Справа № 161/7992/19 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.

Провадження № 22-ц/802/727/19 Категорія: 82 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Киці С.І.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, обгрунтовуючи її тим, що ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, у зв`язку з погіршенням стосунків вони припинили спільно проживати. Вказують, що, ОСОБА_4 всупереч їх волі, шляхом обману проникав у їхнє житло, погрожував їм розправою, викрадав неповнолітнього сина. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 за адресою його реєстрації з матір`ю ОСОБА_2 . Зазначають, що після повернення дитини, життя набуло загрозливого стану, оскільки ОСОБА_4 кожного дня підстерігає їх біля дому або роботи і погрожує розправою. На очах дитини він провокує скандали, ображає їх нецензурними словами, кожна зустріч з ОСОБА_7 завершується викликом поліції, їхні звернення до поліції набули хронічного характеру і не дають результату.

Водночас, в результаті дебоширства останнього, яке мало місце 20.07.2017 року - побиття ОСОБА_1 , 22.02.2018 року відносно нього порушено кримінальну справу та вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

При цьому, кожен напад ОСОБА_7 на їх сім`ю відображається на психологічному стані дитини, так як він стає дратівливим, перебуває в пригніченому стані, боїться кожного стороннього руху, а інколи і проявляє агресію.

Протиправні дії ОСОБА_4 стали загрозою їх життю та повсякденній життєдіяльності, оскільки вони не мають спокою у власному помешканні, позбавлені права вільно пересуватись по вулиці, працювати, належним чином виховувати свого сина та онука, надавати йому відповідний захист, перебувають постійно під страхом викрадення дитини.

У зв`язку з чим, просять суд ухвалити рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 , яким заборонити йому наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця їх проживання, роботи та інших місць частого відвідування.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2019 року заяву задоволено частково.

Ухвалено видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити наближатися на відстань ближче як за 500 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 .

Обмежувальний припис видати строком на 3 (три) місяці.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_4 покликаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати це рішення в частині видачі обмежувального припису відносно малолітнього ОСОБА_3 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви в цій частині, в решті рішення залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.05.2015 року(а.с. 11).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2018 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 за місцем проживання його матері ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 12-17).

Судом встановлено, що між сторонами протягом тривалого періоду часу систематично виникають конфлікти і сварки, що стверджується численними зверненнями заявників до правоохоронних органів (а.с. 24-26).

За ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , внесенного до ЄРДР за № 12017030010003388 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні данного кримінального правопорушення(а.с. 69-70).

Із психолого-педагогічного висновку про ОСОБА_3 , останньому рекомендовано обмежити спілкування з батьком через його поведінку, тому що це є травмуючим фактором для дитини(а.с. 27).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до положень п.п. 3, 6, 7, 8 ч.1, ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі вчинення домашнього насильства постраждала особа або її представник, у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У відповідності до ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Із матеріалів справи вбачається, що сварки, сутички та конфлікти між учасниками справи тривають, близько 3 років та такі конфлікти переростають у насильницькі дії з боку ОСОБА_4 , як психологічного (образи, погрози, висловлювання нецензурними словами, залякування, тощо), так і фізичного (тілесні ушкодження) характеру.

Зважаючи на те, що стосовно ОСОБА_4 від заявників значна кількість разів протягом 2016-2019 р.р. надходили повідомлення про вчинення ним різного роду насильства в сім`ї, конфлікти та сварки, очевидцем яких неодноразово являлась неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , судом першої інстанції підставно було видано обмежувальний припис із визначеними у ньому заходами тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 .

На думку колегії суддів, оскільки ОСОБА_9 не припиняє вчиняти насильницькі дії щодо заявників, з метою попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність вірогідності продовження вчинення домашнього насильства заявники, як жертви насильства, потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Доводи апеляційної скарги, що надані заявниками докази в підтвердження заявлених вимог не вказують на вчинення домашнього насильства є безпідставними та спростовуються дослідженими судом та наявними в справі доказами.

Крім того, оскарження ОСОБА_4 судового рішення лише в частині щодо малолітнього сина вказує, що висновки суду щодо насильницьких дій по відношенню до заявників відповідає обставинам справи.

Разом з тим, враховуючи малолітній вік дитини ОСОБА_10 (4 роки), видачу обмежувального припису ОСОБА_4 відносно матері дитини - ОСОБА_2 , вимоги апеляційної скарги, щодо скасування оскаржуваного рішення в частині видачі орбмежувального припису відносно малолітнього ОСОБА_8 не можуть бути задоволені.

Саме з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві судом першої інстанції обгрунтовано заборонено ОСОБА_4 протягом трьох місяців наближатися на відстань ближче як за 500 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 .

Таким чином, місцевий суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді