Справа № 22ас-111 2007р.                         Головуючий у 1-й інстанції: Шевцова Н.В.

Категорія:                                                     Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року                                                             Колегія суддів судової палати в

цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Знам"янського транспортного прокурора на ухвалу Знам"янського міськрайсуду від 19 січня 2007 року у справі за його адміністративним позовом в інтересах громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до начальника станції Знам"янка Одеської залізниці про скасування наказу НОМЕР_1 від 12 жовтня 2006 року „Про незадовільний огляд поїздів",

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року Знам"янський транспортний прокурор звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що відповідач - начальник станції Знам"янка Лепетенко Г.М., діючи в межах наданих йому Положенням про станцію Знам"янка Одеської залізниці владних управлінських повноважень, 12.10.2006 року видав наказ про притягнення працівників станції -ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності за неналежне виконання ними своїх трудових обов'язків, що призвело до заподіяння підприємству збитків в сумі 3576грн.30коп., - який не відповідає вимогам трудового законодавства України, оскільки вина даних працівників у нестачі вантажу з вагону НОМЕР_2 в потязі НОМЕР_3 відсутня.

Ухвалою Знам"янського міськрайсуду від 19 січня 2007 року провадження в справі закрито з тих підстав, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини мають ознаки трудового спору, який належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування ухвали та про повернення справи до суду 1-ї інстанції для її розгляду по суті. Вказується на неправильне застосування судом норм адміністративно-процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного визначення характеру спірних правовідносин та до безпідставного закриття провадження в адміністративній справі.

Заслухавши пояснення прокурора Ситник Г.М., заперечення відповідача Лепетенка Г.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що вона підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без

2

змін з таких підстав.

Закриваючи провадження в адміністративній справі на підставі п.1ч.1ст.157 КАС України, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ст.. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із трудових правовідносин, суди розглядають в порядку цивільного судочинства, а тому прокурор має право брати участь у цивільному процесі в порядку, встановленому ч..1,2 ст.45, ст..46 ЦПК України.

Прокурор, діючи відповідно до ст.-ст.1, 20, 21 Закону України „ Про прокуратуру", сам є суб'єктом владних повноважень і у загальному порядку має право, відповідно до п.4ч.1ст.17 КАС України, звернутись до суду за вирішенням спору, у тому числі і у разі відхилення його протесту на незаконні рішення або дії посадових осіб підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань або ухилення від розгляду протесту. Проте, при вирішенні питання, яким судом може бути вирішений конкретний спір у такому випадку, слід брати до уваги положення ст..2 КАС України, яка визначає завдання адміністративного судочинства, та ст.. 15 ЦПК України, якою визначена цивільна юрисдикція.

Так, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Суд 1-ї інстанції правильно визначив, що відповідач, працюючи начальником станції та маючи статус уповноваженої власником підприємства особою - стороною трудового договору, видавши наказ про притягнення до матеріальної відповідальності працівників станції, діяв не як суб'єкт владних повноважень ( в розумінні п.7ч.1ст.З КАС України), а тому його рішення або дії можуть бути оскаржені до загального суду в порядку цивільного судочинства.

Наведене свідчить про те, що суд 1-ї інстанції діяв в межах правил адміністративного судочинства та правильно встановив, що дана справа не підвідомча адміністративному суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-196, 199 ч.іп.1, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

3

Апеляційну скаргу Знам"янського транспортного прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Знам"янського міськрайсуду від 19 січня 2007 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України на протязі одного місяця.