П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/935/19

Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Биховець А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області про визнання протиправними та скасування рішення від 05 грудня 2018 року, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 05.12.2018 року про відмову позивачу у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю та зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернігівської області прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач відмовив їй у допуску до кваліфікаційного іспиту, мотивуючи свою відмову відсутністю у позивача необхідного стажу роботи у галузі права за спеціальністю після отримання вищої осіти. Позивач зазначає, що КДКА Чернігівської області робить безпідставний висновок, що до стажу роботи в галузі права слід зараховувати стаж роботи за спеціальністю після отримання диплому магістра, в той час як вірним є зарахування такого стажу роботи після отримання диплому бакалавра.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що позивачем фактично не наведено жодного посилання на норми чинного законодавства, яка б давала змогу вважати, що після набуття чинності в 2014 році новим Законом України «Про вищу освіту» до поняття «повна вища освіта», яке вживається у ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», було б прирівняне отримання особою диплому бакалавра. Відповідач зазначив, що рішення ЄСПЛ, на які посилається позивач, не стосуються предмета спору і не можуть змінювати приписи законодавства України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 05.12.2018 року про відмову ОСОБА_1 у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Зобов`язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернігівської області прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнює диплом бакалавра з повною вищою освітою. Крім того, наведені у рішенні суду першої інстанції рішення Європейського суду з прав людини не дають можливості зрозуміти мотиви суду першої інстанції, оскільки не мають жодного відношення до цієї справи. Задовольняючи позов шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту, суд першої інстанції не врахував, що під час вирішення питання про допуск до такого іспиту перевіряються не лише наявність в особи відповідної освіти та стажу роботи за спеціальністю, але й відповідність особи вимогам ч.2 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КДКА Чернігівської області підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

08 липня 2016 року ОСОБА_1 здобула перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. З 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 призначено в. о. головного спеціаліста відділу по роботі з адміністративними справами управління з питань представництва у судах юридичного департаменту Одеської міської ради.

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 здобула другий (магістерський) рівень вищої освіти. 12 липня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу по роботі з адміністративними справами управління з питань представництва у судах юридичного департаменту Одеської міської ради.

05 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, до якої додала нотаріально завірену копію диплому магістра від 26.04.2018 року; посвідчену за місцем роботи копію трудової книжки; оригінал довідки про відсутність судимості станом на 01.11.2018 року; оригінал медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 29.10.2018 року; власноруч написану, засвідчену особистим підписом, довідку про підтвердження того, що за останні два роки, які передували зверненню, не складала кваліфікаційного іспиту на право заняття адвокатською діяльністю в жодній кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури регіону, що позивачу не видавалось свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та не приймалось рішення про позбавлення такого свідоцтва; копію паспорту, який у встановленому законом порядку, підтверджує реєстрацію місця проживання; копію картки фізичної особи-платника податків.

19 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримала лист Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 19.11.2018 року № 1107 з проханням надати у строк до 29.11.2018 року включно нотаріально завірені копії документів про здобуття повної вищої юридичної освіти за однією із спеціальностей: «правознавство», «право», «правоохоронна діяльність», «міжнародне право», - до отримання диплому магістра від 26.04.2018 року.

27 листопада 2018 року позивач направила до КДКА лист, в якому повідомила про неможливість надання документів про здобуття повної вищої освіти з урахуванням положень Закону України «Про вищу освіту», що набрав чинності 06.09.2014 року, який не передбачає такого освітнього рівня як «повна вища освіта» та, відповідно, можливості видачі закладами вищої освіти документів, що підтверджують здобуття такого рівня. До листа позивачем також додано нотаріально завірену копію диплому бакалавра від 08.07.2016 року.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в допуску до складення кваліфікаційного іспиту у зв`язку з відсутністю стажу роботи в галузі права за спеціальністю не менше двох років після здобуття нею повної вищої юридичної освіти. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про вищу освіту» від 17.02.2002 року, яким визначався освітній рівень «повна вища освіта» та відповідні йому освітньо-кваліфікаційні рівні «бакалавр» та «магістр», втратив чинність 06.09.2014 року з прийняттям нового Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року, яким, зокрема, визначено нові рівні вищої освіти. Положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року № 270, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, містять відсилання до Закону України «Про вищу освіту», який втратив чинність та на даний момент застосовуватися не може.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 6 вказаного Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Не може бути адвокатом особа, яка має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Частиною 2 цієї статті визначено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2016 року ОСОБА_1 закінчила Національний університет "Одеська юридична академія" та здобула ступінь "бакалавр" за напрямом "правознавство", здобувши кваліфікацію "бакалавр юрист" (а.с.82).

26 квітня 2018 року позивач закінчила Національний університет "Одеська юридична академія" та здобула кваліфікацію: ступінь вищої освіти магістр спеціальність "Право" (а.с.67).

З трудової книжки позивача вбачається, що на час звернення із заявою про допуск до кваліфікаційного іспиту в ОСОБА_1 був наявний стаж роботи на посаді головного спеціаліста відділу по роботі з адміністративними справами управління з питань представництва у судах юридичного департаменту Одеської міської ради з 11 жовтня 2016 року по 05 листопада 2018 року - 2 роки.

Відмовляючи у допуску позивача до кваліфікаційного іспиту, КДКА Чернігівської області виходила з того, що стаж роботи позивача після здобуття нею повної вищої юридичної освіти (кваліфікації магістр) на посаді головного спеціаліста відділу по роботі з адміністративними справами управління з питань представництва у судах юридичного департаменту Одеської міської ради, складає на час прийняття рішення 6 місяців, що є недостатнім стажем роботи у галузі права.

Доводи позивача, що до стажу роботу в галузі права слід враховувати її стаж роботи з 11 жовтня 2016 року, оскільки на час прийняття на відповідну посаду вона мала диплом про вищу освіту за ступенем «бакалавр», не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 5076-VI для цілей цієї статті повною вищою юридичною освітою є повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку. У свою чергу стаж роботи в галузі права - це стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, поняття повної вищої освіти містилося у ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ , який діяв до 06 вересня 2014 року. Із зазначеної дати набрав чинності новий Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII, який встановив інший підхід до рівнів вищої освіти та не містить визначення поняття «повна вища освіта».

Після набрання чинності Законом України «Про вищу освіту» № 1556-VII зміни до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині вимог до освіти та стажу роботи адвоката - не вносилися.

Суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача, що до стажу роботи в галузі права слід зараховувати період роботи за спеціальністю після отримання диплому бакалавра.

Дійсно, відсутність у чинному законі поняття «вища юридична освіта» не може бути перешкодою для реалізації позивачем права на допуск до складення кваліфікаційного іспиту як складової порядку набуття права на здійснення адвокатської діяльності.

Освітні рівні вищої освіти визначались у ст.7 Закону № 2984-ІІІ. Вказана норма права встановлювала такі рівні як неповна вища освіта, базова вища освіта та повна вища освіта. До повної вищої освіти відносився освітньо - кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, в той час як бакалавр було віднесено до базової вищої освіти.

У свою чергу ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що до стажу роботи в галузі права зараховується стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею саме повної вищої освіти, тобто найвищого з рівнів вищої освіти, передбаченого Законом № 2984-ІІІ.

Новий Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII у ч.1 ст.5 визначає такі рівні вищої освіти як початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, перший (бакалаврський) рівень, другий (магістерський) рівень, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень та науковий рівень.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону № 1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор мистецтва та доктор наук.

Відповідно до абз. 1 ч.4 ст.5 зазначеного Закону бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180 - 240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра або молодшого спеціаліста визначається закладом вищої освіти.

За вказаного правового регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає віднесення до стажу роботи в галузі права періоду роботи за спеціальністю після здобуття найвищого з трьох рівнів вищої освіти, які були передбачені Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ, тобто спеціаліста або магістра.

Враховуючи викладене, ототожнення будь-якого з п`яти рівнів вищої освіти, визначених Законом України «Про вищу освіту» № 1556-VII із повною вищою освітою за Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ є необґрунтованим.

Відтак, бакалаврський рівень вищої освіти, який здобувається на першому ступені вищої освіти не може відповідати найвищому рівню вищої освіти - «повна вища освіта».

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII не містять норм, які б прямо встановлювали рівень вищої освіти, який би відповідав такому рівню вищої освіти, передбаченому Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ , як повна вища освіта.

Разом з тим, пп.2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1556-VII, визначає, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що Законом № 1556-VII дано визначення повній вищій освіті, а саме ступень магістра, або прирівняний до нього освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ та положень Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр» за спеціальністю «правознавство» не може бути прирівняний до освітнього рівня повна вища юридична освіта.

Період роботи позивача з 11 жовтня 2016 року по 26 квітня 2018 року, тобто після отримання диплому бакалавра та до отримання диплому магістра, вірно не зарахований відповідачем до дворічного стажу роботи ОСОБА_1 у галузі права, який є одним із вимог для допуску із складання кваліфікаційного іспиту.

Аналогічна позиція викладена і в рішенні Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року № 106, яким затверджено роз`яснення з питань стажу роботи в галузі права для набуття особою права на заняття адвокатською діяльністю.

Так, для здобуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні слід враховувати стаж роботи в галузі права після здобуття претендентом повної вищої юридичної освіти (вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра та/або після отримання диплома спеціаліста, магістра).

У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

З наведеного вбачається, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 05.12.2018 року про відмову ОСОБА_1 у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Судова колегія також погоджується з доводами апелянта, що задовольняючи позов шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту, судом першої інстанції не перевірялась відповідність позивача іншим вимогам ч.2 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" необхідних для допуску до кваліфікаційного іспиту, окрім стажу роботи у галузі права.

Крім того вірним є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції невірно застосовані рішення ЄСПЛ, які не мають відношення до даної справи та з яких не можливо встановити мотиви суду першої інстанції щодо підстав задоволення позову.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові № 9901/636/18 від 12.03.2019 року зазначила, що правові позиції, сформульовані у рішеннях ЄСПЛ, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 19 лютого 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 31 липня 2019 року

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко