ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10847/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/817/549/19 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Ткач О. І., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін ОСОБА_14 і

ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2019 року (ухвалене суддею Братасюком В.М., дату складання повного тексту не зазначено) у цивільній справі № 607/10847/16-ц ,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ПАТ « Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №150 від 09.08.2007 року в сумі 24000,07 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 18768,96 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками 5231,11 доларів США, а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками в сумі 91594,97грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 09.08.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Ощадбанк», яке після проведених 07.06.2011 року змін до Статуту банку, затверджених постановою КМ України від 06.04.2011 року №502, перейменовано на ПАТ «Державний ощадний банк України», укладено кредитний договір №150, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 29500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном повернення до 09.08.2012року. Отримавши кредитні кошти, відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту щомісячно рівними частинами по 491,67 дол. США та сплачувати проценти за користування ними. У зв`язку із несвоєчасним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору банк надіслав їй вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась без задоволення. Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов`язань, банк просив стягнути 24000,07 дол.США заборгованості за кредитним договором , 91594,97 грн. пені та понесені судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказав, що судом надано невірну оцінку доказам щодо погашення заборгованості за кредитом у період з 01.01.2012 року по 31.08.2014 року, що стало підставою відмови у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності, не спростовано факту сплати відповідачкою платежів згідно заяв на переказ готівки від 31.01.2013 року та 31.12.2013 року.

Вважає, що судом невірно трактовано позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.11.2016 року у справі №6-2104 цс16, в якій зазначено, що дії з виконання зобов`язання переривають перебіг позовної давності за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Відтак, строк позовної давності перервався в силу частини 1 статті 264 ЦК України погашенням по кредиту та почав відраховуватись від дати останнього платежу.

На їх думку, відповідач визнала та погодилась із тим, що б її зобов`язання в частині погашення кредитної заборгованості виконувалися, в тому числі, і заставодавцем, проти чого не заперечувала, а навпаки схвалила такі дії заставодавця власним мовчанням. Сплата кредитної заборгованості позичальником, в тому числі через особу, котрій ОСОБА_3 згідно закону надала право вчиняти виконання її грошових зобов`язань, здійснював ОСОБА_6 , як директор ПП «Ролікс-Транс», що виступає заставодавцем у даних правовідносинах, є визнанням боржником свого боргу та підставою для переривання строків позовної давності.

АТ «Ощадбанк» вважає, що не підлягають до застосування у даній справі норми Закону України №1702 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який прийнято 08.11.2014 року та набув чинності 06.02.2015 року. Посилаючись на норми вищезазначеного Закону, суд дійшов помилкового висновку, що банк, приймаючи платіж, зобов`язаний перевіряти документ, що посвідчує особу - платника, а оскільки ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим 20.11.2008 року, а в заявах на видачу готівки вказано паспортні дані до їх зміни, то дане є підтвердженням того, що остання не сплачувала коштів, адже банком не встановлювалась особа платника. Такий висновок не базується на нормах матеріального права.

Відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою правління НБУ №174 від 01.06.2011 року (п.1.4) клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі САБ). Правильність заповнення банком реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або САБ клієнт засвідчує своїм власноручним підписом або електронним підписом. З наведеного вбачається, що у кредитора відсутнє зобов`язання перевіряти особу-платника , адже всі дані про того, ким вносяться платежі надає сам платник.

Враховуючи встановлений судом факт укладення між сторонами кредитного договору та його порушення зі сторони відповідачки , а також суму заборгованості , яка не заперечується нею, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив поза межами встановленого судом строку.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та зіслалась на обставини викладені в ній. Додатково пояснила, що представником відповідача не спростовано факту внесення відповідачкою платежів 31.01.2013 року та 31.12.2013 року. Всі наявні в банку касові документи по спірному кредиту були надані експерту.

Представник відповідача апеляційної скарги не визнав та пояснив, що строк позовної давності перервався 6 травня 2011 року у зв`язку з пред`явленням позову до заставодавця. Письмовими доказами та висновком експерта повністю доведено, що після ухвалення рішення господарським судом 08.06.2011 року, кошти на погашення заборгованості за кредитним договором вносились ОСОБА_6 , як представником заставодавця, а не ОСОБА_3 . Він заявляв суду клопотання про призначення додаткової експертизи для дослідження двох квитанцій, однак суд відмовив в задоволенні його клопотання надавши належну оцінку їм в сукупності з іншими доказами. Вважає обґрунтованим та законним висновок суду про те, що позивач пропустив строк позовної давності.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 09 серпня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України», яке після проведених 07.06.2011року змін до Статуту банку, затверджених постановою КМУ від 06 квітня 2011р. № 502 «Про внесення змін до постанови КМУ від 25 лютого 2003 року №261» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі-Позивач), та ОСОБА_3 року уклали кредитний Договір №150, згідно якого позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 29 500 доларів США, під 13% процентів річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 09.08.2012р.

За користування кредитом Позичальник зобов`язалась сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі (щомісячно у валюті кредиту на залишок заборгованості за кредитом п.1.5, 1.6 кредитного договору). Погашення Кредиту здійснювати рівними частинами в сумі 491,67 доларів США не пізніше останнього робочого дня місяця починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань та погасити кредит не пізніше 6 серпня 2012 року.

Відповідно до п.п. 3.3.1 Кредитного Договору відповідачка зобов`язалася належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань на першу вимогу банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі. За виконання зобов`язань по кредитному договору позичальник відповідає всіма належними коштами та майном (п.3.3.2. Договору).

Згідно п.п. 5.2. Кредитного Договору за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом Позичальник зобов`язалася сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В п.7.7 Договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_3 своїх зобов`язань 5 січня 2011 року позивачем направлено письмове повідомлення - вимога про про відкликання кредиту, в якому зобов`язано відповідачку погасити заборгованість за кредитним договором до 21 січня 2011 року (а.с.134 т.1), що свідчить про зміну строку виконання основного зобов`язання. Вказані обставини не заперечувались сторонами (а.с.65 т. 2).

На підтвердження переривання перебігу строку позовної давності позивач посилався на те, що протягом 2012-2014 років ОСОБА_3 вносила платежі на погашення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором та надав квитанції: від 29.08.2014 на суму 680,29грн., від 31.07.2014 на суму 604,86грн., від 27.06.2014 на суму 591,17грн., від 31.05.2014 на суму 353,25грн., від 30.04.2014 на суму 570,08грн., від 28.02 2014 на суму 499,32грн., від 21.01.2014 на суму 799,30грн., від 31.12.2013 на суму 799.30грн., від 29.11.2013 на суму 799,30грн., від 31.10.2013 на суму 799.30грн., в яких у графі «пред`явлений документ» зазначено «паспорт НОМЕР_2 виданий 26.05.1999», в графі «дата народження особи» зазначено «15.09.1982». Такі ж паспортні дані містяться і в реквізитах позичальника в кредитному договорі.

Однак на момент внесення коштів відповідач мала новий паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 20.11.2008 року, оскільки вийшла заміж і змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

У зв`язку із запереченнями представника відповідача факту внесення ОСОБА_3 платежів на погашення заборгованості за кредитним договором та твердженнями про те, що вказані кошти вносились директором ПП «Ролікс-Транс» ОСОБА_6 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 03.11.2017 року за його клопотанням було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені запитання:

1. чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 на заявах на переказ готівки за період з 01.01.2012року по 31.08.2014року тією особою, від імені якої він зазначений, а саме ОСОБА_3 чи іншою особою?

2. чи належить підпис на заявах на переказ готівки за період з 01.01.2012року по 31.08.2014 року директору ПП «Ролікс-Транс» ОСОБА_6 ?

Зобов`язано ПАТ « Державний ощадний банк України» на вимогу експерта надати оригінали заяв на переказ готівки від імені ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.08.2014 року (а.с.197 т.1).

Відповідно до висновку експерта №1.1-81/18 Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 02.04.2018року, підписи від імені ОСОБА_3 у заявах на переказ готівки: від 29.02.2012року №6862715, від 30.03.2012 №7340059, від 30.11.2012 №11968451, від 26.12.2012 №12444905, від 28.02.2013 №13512883, від 29.03.2013 №14062021, від 30.04.2013року №1633928, від 31.05.2013 №15161953, від 27.06.2013 №15654319, від 31.07.2013 №16266754, від 30.08.2013 №16848569, від 30.09.2013 №17396901, від 31.10.201 №17952994 від 29.11.2013 №18519880, від 31.01.2014 №19700984, виконані ОСОБА_6 .. Встановити ким, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 або іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_3 в заявах на переказ готівки: від 31.01.2013року №12989671 та від 31.12.2013 №19164849 не видалось можливим оскільки в якості зразків було надано обмежений об`єм графічного матеріалу.

Питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_3 у заявах на переказ готівки: від 02.06.2017 року №22100727, від 28.02.2014 року №20259856, від 30.04.2014 №21472217, від 27.06.2014 №22663964, від 31.07.2014 №23326859, від 29.08.2014 №24031356 не вирішувалось, оскільки надані банком заяви на переказ готівки не були оригіналами документів, а їх копіями, у зв`язку із чим почеркознавче дослідження підписів в них не проводилося (а.с.43-54 т.2).

Представником відповідача заявлялось клопотання про призначення додаткової почеркознавчої експертизи по заявах на переказ готівки від 31.01.2013 року №12989671 та від 31.12.2013 року №19164849 на вирішення якої поставити питання про те, чи виконано на ній слово « ОСОБА_3 » позичальником ОСОБА_3 чи іншою особою? Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 06.07.2018 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено (а.с.89 т.2).

ПАТ «Державний ощадний банк України» не надав оригіналів заяв на переказ готівки із-за їх відсутності.

Відмовляючи у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що внесення коштів на погашення заборгованості за кредитним договором протягом 2012-2014 років здійснювалось директором ПП «Ролекс-Транс» ОСОБА_6 , як заставодавцем, з метою недопущення звернення стягнення на власне майно і внаслідок такої сплати не відбулось переривання перебігу позовної давності.

В справі відсутні докази, що після повідомлення боржник особисто або через уповноваженого нею представника здійснювала погашення боргу.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ст. ст. 261, 264 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Переривання перебігу позовної давності можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Такий правовий висновок щодо застосування статтей 257, 261, 264 та 267 Цивільного кодексу України зробив Верховний Суд України у постановах від 09.11.2016 року у справі №6-1457цс16 та від 23.11.2016 року у справі №6-2104цс16, від 08.11.2017 року у справі №6-2891цс16.

Згідно положень статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).

Відповідно до ч.2 статті 77, ч.2 статті 78, 79, 80 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки 27 вересня 2016 року та зазначає, що внесення протягом 2012- 2014 років платежів на погашення заборгованості за кредитним договором свідчить про переривання перебігу позовної давності, а тому доказуванню сторонами та перевірці судом підлягають обставини переривання перебігу позовної давності у період з 06.05.2011 року (звернення з позовом в господарський суд до заставодавця а.с.65 т.2 ) до 06.05.2014 року.

Відповідно до ч.1 статті 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором 09.08.2007 року між позивачем та ПМП «Ролікс», правонаступником якого є ПП «Ролікс-Транс», укладено договір застави, згідно якого заставодавець з метою належного виконання зобов`язання ОСОБА_3 , що випливає з кредитного договору, передав в заставу транспортний засіб сідловий тягач марки MAN F 2000, 2000 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 .

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.06.2011 року, яке постановлено у справі №5/25/5022-660/2011 у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором від 09.08.2007 року в рахунок погашення заборгованості в розмірі 23928,23 дол. США, з яких:18768,96 дол. США заборгованість за кредитом, 4136 дол.США заборгованість по несплачених відсотках та 727,24 і 295,71 дол. США пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, звернуто стягнення на предмет застави-сідловий тягач, відповідно до договору застави транспортних засобів від 09.08.2007 року (а.с.53-55).

ПП «Ролікс-Транс» погоджувало у кредитодавця графік погашення заборгованостей за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором укладеним з відповідачкою, який передбачав щомісячне погашення кредиту з листопада 2012 року платежами по 100 дол.США (а.с.135-146 т. 1) та зверталось з заявами про відстрочку виконання рішення суду, в яких зазначало про виконання ним рішення господарського суду щодо погашення заборгованості за кредитним договором укладеним з ОСОБА_3 згідно з погодженим сторонами графіком погашення платежів (а.с.149, 152).

Ухвалами господарського суду Тернопільської області від 25.11.2013 року та від 17.12.2014 року ПП «Ролікс-Транс» надавалась відстрочка виконання зазначеного рішення господарського суду відповідно до 01.05.2014 року та до 17.06.2015 року з урахуванням часткового погашення ним боргу та фінансового становища підприємства (а.с.56-57, 59-60).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, зокрема за процентами, вбачається, що з лютого 2010 року не здійснювались платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, а після ухвалення 08.06.2011 року господарським судом рішення про звернення стягнення на предмет застави мало місце погашення у лютому та березні 2012 року- відповідно 50 та 100 дол. США. З листопада 2012 року на погашення кредитної заборгованості вносились платежі щомісячно по 100 дол. США (а.с.35-39 т.1 ). Саме такий графік погашення кредиту на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 08.06.2011 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором було погоджено кредитодавцем заставодавцю ПП «Ролікс-Транс» (а.с.135-145 т.1).

Згідно досліджених експертом заяв на переказ готівки за 2012-2013 роки експертом зроблено висновок, що вказані платежі здійснювались директором ПП «Ролікс-Транс» - ОСОБА_6 .

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що погашення заборгованості за кредитним договором згідно заяв на переказ готівки та квитанцій наданих суду на підтвердження позовних вимог не може вважатись дією, яка вчинена особисто ОСОБА_3 або уповноваженою нею особою, яка згідно письмового доручення представляє її інтереси у відносинах з кредитором у силу закону.

ПП «Ролікс-Транс» у відносинах з ПАТ «Державний ощадний банк України» виступає заставодавцем згідно договору майнової поруки і відповідає в межах вартості предмета застави, а тому не є представником позичальника у кредитних відносинах перед кредитодавцем.

Місцевий суд дав правильну оцінку зібраним у справі доказам та прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_6 вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором укладеним з ОСОБА_3 як директор ПП «Ролікс-Транс», з метою збереження заставного майна і такі дії вчинялись ним як представником заставодавця на підставі статуту підприємства, а не як представником позичальника.

Враховуючи те з лютого 2012 року по січень 2014 року платежі на погашення заборгованості за кредитним договором здійснювались ОСОБА_6 , як директором ПП «Ролікс-Транс» на виконання рішення господарського суду від 08.06.2011 року (згідно висновку почеркознавчої експертизи касові документи з лютого 2014 не досліджувались із-за ненадання банком їх оригіналів) та платежі від 31.01.2013 року та від 31.12.2013 року мали місце у строки та у розмірах, встановлених графіком внесення платежів на виконання рішення господарського суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що вказані платежі вносились керівником заставодавця, на виконання графіку погашення платежів встановленого саме для заставодавця на виконання рішення суду, з метою збереження заставного майна.

Посилання суду на Закон України №1702 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який прийнято 08.11.2014 року та набув чинності 06.02.2015 року є зайвим, оскільки правове значення для вирішення спору має перевірка вчинення боржником дій з виконання зобов`язання або особою, яка представляє його у відносинах з кредитором .

Посилання апелянта на Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні, затверджену Постановою правління НБУ №174 від 01.06.2011 року, згідно п. 1.4 якої у разі заповнення банком реквізитів касового документа правильність його заповнення засвідчує клієнт своїм власноручним підписом, не спростовують висновків суду про те, що платежі вносились ОСОБА_6 , як директором ПП «Ролекс-Транс», а не особою, яку уповноважила ОСОБА_3 на виконання своїх зобов`язань позичальника.

Твердження ПАТ «Державний ощадний банк України» про неправильне застосування правового висновку Верховного Суду України зробленого в постанові від 23.11.2016 року у справі №6-2104цс16 не заслуговують уваги суду. Верховним Судом висловлено правову позицію, що вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови , якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_6 є директором ПП «Ролекс-Транс», а отже представником заставодавця, оскільки відсутня довіреність від ОСОБА_3 на представництво її інтересів ОСОБА_6 у відносинах з банком - кредитором та він не є представником боржника у силу закону.

Крім цього, колегія не погоджується з розрахунком заборгованості за кредитним договором. Так, нарахування процентів за користування кредитом проводилось до серпня 2012 року хоча мала місце зміна строку виконання основного зобов`язання на 21.01.2011 року. Не у відповідності до умов кредитного договору нараховувалась пеня за неналежне виконання зобов`язань з погашення кредиту ( згідно умов договору 0.04% від суми простроченого платежу). Враховуючи те, що зі зміною строку виконання основного зобов`язання припинилась дія договору, відповідно Банк не вправі був нараховувати проценти в розмірах, які визначені кредитним договором. Права та інтереси кредитодавця в такому випадку забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 липня 2019 року.

Головуючий Бершадська Г.В.

Судді: Ткач О.І.

Ходоровський М.В.