Справа №345/582/19

Провадження № 2/345/522/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді - Кардаш О.І.

з участю секретаря судового засідання - Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Цалин Андрія Богдановича, АТ «Укрсоцбанк» в особі Івано-Франківського відділення АТ «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Узинська сільска рада Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. 07.03.2008 між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в подальшому із зміною назви - ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника відділення № 347 Івано-Франківської обласної філії «Укрсоцбанку» був укладений кредитний договір за № 27-31/347. Згідно предмету договору ОСОБА_2 отримала позику від банку в сумі 32 000 доларів США. Для забезпечення грошового зобов`язання та належного виконання позичальником своїх зобов`язань, між ОСОБА_1 та банком, був укладений договір іпотеки від 07.03.2008, за яким позивач став майновим поручителем (іпотекодавцем) і передав у іпотеку банку (іпотекодержателю) належний йому на праві власності будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В 2009 - 2010 у позичальника почалися проблеми з оплатою місячних платежів по отриманому кредиту, а тому банк отримав підстави на звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, згідно п.4.6 укладеного договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису, шляхом передачі іпотекодержателю права на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 38 ЗУ « Про іпотеку» , або шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Також відповідно до п.4.7 договору іпотеки, в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у рішення суду, шляхом проведення прилюдних торгів.

В жовтні 2011 банк звернувся із позовом до позивача та позичальника про стягнення заборгованості, шляхом звернення на предмет іпотеки. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області даний позов задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки.

05.04.2012 банк отримав виконавчий лист та передав його на примусове виконання до ВДВС Калуського МРУЮ, однак після вжиття ВДВС Калуського МРУЮ, всіх передбачених законом дій, 01.09.2014 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. На початку 2016 банк повторно пред`явив вищезазначений виконавчий лист до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, який 24.03.2017 був повторно повернутий стягувачу .

Таким чином у відповідності до ст 39 ЗУ « Про іпотеку» вже відбувається реалізація предмету іпотеки за рішенням суду.

Поряд з цим в грудні 2018 позивач отримав повідомлення від банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання. Сума вимоги була визначена в розмірі 74 000 доларів США, при цьому без надання будь-яких розрахунків даної суми. Позивач надав відповідь на вказаний лист та повідомив, що банк вже використав свій шлях звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку і є відповідне рішення суду, яке набрало законної сили. За таких обставин, у відповідності до положень ст.. 36 ЗУ « Про виконавче провадження», досудове врегульовання не може мати місце, так як існує рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили. Крім того, у своїй відповіді, позивач висловив свої заперечення, щодо залишення предмету іпотеки за банком і просив щоб йому направили роздруківку суми заборгованості.

23.01.2019 на мобільний телефон позивача прийшло смс-повідомлення від працівника банку, який повідомив, що банк залишив за собою предмет іпотеки і зареєстрував право власності на будинок ОСОБА_1 . Згідно витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно 23.01.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б було зареєстровано право власності за банком. Цього ж дня Цалин А.Б. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45224919 від 25.01.2019.

Вважає проведену реєстрацію противоправною і такою що не відповідає процедурі проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» та внесений на його підставі запис неправомірними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними.

З урахуванням викладеного просить суд визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалин А. Б про державну реєстрацію права власності, на будинок АДРЕСА_1 , індексний номер 30014555 від 31.03.2016 недійсним з дня його прийняття; визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалин А. Б про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 45224919 від 25.01.2019 недійсним з дня його прийняття, а також просить стягнути з Цалин А.Б. сплачений ним судовий збір.

13.02.2019 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.02.2019 задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії по будинку АДРЕСА_1 до завершення розгляду справи.

Представник відповідача Цалин А.Б. - ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов згідно якого позовні вимоги не визнає. Зокрема зазначає, що справді 07.03.2008 між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в подальшому - ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника відділення № 347 Івано-Франківської обласної філії «Укрсоцбанку» був укладений кредитний договір за № 27-31/347. Згідно предмету даного договору ОСОБА_2 отримала позику від банку в сумі 32 000 доларів США. Для забезпечення грошового зобов`язання та належного виконання позичальником своїх зобов`язань, між ОСОБА_1 та банком, був укладений іпотечний договір від 07.03.2008, за яким позивач став майновим поручителем (іпотекодавцем) і передав у іпотеку банку (іпотекодержателю) належний йому на праві власності будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне зстереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ЗУ «Про іпотеку». Зазначає, що під час вчинення спірних реєстраційних дій відповідач діяв відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127.

Так, 23.01.2019 до Цалин А.Б. було подано заяву від представника Івано-Франківської філії ПАТ «Укрсоцбанк» на проведення державної реєстрації прав, а ним зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржнику від 01.12.2018 по завершенню 30-ти денного строку з моменту отримання останніми вказаної вимоги. Державна реєстрація ним проводилася на підставі відповідного договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права, що підлягає державній реєстрації. Крім цього, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Таким чином наявність в реєстрі арешту на майно не є підставою для зупинення та відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Крім даного, посилання позивача на ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо досудового врегулювання відповідач вважає такими, що не відповідають позовним вимогам даної справи. З урахуванням викладеного в задоволенні позову просить суд відмовити.

14.03.2019 від ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яке судом задоволено та залучено Узинську сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в даній справі.

22.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якого він вважає, що представник відповідача Цалина А.Б. фактично не дає відповіді по суті позовних вимог, а в чому полягають її заперечення незрозуміло. Зокрема, чи виконав обов`язок відповідач невідкладно повідомити власника об`єкта нерухомого майна про подані заяви на проведення реєстраційних дій щодо належного йому майна в електронному вигляді з використанням його офіційної або власної електронної пошти не зазначено, як і не зазначено чи перевіряв Цалин А.Б. наявність відповідного судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень, про наявність рішення яке набуло законної сили про те, що на даний предмет іпотеки вже звернуто стягнення. При цьому зазначає, що позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто визнання права власності за іпотекодержателем, після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати місця, оскільки виключно у випадку якщо позасудовий спосіб не вдався, то можливим є звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що наявність в Єдиному реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Для перереєстрації права власності на підставі іпотечного застереження банк серед іншого повинен подати державному реєстратору копію вимоги про усунення порушень, докази її направлення та отримання іпотекодавцем, опис вкладення. В той же час в відзиві не надаються в повному обсязі докази виконання відповідачем вимог законодавства щодо державної реєстрації. Копія письмової вимоги підписана представником по довіреності АТ «Укрсоцбанк» С.В Король, в той же час до письмової вимоги не додано документ який засвідчує повноваження цієї особи, що свідчить про те, що письмова вимога не є чинною. Зважаючи на це просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Також за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 залучено до участі в даній справі АТ «Укрсоцбанк» в особі Івано-Франківського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» як співвідповідача.

16.04.2019 від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну та доповнення позовних вимог, в якій останні зазначає, що у зв`язку з тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Івано-Франківського відділення «Укрсоцбанк» залучено до розгляду у справі в якості співвідповідача вважає за необхідне частково змінити та доповнити позовні вимоги.

Вважає, що перше що мав зробити державний реєстратор при поданні заяви це невідкладно з моменту отримання такої заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав повідомити власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Такої інформації отримано не було. Також не виконано обов`язок відповідачем Цалин А.Б. вимоги про подання документів в оригіналах правоустановчих, які дають змогу встановити набуття, зміну, припинення речових прав. Таких документів ПАТ «Укрсоцбанк» не міг подати реєстратору, так як дані документи знаходяться у нього на збереженні. В отриманому позивачем витягу зазначається, що 29.08.2012 державний виконавець Бодлак Б.З. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на все нерухоме майно. Отже вбачається, що Цалин А.Б. не перевіряв всі необхідні відомості, передбачені чинним законодавством. Наявність в Єдиному реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Крім того, згідно правової позиції ВСУ, позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто визнання права власності за іпотекодержателем, після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати місця. Якщо позасудовий спосіб не вдався , з різних причин, то тоді можна звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки але не навпаки.

Не брав до уваги Цалин А.Б. і дію мораторію станом на день реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки відповідно до постанови ВС у справі № 465/1310/17 мораторій на стягнення квартир за іпотечним боргом у валюті розповсюджується і на позасудовий порядок виконання, а в даному випадку є наявність всіх обставин визначених положеннями ЗУ « Про мораторій».

Також, для перереєстрації права власності на підставі іпотечного застереження банк серед іншого повинен був подати державному реєстратору копію вимоги про усунення порушень, докази її направлення та отримання іпотекодавцем, опис вкладення. Отримана позивачем вимога, відрізняється від вимоги, яку ПАТ «Укрсоцбанк» долучив до відзиву, не відповідає встановленому порядку направлення вимоги та її змісту, так як не підписана повноважними представниками і за таких обставин є недійсною.

Вважає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» та внесений на його підставі запис неправомірними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними.

З урахуванням викладеного просить суд визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалин А. Б про державну реєстрацію права власності, на будинок АДРЕСА_1 , індексний номер 30014555 від 31.03.2016 недійсним з дня його прийняття; визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалин А. Б про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 45224919 від 25.01.2019 недійсним з дня його прийняття, а також стягнути солідарно з державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалин А.Б. та ПАТ «Укрсоцбанк» сплачений судовий збір в сумі - 1536,80 грн.

