ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 р. № 3/47
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Бакуліної С.В.,
суддів:Глос О.І.,
Олійника В.Ф. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 12.10.2009
у справі№3/47 господарського суду Чернівецької області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
доПриватного підприємця ОСОБА_4, Чернівецька обл.
м. Новодністровськ
третя особаГоловне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Чернівецькій області
простягнення 51816,49 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явилися;
відповідача -не з'явилися;
третьої особи -не з'явилися;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_4 (надалі - ПП ОСОБА_4.), третя особа - Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Чернівецькій області про стягнення неустойки у сумі 26291,52 грн. та збитків у сумі 8503,16 грн. (а.с.3-6).
В подальшому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося до господарського суду Чернівецької області із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просило стягнути з відповідача неустойки у сумі 38702,88 грн. та збитків у сумі 13113,61 грн. (а.с. 49-50).
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.07.2009р. по справі №3/47 (суддя: Гончарук О.В.), залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 у справі №3/47 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПП ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України 25216,96 грн. неустойки, 252,16 грн. державного мита та 57,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено (а.с. 66-68, 84-87).
В касаційній скарзі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області ставиться питання про часткове скасування зазначених судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 13113,61 грн., оскільки, на думку касатора, суди при прийнятті рішень порушили як норми матеріального так і процесуального права, зокрема ст.ст. 224, 225, 623, 624 ЦК України та ст. ст. 33, 43 ГПК України.
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 зазначеного вище Закону).
Згідно із частиною першої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди передбачені, зокрема, частиною першою статті 27 вказаного вище Закону, в якій відзначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та ПП ОСОБА_4 було укладено договір №138 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення другого поверху будівлі пожежної частини ППЧ-32, площею 136,4 м2, що знаходиться у м. Новодністровськ (мікрорайон, 18 квартал, будинок №38) і перебуває на балансі Головного управління МНС України в Чернівецькій області (а.с.8-9).
В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить, без податку на додану вартість, за базовий (січень 2006 року) місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 675,14 грн.
Оренда плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно у співвідношенні 50% на 50% не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції (пункти 3.2 - 3.3 договору).
Крім того, сторонами в пункті 3.5 договору передбачено, що оренда плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування неустойки від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Договір укладено строком на 11 місяців: з 30.06.2006 року по 29.05.2007 року (пункт 10.1 договору).
В подальшому строк дії договору не продовжувався.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.11.2008 року у справі №10/186 за позовом ПП ОСОБА_4 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Чернівецькій області, про визнання чинним договору оренди нерухомого майна №138 від 30.06.2006 року та спонукання відповідача до його виконання, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року, у задоволенні позову відмовлено. Судом в мотивувальній частині даного рішення встановлено, що спірний договір припинив свою дію з 30.05.2007 року (а.с.29-30).
Згідно акту приймання-передачі майна від 30.04.2009 року, відповідач повернув позивачу вищевказане орендоване майно.
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернувся до суду з позовом до підприємця ОСОБА_4 про стягнення неустойки в розмірі 38702,88 грн. та 13113,61 грн. збитків за несвоєчасне повернення орендованого майна.
Як вбачається з довідки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 01.07.2009 року, відповідачем після припинення дії договору в період з 21.11.2007 року по 22.06.2009 року сплачено в рахунок орендної плати 13485,92 грн.
Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо повернення орендованого майна, а тому з відповідача правомірно стягнуто 25216,96 грн. неустойки (38702,88 грн. - 13485,92 грн., що сплачені відповідачем за період з 21.11.2007 року по 22.06.2009 року на рахунок позивача після припинення дії договору).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, за загальним правилом, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав обґрунтованого розрахунку суми збитків, з доказами, які б свідчили, що останній поніс збитки саме в сумі 13113,61 грн.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасне повернення майна у вигляді неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. А тому стягнення додатково коштів за фактичне користування майном після припинення договору оренди буде являтись подвійним покаранням, санкцією за порушення зобов'язання, що не передбачено чинним законодавством.
Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з яким погодився і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які не можуть бути скасовані.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 у справі №3/47 залишити без змін.
Головуючий суддя:
С. Бакуліна
Судді: О.Глос
В.Олійник