КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року м. Київ

Справа №367/3800/14-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/3255/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області ухваленого під головуванням судді Кухленко Д.С. 14 січня 2016 року в м. Ірпені, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в якому просила: визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки; виділити в рахунок поділу майна подружжя ОСОБА_1 спірний автомобіль і стягнути на її користь грошову компенсацію її частини власності на спірний автомобіль у розмірі 61585,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2000 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року. За період шлюбу учасниками справи було набуто спільно майно, а саме: - квартиру АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1 ; - автомобіль марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, згода щодо поділу якого останніми не досягнута.

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Спільним майном, яке підлягає поділу, ОСОБА_1 вважає квартиру АДРЕСА_4 , яку ОСОБА_3 зазначала своєю особистою власністю, набутою від продажу її іншої квартири.

Відповідач зазначає, що поділу між учасниками справи підлягають борги: за розпискою від 24 вересня 2007 року на суму 2500 дол. США, що складало 13250 грн, яка використана для першого внеску за спірний автомобіль КІА «Cerato», та за розпискою від 27 червня 2011 року на суму 5000 дол. США, що складало 41000 грн, яка використана на погашення заборгованості за спірний автомобіль.

Вказує на те, що спірну земельну ділянку отримав шляхом безоплатної приватизації, у зв`язку із чим така ділянка не підлягає поділу, а також те, що спірний автомобіль та спірна квартира АДРЕСА_2 є його особистою власністю.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд: - зобов`язати ОСОБА_2 сплатити йому 50 % від суми 13250 грн, а саме 6625 грн (борг за розпискою від 24 вересня 2007 року), - зобов`язати ОСОБА_2 сплатити йому 50 % від суми 41000 грн, а саме 20 500 грн (борг за розпискою від 27 червня 2011 року); - зобов`язати ОСОБА_2 сплатити йому 50 % від суми вартості спірної квартири АДРЕСА_5 ; - визнати спірну квартиру АДРЕСА_1 його особистою власністю; - визнати спірний автомобіль його особистою власністю; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

-1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

-1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку.

В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

-1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2

-1 АДРЕСА_6 частину земельної ділянки площею 0,1000 га. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі - 3131,35 грн.

Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій зазначає про незаконність рішення як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову помилково вважав доведеним, що спірна квартира АДРЕСА_4 придбана ОСОБА_2 за її особисті кошти. Зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції визнав за кожним по Ѕ права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , однак суд не врахував те, що на момент розподілу цієї квартири, сторони не набули на неї права спільної сумісної власності через відсутність реєстрації права на цю квартиру. Також зазначає, що суд ухвалюючи рішення про поділ земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 помилково та всупереч закону відніс дану земельну ділянку до спільного сумісного майна колишнього подружжя.

Враховуючи викладене просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким:

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ квартири АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер НОМЕР_1 ;

- в решті позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року скасовано.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_4 , та автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 , скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_2 , скасовано. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року в цій частині залишено в силі.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1 залишено без змін.

Так, скасовуючи рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_4 , та автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 , суд касаційної інстанції вказав на те, що Апеляційний суд Київської області не оцінив доводи учасників справи про поділ спірної квартири АДРЕСА_5 та залишив без вирішення вимоги позову ОСОБА_2 щодо поділу спірного автомобіля, у зв`язку із чим рішення апеляційного суду в частині поділу зазначеного вище майна не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко Л.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.

Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гарницький П.П. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін в частині, що є предметом даного апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених судом касаційної інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 придбана ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 15 листопада 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3701 (т.1 а.с.118, т.2 а.с.22). За умовами цього договору ціна квартири визначена сторонами у розмірі 60460 грн.

Заперечуючи проти задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 щодо поділу спірної квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 зазначала, що указане майно є її особистою власністю, оскільки придбано за кошти від продажу її іншої квартири, яка перебувала в особистій власності ОСОБА_2 .

Так, згідно свідоцтва про право власності від 07 червня 2000 року ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_7 , яка складалась з однієї кімнати. Свідоцтво було видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу №568-С від 04 травня 2000 року (т.1 а.с.119). З матеріалів справи також вбачається, що вказана квартира була видана позивачу згідно з ордером №065135 від 05 листопада 1987 року, а довідкою від 15 березня 1997 року підтверджується, що ОСОБА_2 була учасником житлово-будівельного кооперативу та внесла суму паєнакопичення в розмірі 6758 карбованців (т.2 а.с.26,27).

Вказана квартира була продана нею за договором купівлі-продажу від 15 листопада 2002 року за ціною 23991 грн (т.2 а.с.24). В той же день сторонами придбана квартира АДРЕСА_4 , що є предметом спору за ціною 60640 грн..

У вимогах зустрічного позову відповідач просив про компенсацію вартості його частини.

Автомобіль марки «КІА» марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 з 2007 року (т.1 а.с.61).