Від представника відповідача АТ «Укрсоцбанк» Матвійчук М.З. до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого банк позов не визнає, а в його задоволенні просить вімовити. Зокрема підтверджує, що 07.03.2008 був укладений договір кредиту за № 27-31/347 відповідно до якого банк надав позичальнику кошти в сумі 32 000 доларі США зі сплатою 13, 5 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 06.03.2023. 20.10.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до вказаного договору кредиту згідно умов якої процентна ставка встановлювалася на рівні 15, 5% річних. У якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань, між ОСОБА_1 та банком, був укладений договір іпотеки від 07.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріально округу Тихан О.М., за яким іпотекодавець передає у іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - домоволодіння в цілому, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань станом на 03.12.2018 утворилася заборгованість в сумі 74 562, 54 доларів США (2104360, 98 грн.). АТ «Укрсоцбанк» неодноразово вживав заходів щодо стягнення заборгованості однак, станом на дату реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем заборгованість не погашено.

Вважає, що згідно вимог чинного законодавства застереження в іпотечному договорі щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки також є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а сам договір іпотеки в такому випадку є правовстановлюючим документом, а тому АТ «Укрсоцбанк» звернулося до Цалин А.Б. з метою набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань. Зазначає, що з твердженням позивача про розповсюдження на нього дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не врахування, що предмет іпотеки є єдиним місцем його проживання не погоджується та вважає, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем державним реєстратором не було порушено жодних норм чинного законодавства. Зокрема, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотеко держателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотеко держателем.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, які сторона вважає достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог та з`ясувавши фактичні обставини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

07.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 27-31/347, за умовами якого банк надав позичальнику кошти в сумі 32 000 доларі США зі сплатою 13, 5 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 06.03.2023 (а.с. 10-12).

У якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань, між ОСОБА_1 та банком, був укладений договір іпотеки від 07.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріально округу Тихан О.М., за яким іпотекодавець передає у іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - домоволодіння в цілому, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 13-16).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна станом на 01.02.2019 наявна інформація про те, що державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А.Б. 23.01.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння в цілому, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 16-20).

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення обєкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу обєкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Судом встановлено, що під час реєстрації спірного права власності в реєстрі прав на нерухоме майно були зареєстровані обтяження, зокрема накладено арешт (а.с. 19).

Частиною 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено , що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку).

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року (Справа № 755/5072/17).

Щодо письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

В матеріалах справи наявне письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 01.12.2018 №88754 та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 50-51, 55, 56).

Що стосується інших підстав протиправності дій відповідачів, про які зазначає позивач, то матеріали цивільної справи не місять вичерпних документів, які були надані державному реєстратору для прийняття рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, клопотань про витребування реєстраційної справи не заявлялось. Тож суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо вказаних доводів.

Щодо посилання позивача на наявність рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що позбавляє банк права застосувати позасудовий спосіб захисту своїх прав, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека- вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповіднодо ч.1ст.12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.4.6 Іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодежателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем і відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (а.с. 15).

Рішенням Калуського міькрайонного суду Івано-Франківської області від 14.03.2012 вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27-31/347 укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 07.03.2008 в розмірі 385656, 97 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння в цілому по АДРЕСА_1 .

Вказане судове рішення набрало законної сили 25.03.2012.

При цьому, ПАТ «Укрсоцбанк» право на продаж предмету вказаної іпотеки вказаним рішенням суду не надавалося.

Пунктом 4.7 іпотечного договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій осбі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 ЗУ «Про іпотеку» або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Таким чином, АТ «Укрсоцбанком» вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки в один із способів, передбачений іпотечним договором, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та містить конкретний спосіб та порядок набуття кредитором права власності на іпотечне майно.

З приводу підстав застосування до даних правовідносин «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установамирезидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобовязання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Дана позиція підтверджується висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 726/1538/16-ц.

При цьому суд зазначає, що згідно п. 60 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Доказів згоди іпотекодержателя на відчуження або передачу на іншому речовому праві спірного майна суду не надано.

Крім того слід зазначити, що згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобовязань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цьогоЗаконуна період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Таким чином, положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від субєкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує відповідну площу.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з вiдповiдачів на користь позивача слід солідарно стягнути сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 1536, 8 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 78, 82, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 2, 10, 18, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 1, 12, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Цалин Андрія Богдановича, АТ «Укрсоцбанк» в особі Івано-Франківського відділення АТ «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Узинська сільска рада Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин Андрія Богдановича про державну реєстрацію права власності,на будинок АДРЕСА_1 , індексний номер 30014555 від 31.03.2016 недійсним з дня його прийняття.

Визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин Андрія Богдановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) індексний номер 45224919 від 25.01.2019 року недійсним з дня його прийняття.

Стягнути солідарно з державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин Андрія Богдановича та АТ « Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: