СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача від ДВС розглянувши апеляційну скаргу Мартюхіна Н.О. Геза Т.Д. , Шутенко І.А . Єлфімовій Ю.О. адвокат Яковенко П.А. - довіреність №8/19 від 21.01.2019 адвокат Керімов Р.Р. - довіреність №05/74 від 14.01.2019 не з`явився Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №1874 Л/2)

на ухвалу господарського суду Луганської області

від31.05.2019 (повний текст від 04.06.2019)

у справі№9/5014/969/2012(5/65/2011) (суддя Корнієнко В.В.)

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача про за скаргою на постановуПриватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ", м. Сєвєродонецьк Луганської області стягнення 394066751,36 грн. Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ", м. Сєвєродонецьк Луганської області головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58667668

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.05.2019 по справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011):

- задоволено скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" (м. Сєвєродонецьк Луганської області) (без дати та номеру) (надійшла до суду 02.05.2019, вх. № 428-17/19) на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 19.03.2019 по виконавчому провадженню ВП № 58667668;

- визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р.Г. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 58667668;

- скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р.Г. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 58667668) від 19.03.2019.

Не погодившись з ухвалою, прийнятою господарським судом першої інстанції, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) та відмовити Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" в задоволенні скарги на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58667668 в повному обсязі.

Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду є незаконною та необґрунтованою, враховуючи наступне:

- суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вчинення зазначеної дії можливе лише після відкриття виконавчого провадження.

- місцевим господарським судом не наведено та не обґрунтовано жодну норму Закону України «Про виконавче провадження», яка була б порушена державним виконавцем;

- висновок суду, що антитерористична операція триває є безпідставним, зважаючи на прийняття указу Президента України від 30.04.2018 № 116 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях";

- Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях» Верховна Рада України схвалила рішення Президента України про використання Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що є завершенням антитерористичної операції. Проте військові дії на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях тривають. Вважає, що період проведення АТО тривав з 14.04.2014 по 30.04.2018 і вже закінчився, у зв`язку із чим відповідач повинен виконувати умови мирової угоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Шутенко І.А., Бородіна Л.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2019р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І., сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Шутенко І.А., Геза Т.Д.

Позивач в судовому засіданні 22.07.2019р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач в судовому засіданні 22.07.2019р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Державний виконавець в судове засідання 22.07.2019р. не з`явився, причини неявки не повідомив, незважаючи на належне повідомлення судом про дату та час слухання справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) затверджено мирову угоду, укладену 16.09.2015 між сторонами у справі, згідно умов якої, боржник зобов`язався сплатити на користь стягувача грошові кошти в сумі 313.096.525,02 грн, (основний борг - 313.023.445,02 грн та витрати на судовий збір - 73080,00 грн) рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 13.045.688,54 грн, а в двадцять четвертому місяці - 13.045.688,60 грн, починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, що проводиться у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.

При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції (п.4 мирової угоди).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 19.03.2019 відкрито виконавче провадження (ВП № 58667668) з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 у даній справі, якою затверджено мирову угоду між сторонами у справі.

Не погодившись із вищевказаною обставиною, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця, якою просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р.Г. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 58667668 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58667668 від 19.03.2019.

Як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду господарського суду Луганської області від 31.05.2019 по справі 9/5014/969/2012(5/65/2011) вищевказану скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" задоволено.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З аналізу вищевказаних положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець зобов`язаний прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження у разі відповідності виконавчого документа вимогам, зокрема, передбаченим ст.ст.4, 26 Закону України "Про виконавче провадження", або повернути виконавчий документ без прийняття до виконання.

Як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) затверджено мирову угоду, укладену 16.09.2015 між сторонами у справі, згідно умов якої, боржник зобов`язався сплатити на користь стягувача грошові кошти в сумі 313.096.525,02 грн, (основний борг - 313.023.445,02 грн та витрати на судовий збір - 73080,00 грн) рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 13.045.688,54 грн, а в двадцять четвертому місяці - 13.045.688,60 грн, починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, що проводиться у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей. При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції (п.4 мирової угоди).

Отже, вищевказаною мировою угодою сторони в даній справі досягли домовленості встановити відстрочку та розстрочку сплати грошових коштів в сумі 313 096 525,02 грн. із прив`язкою до моменту закінчення проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Аналіз вищевказаної правової норми дає змогу дійти висновку, що законодавцем чітко визначено період проведення АТО, а саме з 14.04.2014 (набрання чинності Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України") до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

В той же час, Президентом України до теперішнього часу не видавалось жодного Указу про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а існуючі в даний час події в Донецькій та Луганській областях, свідчать про подальше проведення заходів, направлених на боротьбу з тероризмом, військових дій, звільнення заручників, тощо.

Що стосується доводів Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що антитерористична операція закінчила свою дію 30.04.2018 (з моменту прийняття Указу Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях"), останні не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Так, Указом Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" вирішено увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Вищевказане рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" має обмежений доступ, відсутнє у вільному доступі, що унеможливлює можливість дослідження його змісту.

В той же час, зміст вищевказаного Указу Президента України від 30.04.2018 №116/2018 свідчить про відсутність в останньому будь-яких посилань на закінчення проведення антитерористичної операції, та навпаки, його зміст дає змогу дійти висновку про введення Президентом України та РНБО України широкомасштабної антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Отже, зважаючи на відсутність жодних прийнятих Президентом України указів про завершення проведення антитерористичної операції, та наявність Указу Президента України від 30.04.2018 № 116/2018, яким введено широкомасштабну антитерористичну операцію, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що станом на прийняття оскаржуваної ухвали АТО не завершена.

Як вже зазначалось вище, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює певні вимоги до змісту виконавчого документу. Однією із таких вимог є зазначення в виконавчому документі строку пред`явлення рішення до виконання (п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що в виконавчому документі повинно бути зазначено не тільки строк пред`явлення рішення до виконання, а і фактичне настання такого строку, із настанням якого пов`язується можливість стягувача пред`явити виконавчий документ до виконання до органу державної виконавчої служби.

Зміст резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) про затвердження мирової угоди свідчить, що остання може бути пред`явлена до примусового виконання з врахуванням однорічного строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», протягом тридцяти шести місяців, починаючи з місяця, що слідує за місяцем в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції.

Можливість пред`явлення до виконання ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) виключно після закінчення проведення антитерористичної операції, слідує і зі змісту тексту самої мирової угоди, укладеної між сторонами.

Проте, як вже було встановлено вище, антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває до теперішнього часу, що свідчить про ненастання строку пред`явлення ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) до виконання та, як наслідок, невідповідність вказаного виконавчого документу положенням п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи ненастання строку пред`явлення ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) до виконання, остання не відповідає вимогам, передбаченим п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим державний виконавець повинен був повернути зазначений виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 58667668 від 19.03.2019 та визнання дій державного виконавця щодо її прийняття неправомірними.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки повернення виконавчого документу стягувачу на підставі вказаної норми можливо лише в разі наявності відкритого виконавчого провадження, а не на стадії вирішення питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання.

Проте, вищевказаний висновок суду не призвів до прийняття неправильного рішення, у зв`язку із чим підстав для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011), судова колегія апеляційної інстанції не вбачає.

Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як стягувач за виконавчим документом, розуміючи відсутність Указу Президента України про закінчення проведення антитерористичної операції, безпідставно пред`явило ухвалу господарського суду Луганської області від 19.11.2015 до виконання, чим порушило таку фундаментальну засаду цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу державного виконавця, що останній, в разі якщо зміст ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) про затвердження мирової угоди є незрозумілим для нього, останній не був позбавлений звернутись до місцевого господарського суду із заявою про його роз`яснення на підставі ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) - підлягає залишенню без змін з підстав, викладених в постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Суддя: І.А. Шутенко

Суддя: Т.Д. Геза

( Повний текст постанови складено 29.07.2019 року).