Вартість даного автомобіля згідно з висновками експертів становить 121191,75 грн або 138028,44 грн (т.2 а.с.87-100).

У вимогах первісного позову позивач просила виділити в рахунок поділу майна подружжя ОСОБА_1 спірний автомобіль і стягнути на її користь грошову компенсацію її частини власності на спірний автомобіль у розмірі 61585 грн.

За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що переглядається рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог первісного позову про поділ квартири АДРЕСА_4 , та вимог зустрічного позову щодо автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки саме в цій частині справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З наведених обставин справи вбачається, що квартира АДРЕСА_7 була придбана ОСОБА_2 до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , так як до укладення шлюбу нею була здійснена повна оплата пайового внеску за умовами участі у житлово-будівельному кооперативі, а видача свідоцтва, що відбулась лише через декілька днів після реєстрації шлюбу, не спростує факту здійснення оплати вартості квартири за особисті кошти ОСОБА_2 .. До того ж ОСОБА_1 не посилається і не доводить обставини внесення спільних грошових коштів на придбання даної квартири.

Враховуючи, що сторони у справи перебували у шлюбі з 02 червня 2000 року, що вказана квартира була придбана ОСОБА_2 за власні кошти до укладення шлюбу, кошти одержані від реалізації цієї квартири, є також особистою її власністю.

В один день 15 листопада 2002 року ОСОБА_2 було здійснено відчуження квартири АДРЕСА_7 та набуття права власності на квартиру АДРЕСА_4 .

За умовами договору купівлі-продажу ціна квартири АДРЕСА_4 визначена сторонами у розмірі 60460 грн.

Таким чином сума коштів отримана від реалізації ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_7 становить 40/100 частин вартості придбаної нею квартири АДРЕСА_4 . При цьому слід зазначити, що апеляційний суд виходить із цін, що мали місце на момент укладення договорів і не приймає до уваги наданий позивачем висновок про вартість квартири АДРЕСА_7 станом на 2019 рік.

Оскільки сума коштів отримана від реалізації квартири ОСОБА_2 становить 40/100 частин, така ж частка квартири є особистою власністю ОСОБА_2 , інші 60/100 частин, відповідно, є спільною власністю сторін у справі, і частка кожного з них становить 30/100 або 3/10 частин.

А отже загальна частка ОСОБА_2 в праві власності на квартиру АДРЕСА_8 частин, а частка ОСОБА_1 становить 3/10 частини.

Вартість даної квартири на час вирішення справи в суді першої інстанції, сторонами у справі, визначена не була, а визначена у договорі ціна у 60460 грн. не відповідає реальним цінам на цей вид майна на час розгляду справу. При новому апеляційному розгляді стороною позивача був поданий висновок суб`єкта оціночної діяльності Гукова В.В. , складений 01 травня 2019 року, згідно з яким вартість квартири складає 960500 (дев`ятсот шістдесят тисяч п`ятсот ) грн (т.2 а.с.152-155).

В судовому засіданні представник відповідача висловила певні зауваження щодо оформлення цього висновку, проте погодилась з визначеною у ньому ціною об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, сторонами визнана вартість спірної квартири у розмірі 960500 грн, відповідно вартість 3/10 частин квартири становить 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн.

У вимогах зустрічного позову відповідач просив про стягнення на його користь з позивача компенсації вартості належної йому частки. В судому засідання апеляційного суду сторона позивача, хоча і наполягала на позиції належності спірних квартири позивачу на праві особистої власності в цілому, не заперечувала щодо можливості здійснення компенсації відповідачеві вартості його частки у цьому майні.

А отже вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 3/10 частин цієї квартири в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень.

Вирішуючи заявлені у первісному позові вимоги про компенсацію ОСОБА_2 вартості Ѕ частині автомобіля марки «КІА» модель «Cerato». Суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивачем заявлені вимоги на суму 61585 грн. Надані сторонами докази, при новому апеляційному розгляді справи, містять різне визначення ціни цього об`єкта спільного майна, 121191,75 грн або 138028,44 грн. Проте, вказане свідчить про об`єктивне визначення позивачем компенсації у розмірі 61585 грн. А тому дані вимоги первісного позову підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судом касаційної інстанції справа направлена на новий розгляд до апеляційного суд лише в частині вирішення позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_4 , та автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 , що вимоги зустрічного позову про поділ боргових зобов`язань подружжя не були розглянуті судом першої інстанції, і апеляційна скарга не містить доводів в цій частині, суд апеляційної інстанції позбавлений права вирішення цих вимог, вони можуть бути вирішені судом окремо.

А отже, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє часткове підтвердження, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_4 , та автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених сторонами вимог частково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського районного суду Київської області від 14 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_4 , та автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Вимоги первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки КІА «Cerato», державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 61585 (шістдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 3/10 частин квартири АДРЕСА_4 в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 29 липня 2019 року.