Справа № 343/983/19

Провадження № 22-ц/4808/1031/19

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 18 червня 2019 року, в складі судді Лицура І.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки в сумі по 1800 грн щомісячно до досягнення дитини повноліття та стягнення витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 2005 року з відповідачем по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано в лютому 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 від 26.02.2008 року (а.с.4)

Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 (а.с.5)

Зазначила, що після розірвання шлюбу вона самостійно забезпечує дочку, відповідач протягом 11 років допомоги по утриманню дочки не надає. На даний час вона не працює, власних доходів не має, фінансову допомогу їй та дочці надає її матір.

Рішенням Долинського районного суду від 18 червня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 768,40 грн судового збору та на користь ОСОБА_2 1400 грн відшкодування витрат на надання правової допомоги адвокатом Кажуком В.Б. згідно його квитанції №18.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на його незаконність та необгрунтованість. Вказує, що рішення суду прийняте без повного з`ясування всіх істотних обставин справи, без врахування його доводів та доказів, суд на думку апелянта взяв до уваги виключно інтереси позивача.

Позивач не надала суду доказів в підтвердження обгрунтованості наведеного нею розміру позовних вимог, а суд прийняв рішення без з`ясування фактичних обставин що мають значення для правильного вирішення позову про стягнення аліментів на утримання дитини.

Суд не надав належної оцінки обставинам встановленим у судовому засіданні, зокрема, позивач фактично визнала, що він тривалий час ніде не працює, а отже не має власних доходів. Після одруження, через два місяці спільного проживання позивач покинула його та почала проживати з іншим чоловіком. Згодом у неї народилась дочка, в свідоцтві про народження якої батьком записано його - ОСОБА_1 . Після народження дитини позивач повідомила, що він не є біологічним батьком дитини, ним є інший чоловік, тому не давала можливості бачитись з дитиною та допомагати фінансово.

Вважає, що судом проігноровано його клопотання про зупинення провадження в справі для надання можливості проведення дослідження на його біологічне батьківство щодо дочки.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Правом на подачу відзиву позивач ОСОБА_2 не скористалася.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1500 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що такий розмір аліментів є обгрунтованим та справедливим, враховує майновий стан сторін, відповідає вимогам закону та інтересам неповнолітньої дитини.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26.02.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.4)

Від даного шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області серії НОМЕР_2 від 19.06.2006 року (а.с. 5).

Неповнолітня дочка ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Позивач пред`явила позов про стягнення з відповідача коштів на утримання дочки, посилаючись на те, на даний час вона є непрацюючою, власних доходів не має, а коштів якими допомагає її матір є недостатнім для забезпечення розвитку дитини. Відповідач допомоги в утриманні дочки не надає та не бере участі в її вихованні.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом наведеної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року №2629-VIII розмір прожиткового мінімуму на одну дитину від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог не подала доказів про майновий стан відповідача, посилаючись на те, що їй невідомо щодо отримуваного ним доходу, однак оскільки він являється молодим, здоровим чоловіком, інших утриманців не має, а тому може і зобов`язаний сплачувати на утримання дитини аліменти, розмір яких просила визначити у сумі 1800 грн. щомісячно.

У відзиві на позовну заяву, відповідач посилався на те, що позивач не подала доказів на підтвердження розміру його доходу та спроможності сплачувати аліменти у заявленому розмірі, натомість вказав, що він не володіє нерухомістю, майна та доходів не має, проживає з матір`ю, яка потребує його догляду та допомагає йому матеріально.

Разом з тим, на підтвердження своїх заперечень відповідачем не представлено суду будь-яких доказів.

Не представлено ним також таких доказів і у судовому засіданні при розгляді справи по сутті.

У зв`язку з наведеним, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що рішення суду прийняте без врахування його доводів та доказів, оскільки жодних доказів суду ним не представлено.

Разом з тим, суд враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, виходячи із встановленої величини прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 1500 грн. щомісячно.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано його клопотання про зупинення провадження у справі для проведення генетичної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що дочка народилась під час перебування у шлюбі, а тому відповідно до ст.122 СК України презюмується її походження від шлюбних зв`язків.

Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положення статті 122 Сімейного кодексу України визначає походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. Зокрема, частиною першої вказаної статті передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Порядок та підстави оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини визначені ст. 136 СК України.

Положенням статті 136 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суд, дослідивши всі наявні докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 18 червня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2019 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко