський лісгосп» та зміни їх цільового призначення.

Отже, ДП «Бориспільський лісгосп» було обізнано про вилучення земельних ділянок лісового фонду з користування ДП «Бориспільський лісгосп» для подальшої передачі їх у власність громадянам та мало можливість дізнатись про наявність розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 ще з часу їх прийняття, але не скористалися правом їх оскарження у межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Крім того, встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави дійти висновку, що державі, в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення, тобто з квітня 2008 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 «Положення про Державне агенство земельних ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року №614, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Отже, про порушення державних інтересів Кабінет Міністрів України міг довідатися з моменту надходження відповідних «Проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільський лісгосп», переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» до відповідного підрозділу Дерземагенства у лютому-квітні 2008 року, а отже міг дізнатися про оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації, з моменту їх винесення.

Суд також звертає увагу , що Постановою КМУ від 22 лютого 2000 року №388 «Про щорічні звіти голів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій», чинної на момент ухвалення оспорюваних розпоряджень, було затверджено перелік основних питань, що підлягають висвітленню у щорічних звітах голів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, та перелік основних показників розвитку регіонів (додаються).

Відповідно до п.2 Постанови головам обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій щороку до 1 березня подавати відповідні звіти Кабінетові Міністрів України.

Так, згідно п.2 Переліку у звіті підлягало висвітленню питання використання землі, природних ресурсів, охорона довкілля.

Отже, про використання землі, тобто ухвалені Київською обласною державною адміністрацією розпорядження, а отже, про порушення порядку відведення земельних ділянок, Кабінет Міністрів України мав можливість дізнатися зі звіту за відповідний рік, який мав подаватися до 1 березня наступного ороку.

Як роз`яснив Вищий Спеціалізований Суд з розгляду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.7 листа «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року, вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суди мають приділяти належну увагу такому поняттю як момент, з якого особа дізналася про порушення свого права, та керуватися доказами, які підтверджують його настання. Суди, інколи відмовляючи в задоволенні позову по суті, додатково підставою для відмови в задоволенні позову зазначають сплив строку позовної давності, що є неправильним. Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови. Якщо встановлено, що право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене.

Враховуючи викладене, строк позовної давності за заявленими позовними вимогами, щодо визнання недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від від 09.04.2008 за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 сплинув у квітні 2011 року, а отже могло стати відомо і про наступну зміну цільового призначення земельних ділянок відповідними розпорядженнями Бориспільської райдержадміністрації.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що перший заступник прокурора Київської області, який звернувся до суду з вказаним позовом, та прокурор Бориспільської місцевої прокуратури, який здійснював представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, з клопотанням про поновлення строку звернення до суду не зверталися, не надали суду будь-яких достатніх та належних доказів та обґрунтованих пояснень щодо наявності поважних підстав пропуску такого строку.

Суд вважає необґрунтованими доводи прокурора, що строки позовної давності звернення до суду з даним позовом, передбачені ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, не пропущено, оскільки позивач, як контролюючий орган, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Слід зазначити, що відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» від 5.11.1991 року № 1789-ХІІ відповідність актів, які видаються всіма органами та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, була предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Таким чином, державі, в особі органу прокуратури, було і об`єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення цих порушень протягом строку позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24 червня 2003 року, заява №44277/98, п.37) зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання у право власності особи має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи, вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (рішення від 01 червня 2006 року, заява №25921/02, пункти 28, 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков О.Ф. проти України» (заява №21722/11, п.137) зазначив, що Суд неодноразово ухвалював рішення про те, що строки давності слугують декільком важливим цілям, а саме: забезпечують правову визначеність та остаточність, захищають потенційних відповідачів від застарілих скарг, яким може бути важко протидіяти, і запобігають будь-якій несправедливості, якщо б така виникла, коли б суди змушені були розглядати справи щодо подій, котрі відбувалися у віддаленому минулому, на основі доказів, які могли стати недостовірними та неповними зі спливом часу. У вказаній справі Суд дійшов висновку, що мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції щодо заявника, оскільки держава заявила вимоги до заявника після спливу значного часу з моменту подій, що були підставою для цих вимог.

Для забезпечення верховенства права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» органи державної влади та суди зобов`язані дотримуватись встановлених ЦК України строків позовної давності та застосовувати передбачені цим Кодексом наслідки пропуску позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що позов пред`явлено прокурором поза межами позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що інші позовні вимоги: про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки виданих на ім`я ОСОБА_1 , та витребування земельних ділянок на користь держави, є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправними та скасування оспорюваних розпоряджень. Отже, у зв`язку з тим, що позивачами пропущений строк позовної давності щодо основної вимоги, вищезазначені похідні вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки їх задоволення після спливу строків позовної давності є невиправданим та неспівмірним втручанням в право власності відповідача на мирне володіння належним їм майном.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2019 року.

Суддя І.В.Муранова-Лесів