Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 756/6119/16-ц

провадження № 61-19544 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

представники позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, ОСОБА_5 ,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва

у складі судді Камбулова Д. Г. від 13 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Оніщука М. І.,

Українець Л. Д., Шебуєвої В. А. від 05 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України

у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство (далі- ПАТ, Банк) «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н. В., ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, укладеного

26 грудня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 , передана в іпотеку Банку для забезпечення виконання кредитного зобов`язання

ОСОБА_4 . У подальшому, на підставі судових рішень звернуто стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру та за Банком визнано право власності на указану квартиру. 04 лютого 2016 року Банк зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру.

30 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди зазначеної вище квартири. Зазначений договір оренди є нікчемним правочином, оскільки укладений без згоди іпотекодержателя, Банка, що передбачено пунктом 2.4.1. договору іпотеки та заборонено частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку»

Отже, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України такий правочин є нікчемним і визнавати його недійсним не вимагається.

Разом з тим, на підставі такого нікчемного правочину 13 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Зуєвою Н. В. посвідчено договір про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_7 відступив ОСОБА_3 право користування спірною квартирою. На підставі цього договору зареєстровано право оренди за ОСОБА_3 в обтяженому приміщенні.

У подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено

договір позики на 200 тис. грн і на забезпечення повернення боргу

ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 в іпотеку майнові права за договором оренди вказаної квартири. Заборона та іпотека майнових прав оренди вказаної квартири офіційно зареєстрована.

Оскільки вказаний правочин укладено на підставі нікчемного правочину - договору оренди нерухомого майна, з урахуванням статті 391 ЦК України позивач просив усунути перешкоду у здійсненні ним права користування своїм майном, а саме застосувати наслідки нікчемності правочину: скасувати державну реєстрацію права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13217784; скасувати державну реєстрацію іпотеки речового

права - права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13216190; скасувати державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони на відчуження іншого речового права - права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13217283.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Застосовано наслідки нікчемного правочину, а саме: скасовано державну реєстрацію права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13217784; скасовано державну реєстрацію іпотеки речового права - права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13216190; скасовано державну реєстрацію обтяження

у вигляді заборони на відчуження іншого речового права - права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13217283.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що укладений між відповідачами договір оренди квартири є нікчемним правочином, оскільки вчинено без згоди іпотекодержателя, а тому судом застосовано наслідки нікчемності правочину, а саме скасовано: державну реєстрацію права оренди приміщення, державну реєстрацію іпотеки речового права - права оренди приміщення, державної реєстрації обтяження.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Зуєвої Н. В. про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 13 червня 2016 року залишено без задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н. В. відхилено. Заочне рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 13 червня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув повно та всебічно обставини справи, надав належну й правову оцінку доводам сторін та ухвалив законне рішення, тому апеляційний суд повністю погодився з рішенням районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 756/6119/16-ц з Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу призначено до розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті», судами не враховано, що Банк знав про наявність укладення між відповідачами договорів, а тому це унеможливлює визнання їх нікчемними. Крім того, суди не врахували, що

28 травня 2016 року договір про відступлення права вимоги та іпотечний договір були розірвані шляхом укладення відповідних договорів, що унеможливлює застосування наслідків нікчемності правочинів.

Також судами не застосовано наслідки спливу строку позовної давності, про що було заявлено ОСОБА_5 у запереченні на позовну заяву.

Заперечення на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 грудня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, а на його забезпечення у цей самий день

ОСОБА_4 передав Банку в іпотеку належну йому квартиру за АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - на вказану квартиру

у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та за Банком визнано право власності на нерухоме майно.

04 лютого 2016 року Банк зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У подальшому Банком було встановлено, що 30 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір оренди квартири

АДРЕСА_1 , яка є кредитом іпотеки.

13 березня 2015 року ОСОБА_7 відступила ОСОБА_3 право користування вказаною квартирою, а ОСОБА_3 на забезпечення виконання договору позики, укладеного з ОСОБА_5 , передав йому в іпотеку майнові права за договором оренди, що було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до пункту 2.4.1. договору іпотеки ОСОБА_4 зобов`язався не порушувати прав іпотекодержателя ПАТ «Універсал Банк», що надані останньому Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

З урахуванням вищенаведених норм права визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбаченого, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Разом з тим, позивач просив з`ясувати наслідки нікчемного правочину і така вимога задоволена судами.

Частиною п`ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У пункті5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, суди не звернули увагу на таке.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі (а. с. 195-200, т.1), ОСОБА_5 посилався на те, що 28 травня 2016 року договір про відступлення права вимоги та іпотечний договір були розірвані, про що укладено відповідні договори, надавши суду такі докази (а. с. 85-89, т.1).

Також до суду надано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якими до державних реєстрів внесені записи про припинення відповідних обтяжень та зняття заборон відчуження, накладених за вказаними договорами

(а. с. 93-98, т.1).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом статтей 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змініються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характором його зміни.

У справі, що розглядається, позовні вимоги зводяться про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме договору оренди приміщення

від 30 серпня 2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які сторони розірвали, тобто зобов`язання за спірним договором є припиненим.

Викладене свідчить про те, що застосування наслідків нікчемного правочину - договору оренди - є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 3-1143 гс 15.

У зв`язку з наведеним помилковими є висновки судів про те, що розірвання договорів сторонами та внесення відповідних записів до реєстрів не впливає на розгляд позовної заяви Банку.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зазначена норма кореспондується з підпунктом б) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України.

У зв`язку з задоволенням касаційної скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , і відмовою в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк»

з позивача на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 606,10 грн та переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 768,00 грн,

а всього - 1 374,10 грн.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни, ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1 374,10 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець