Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-сс/4809/292/19 Головуючий у суді І-ї інстанції Пасічник Д.І.

Категорія 310 (229-3) Доповідач в колегії апеляційного суду Ткаченко Л. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2019 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді - Ткаченко Л.Я.,

суддів - Кабанової В.В., Широкоряда Р.В.,

із секретарем - Пилипенко К.К.,

за участю прокурора - Христенка О.В.,

захисника адвоката - Сергієнка Я.Г.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника адвоката Сергієнка Я.Г. на ухвалу слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2019 року, якою клопотання слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Клочок К.М., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка, Веселинівського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, з повною середньою освітою, проживаючого в цивільному шлюбі та маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів, тобто з 22.20 год. 09 липня 2019 року по 22.20 год. 07 вересня 2019 року, а також визначено розмір застави в сумі 115260,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2019 року, задоволено клопотання слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Клочок Карини Максимівни, погодженого з прокурором Новоукраїнського місцевої прокуратури Кіровоградської області, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, терміном на 60 днів.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 310 КК України. Причетність ОСОБА_1 до вчинення даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. А отже існує обґрунтована підозра у причетності ОСОБА_1 до вказаних у клопотанні слідчого подій, які кваліфіковані слідчим за ч.2 ст.310 КК України.

Також під час розгляду клопотання слідчого, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, так як ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання, спробам переховуватись від органів досудового слідства, розслідування та суду, що підтверджується матеріалами клопотання, чи вчинити інші злочини, оскільки підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину і може незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженню та свідків.

Крім того, слідчий суддя у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків передбачених КПК України. При цьому визначаючи розмір застави, взяв до уваги суспільну небезпеку злочину, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , його особу, а також його матеріальний стан, прийшов до висновку щодо необхідності визначення розміру застави у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 115260,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник адвокат Сергієнко Я.Г., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ( можливо з носінням електронного засобу контролю) за місцем його мешкання: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що сторона захисту вважає зазначену ухвалу необґрунтованою у виду: неповноти судового розгляду; невідповідності висновків суду викладених в ухвалі, фактичних обставинам кримінального провадження, які полягають в наступному:

Як було встановлено в суді 1-ої інстанції, час фактичного затримання ОСОБА_1 відбувся близько з 13 по 15 годину 09.07.2019 року. Сама сторона обвинувачення зазначає у підозрі і клопотанні, що початок обшуку відбувся о 15 годині 09.07.2019 року і з пояснень самого підозрюваного, що саме з цього часу, через підкорення і виконання наказів працівників поліції, він знаходився біля них, тобто був позбавлений вільного пересування, їхав з працівниками поліції до Новоукраїнського відділення поліції, де також підкорявся їх наказам. Підозра ОСОБА_1 було вручено о 18 годині 36 хвилин 10.07.2019 року, про що зазначено в підозрі, з грубим порушенням норм КПК України, тобто поза межами 24-х годин з моменту фактичного затримання. І при таких обставинах на думку сторони захисту, підозрюваний повинен був бути негайно звільнений судом 1 -ої інстанції.

Також, захисник зазначає, що у суді 1 -ої інстанції встановлено, що обшук житла проводився без ухвали суду, та на період розгляду клопотання такої ухвали суду не було, тобто на думку сторони захисту обшук проведений з грубим порушенням норм КПК України, тому наступне затримання, оголошення підозри та обрання запобіжного захисту є незаконним.

Також, стороною обвинувачення не доведено, що вилученні рослини під час проведення обшуку є рослинами коноплі та мають в своєму складі наркотичні речовини, які заборонені в обігу - відсутнє хімічне дослідження, експертиза, яка б встановила наявність в цих рослинах заборонених речовин, а сторона обвинувачення ґрунтувала свої докази лише на припущеннях. Судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Також, на думку захисника, в оскаржуваній ухвалі суду слідчим суддею не надано належну оцінку цим фактам взагалі.

Так, при затриманні підозрюваному ОСОБА_1 не роз`яснено його процесуальні права, у тому числі право на захист у зв`язку з чим він був позбавлений можливості своєчасно отримати правову допомогу адвоката - фактично затримання проведено з 14-15 години 09.07.2019 року. Згідно протоколу затримання ОСОБА_1 затримано о 22 годині 20 хвилин у присутності адвоката Шведова, хоча доручення центру про з РЦ з НБВПД направлено тільки о 23 годині 15 хвилин 09.07.2019 року, що фактично свідчить про відсутність адвоката Шведова під час затримання та складання протоколу затримання.

Також, захисник зазначає, що стороною обвинувачення не доведено належним чином наявність ризиків на які вони посилаються.

Крім того, судом судом інстанції не оцінено належним чином наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, наявність малолітньої грудної дитини, відсутність судимостей, наявність місця мешкання.

Заслухавши доповідь судді, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали клопотання і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, колегія суддів прийшла до висновків, що під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, причетність ОСОБА_1 до вчинення даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.07.2019 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України; рапортом про виявлення та реєстрацію кримінального правопорушення від 09.07.2019 року; протоколом обшуку від 09.07.2019 року; протоколом огляду місця події від 09.07.2019 року; протокол затримання ОСОБА_1

09 липня 2019 року, о 22 год. 20 хв., ОСОБА_1 , в порядку ст.208 КПК України затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України.

10 липня 2019 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру.

При цьому колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ, зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Колегія суддів, перевіривши матеріали клопотання, прийшла до висновку, що органом досудового слідства ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, оскільки докази додані ініціатором клопотання повною мірою дають підстави вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити злочини, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру.

Крім того, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів. Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри, чогось очевидно недопустимого чи безпідставного не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Як убачається з клопотання, під слідчим в обґрунтування існування ризиків визначених ст. 177 КПК України зазначив про те, що ОСОБА_1

-може впливати на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що не дасть дослідити повно, всебічно та неупереджено всі обставини у кримінальному провадженні, оскільки останнім також обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст. 177 КПК);

-можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється, може свідчити наявність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності (підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для вчинення злочинної діяльності), зв`язки з антигромадськими елементами(п.5 ч. 1 ст.177КПК).

Разом з цим, в порушення засад кримінального провадження визначеною ст.7 КПК України - диспозитивності закріпленої у ст. 26 цього Кодексу, слідчим суддею встановлено існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та або суду.

Отже висновок слідчого судді про можливість ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового слідства, розслідування та суду, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, оскільки мотивів щодо існування такого ризику у судовому рішенні не наведено.

Доводи прокурора про те, що підозрюваний проживає на території іншої області, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки проживання підозрюваного в іншій місцевості, відповідно до чинного кримінального процесуального закону, не є підставою для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу.

Крім того, як вже зазначено вище, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК), у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим не назначано.

Також, колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді про існування такого ризику, як можливість підозрюваним вчинити інші злочини, оскільки ОСОБА_1 раніше не судимий, даних щодо наявності іншого кримінального переслідування стосовно нього суду не надано, а отже такий висновок слід вважати припущенням.

Таким чином, висновок слідчого судді про можливість підозрюваним ОСОБА_1 вчинити інші злочинине відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, сам факт повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 може вчинити інший злочин.

Водночас, на переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання слідчого, слідчим суддею обґрунтовано встановлено ризик п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки відповідно матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, тобто спільно з іншими особами, а отже існує можливість підозрюваного впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а з урахуванням, що на даному етапі досудового розслідування не встановлені свідки злочину, існує можливість впливу підозрюваного впливати на свідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів в обґрунтування підозри відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та те, що жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України: під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, є зокрема невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідком розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України.

У даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 може вчинити незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженню та свідків.

Проте, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення, як в суді першої інстанції та і на час апеляційного перегляду в судовому засіданні не доведено доцільність тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , що жоден із більш м`яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та, що обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст. 409 КПК України, з постановленням нової ухвали на підставі ч.3 ст. 407 КПК України, а клопотання СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Клочок К.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпідозрюваному ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

При обрані підозрюваному запобіжного заходу колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, проживає разом з матір`ю, батьком та братом, тобто наявні міцні соціальні зв`язки.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно із ч. ч. 1-2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

З врахуванням тяжкості злочину, ступеню його суспільної небезпеки та особи підозрюваного, колегія суддів вважає, що на час досудового розслідування, ОСОБА_1 можливо застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, так як запобіжний захід у виді тримання під вартою при фактичних обставинах цієї справи, серйозності висунутої ОСОБА_1 підозри, встановлених ризиків та характеризуючих його даних, на думку колегії суддів, є надто суворий у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах клопотанні відсутні будь-які докази того, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а посилання слідчого судді на це, без вагомих доказів, не можуть слугувати підставами для тримання підозрюваного під вартою, тобто ізоляції її від суспільства, та не застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням даних отриманих під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, їх належної та об`єктивної оцінки, колегія суддів дійшла до висновку, що для запобігання встановленого ризику та забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, останньому слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України, а отже апеляційна вимога захисника про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 181, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника адвоката Сергієнка Я.Г. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2019 року, якою підозрюваному ОСОБА_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів, а також визначено розмір застави в сумі 115260,00 грн., скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Клочок Карини Максимівни, погодженого з прокурором Новоукраїнського місцевої прокуратури Кіровоградської області, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового слідства, тобто до 09.09.2019 року.

На підозрюваного ОСОБА_1 покласти наступні обов`язки: - заборонити цілодобово залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 :

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів, які проводять досудове розслідування паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваного ОСОБА_1 звільнити з-під варти у залі суду негайно та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 , організацію її виконання покласти на процесуального прокурора Єрьоменко О.В. та слідчого Клочок К.М.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього вище наведених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Крім того працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло за адресою: АДРЕСА_1 , та вимагати від нього надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Підписи:

Згідно з оригіналом.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л.Я. Ткаченко