ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2019Справа №910/4391/19

За позовом 1. Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича 2. Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича

доАкціонерного товариства "Альфа-Банк"

про стягнення 4 015 650,40 грн.

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача-1:Колосар М.Є.

від позивача-2:Колосар М.Є.

від відповідача:Руденко Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року Фізичні особи-підприємці Пустовіт Григорій Олександрович та Пустовіт Павло Олександрович звернулись до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення 4 015 650,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором оренди (найму) від 19.06.2014, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою Н.А. та зареєстрованим за №1664, з оплати за користування у період з 01.09.2014 по 30.04.2016 орендованим майном, у зв`язку з чим у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" виникла заборгованість у розмірі 2 184 230,40 грн., яку Фізичні особи-підприємці Пустовіт Григорій Олександрович та Пустовіт Павло Олександрович просять стягнути на їх користь в рівних частинах.

Крім того, у зв`язку неповерненням відповідачем у період з 01.05.2016 по 29.09.2016 орендованого ним майна після розірвання зазначеного договору, позивачі вказують на наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на їх користь орендної плати у подвійному розмірі згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, що становить суму 1 140 356,76 грн.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачами заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 168 487,35 грн. та 3% річних у розмірі 96 714,31 грн.

До матеріалів справи долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з якого вбачається, що позивачі станом на дату звернення із даним позовом понесли витрати на оплату судового збору у розмірі 60 234,76 грн. та очікують понести витрати на правову допомогу у загальному розмірі 250 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4391/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 25.04.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2019 оголошено в підготовчому засіданні перерву до 16.05.2019.

02.05.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Альфа-Банк" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачам, за змістом якого вбачається, що відповідач визнає вимоги позивачів в частині стягнення орендної плати за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, заборгованості з орендної плати в подвійному розмірі за період з 01.05.2016 по 29.09.2016, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на вказані суми заборгованості. В іншій частині відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що останні не підлягають задоволенню з огляду на пропуск позивачами строку позовної давності для звернення до суду із вказаними вимогами. Крім того, відповідач вказує на не співмірність та недоведеність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2019 відкладено підготовче засідання на 30.05.2019 у зв`язку з неявкою представників сторін.

22.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, в якій вказано, що позивачами не пропущено строку позовної давності, оскільки останні звертались із позовами про стягнення заборгованості, а отже мало місце переривання перебігу строку позовної даності за спірними вимогами, проте у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, предметом таких спорів було стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" 3% річних, пені та заборгованості за компенсаційними виплатами. Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачі вказують, що законодавством не обмежений граничний розмір таких витрат, а визначена сума гонорару адвоката у розмірі 250 000,00 грн. обумовлена складністю справи, значною ціною позову, складністю розрахунків ціни позову, значним обсягом обставин та отриманням рішень у справі №910/7495/16, які покладені в обґрунтування позову.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; закрито підготовче провадження у справі №910/4391/19 та призначено її до розгляду по суті на 20.06.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2019 оголошено на стадії вступних слів перерву в судовому засіданні до 09.07.2019.

05.07.2019 через відділ діловодства суду від позивачів надійшли пояснення, в яких вказується, що рішенням суду у справі №910/7495/16 встановлено факт наявності у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості з орендної плати в розмірі 1 610 091,97 грн. за період користування орендованим майном з вересня 2014 року по квітень 2016 року, в той час як нараховані на вказану заборгованість 3% річних та інфляційні втрати є частиною такої заборгованості.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 09.07.2019 долучено подані представником позивача докази; оголошено перерву в судовому засіданні до 09.07.2019.

15.06.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Альфа-Банк" надішли пояснення до відзиву, в яких наводиться практика судів касаційної інстанції з приводу застосування строку позовної давності.

В судове засідання 16.07.2019 представники сторін з`явились, надали суду пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 16.07.2019 представник позивачів надав суду заяву в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про надання доказів понесених Фізичною особою-підприємцем Пустовітом Григорієм Олександровичем витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів з дня проголошення судового рішення.

В судовому засіданні 16.07.2019 судом завершено розгляд справи №910/4391/19 по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2014 між Фізичною особою-підприємцем Пустовітом Григорієм Олександровичем (орендодавець-1), Фізичною особою-підприємцем Пустовітом Павлом Олександровичем (орендодавець-2) та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (орендар) був укладений договір оренди, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №1664 (надалі - Договір).

Згідно із пунктом 1 Договору орендодавці надають, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1 , загальної площею 145 кв.м., та які зазначені на по-поверховому плані приміщення (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до пункту 1.4 Договору оренди від 19.06.2014 приміщення належить орендодавцю-1 та орендодавцю-2 у рівних частинах на підставі договору дарування, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Восковець О.О. за реєстровим №5488, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька" 01.10.2010 в книзі №4чндк-157 за №395 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №3945473.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що строк оренди приміщення складає 5 років і обчислюється з дати надання приміщення орендодавцем орендарю за цим договором згідно з відповідним актом прийому-передачі приміщення. Строк оренди також є припиненим у дату дострокового розірвання (припинення дії) цього договору.

У пункті 2.1 Договору сторони домовились, що передача приміщення в оренду за цим договором оформлюється актом прийому-передачі приміщення (дата початку строку оренди), який підписується орендарем та орендодавцем 01.07.2014, але не раніше набуття чинності цього договору.

У пункті 2.2 Договору сторони погодили, що у момент підписання акта прийому-передачі приміщення орендодавець передає орендарю ключі від приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого орендар одержує безперешкодний доступ до приміщення.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі", починаючи від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення при його поверненні орендодавцю, або на 10 (десятий) день з дати направлення на адресу орендодавця, що вказана в розділі 11 договору, двох примірників підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту прийому-передачі приміщення, у випадку якщо орендодавець ухиляється від підписання акту приймання-передачі приміщення при його поверненні, за умови фактичного звільнення приміщення орендарем.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного Договору розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі і по 30.06.2015 включно, становить 53 765,63 грн. без ПДВ, є фіксованим та не підлягає будь-якій індексації.

Згідно із підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору починаючи з 01.07.2015 базовий розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди становить 53 765,63 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 4 555,05 доларів США за офіційно встановленим курсом НБУ станом на 10.06.2014, що становить 11,803521 грн. за один долар США.

У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні розмір щомісячної орендної плати, передбачений п. 3.1.1 підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних долях орендодавцю-1 та орендодавцю-2 на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем-1 та орендодавцем-2 орендарю у період з першого по п`яте число місяця за користування приміщення, в якому вноситься орендна плата. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання відповідних рахунків від орендодавця-1 та орендодавця-2. Орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунки орендодавця-1 та орендодавця-2, зазначені в даному договорі в розділі 11 "Реквізити і підписи стороні", або, в разі зміни банківських реквізитів, на поточний рахунок, вказаний у письмовому повідомленні орендодавця-1 та орендодавця-2.

Відповідно до пункту 3.3 Договору орендар зобов`язався відшкодовувати орендодавцям витрати на оплату комунальних послуг та експлуатаційні витрати, пов`язані з забезпечення діяльності орендаря, тобто здійснювати компенсаційні виплати. Такі компенсаційні виплати здійснюються орендарем на користь орендодавців протягом 5 робочих днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку від орендодавця шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок орендодавця ФОП Пустовіт Павла Олександровича .

Пунктом 8.1 Договору визначено, що така угода набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками.

01.07.2014 позивачі (орендодавці) передали відповідачу (орендарю) орендоване приміщення, про що складений відповідний акт прийому-передачі приміщення в оренду.

03.04.2015 позивачі направили на адресу відповідача повідомлення 02.04.2015 про розірвання Договору та про необхідність повернення приміщення і ключів від нього за актом приймання-передачі.

30.09.2016 відповідно до акту прийому-передачі приміщення АТ "Альфа-Банк" фактично повернуло спірне приміщення та ключі від нього орендодавцям.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженням позивачів про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати орендних платежів та повернення об`єкту орендодавцям після припинення дії Договору, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з АТ "Альфа-Банк":

- орендних платежів за користування у період з 01.09.2014 по 30.04.2016 орендованим майном у розмірі 2 184 230,40 грн.;

- орендної плати у подвійному розмірі згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за неповерненням та продовженням користування у період з 01.05.2016 по 29.09.2016 орендованим майном після розірвання Договору у розмірі 1 140 356,76 грн.;

- інфляційних втрат у розмірі 1 168 487,35 грн., нарахованих за період з вересня 2014 року по квітень 2019 року, та 3% річних у розмірі 96 714,31 грн., нарахованих за період з 11.04.2016 по 01.04.2019.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судовими рішеннями у справі №910/7495/16 (рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарською суду від 18.09.2018), які набути статусу остаточних судових рішень встановлено, факт користування відповідачем орендованим приміщенням у період з 01.07.2014 по 30.09.2016.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивачі вказують, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати орендних платежів у розмірі 2 184 230,40 грн. за користування згідно Договору у період з 01.09.2014 по 30.04.2016 орендованим майном, а також орендної плати у подвійному розмірі згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 1 140 356,76 грн. за неповерненням та продовженням користування у період з 01.05.2016 по 29.09.2016 орендованим майном після розірвання Договору.

Позивачі вказують, що спірний Договір відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України є розірваним з 06.04.2015 у зв`язку з направленням повідомлення позивачів про розірвання відповідного договору, яке було отримане АТ "Альфа-Банк" 06.04.2015.

Варто зауважити, що за наслідками дослідження всіх судових рішень по суті спору по справі №910/7495/16, судом виявлено, що в жодному з них не встановлювалось обставин розірвання Договору та не надавалось правової оцінки вчиненому позивачами 06.04.2015 правочину, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати обставини припинення Договору з 06.04.2015 встановленими (доведеними).

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Тобто, вказаною нормою процесуального закону передбачено, що доказуванню не підлягають обставини, якщо у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Водночас у суду наявні обґрунтовані сумніви з приводу обставин розірвання Договору, мотивування яких буде наведено нижче, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне перевірити викладені позивачами обставини на відповідність їх наявним в матеріалах справи доказам.

Отже, на підтвердження того, що Договір є розірваним з 06.04.2015, позивачами долучено до матеріалів справи повідомлення від 02.04.2015 про відмову від договору оренди.

У даному повідомленні позивачі вимагали в АТ "Альфа-Банк" з дня отримання даного листа негайно передати орендоване приміщення в належному стані і ключі від нього представнику орендодавців з підписанням акту прийому-передачі обома сторонами та оформити договір про розірвання договору оренди на підставі ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України у нотаріуса. Для цього орендодавцями запропоновано орендарю узгодити дату і час для здійснення цих правочинів та виконати вимоги ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з накладної №062-466073 повідомлення позивачів було одержане АТ "Альфа-Банк" 06.04.2015.

Суд не погоджується з доводами позивачів, що Договір є розірваним з дати одержання відповідачем вказаного повідомлення з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до пункту 8.1. Договору оренди даний договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками і діє до моменту повернення приміщення орендодавцю, що визначається з урахуванням умов Розділу 2 цього договору. У випадку підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення при поверненні приміщення договір припиняє чинність в дату вказану у відповідному акті.

Отже, спірний Договір був укладений у письмовій формі та був нотаріально посвідчений.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Тобто, із системного аналізу вказаних приписів законодавства вбачається, що передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму є за своєю суттю одностороннім правочином, спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків за двостороннім правочином - двором найму.

Частиною 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, у разі вчинення наймодавцем одностороннього правочину відмови від договору найму, такий правочин повинен вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Оскільки сторонами було укладено Договір у письмовій формі з його нотаріальним посвідченням, то відповідно правочин, спрямований на розірвання такого Договору також підлягав вчиненню у письмовій формі з його нотаріальним посвідченням.

Натомість надіслане позивачами повідомлення було викладене у простій письмовій формі, а відтак відсутні підстави вважати, що вчинений позивачами правочин односторонньої відмови від договору вчинений в такій самій формі, що й Договір, а відтак останній вчинений з недотриманням приписів ст. 654 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

З огляду на приписи ст. 654 Цивільного кодексу України вбачається, що направлене позивачами повідомлення про відмову від Договору є лише волевиявленням на розірвання договору оренди, яке не має юридичного наслідку розірвання договору, оскільки сторонами у справі не вчинено дій, спрямованих на реалізацію вказаного волевиявлення, а саме не укладено письмової нотаріально посвідченої угоди про розірвання договору оренди.

Варто зауважити, що аналогічний правовий висновок щодо необхідності вчинення правочину розірвання Договору в тій самій формі, що й Договір (тобто, з нотаріальним посвідченням відповідного правочину) викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №913/661/17.

По-друге, у змісті свого повідомлення про відмову від Договору позивачі самі вимагали у відповідача оформити договір про розірвання договору оренди на підставі ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України у нотаріуса. Для цього орендодавцями запропоновано орендарю узгодити дату і час для здійснення цих правочинів та виконати вимоги ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Наведене, зокрема, свідчить, про розуміння позивачів, що сам факт одержання відповідачем повідомлення про відмову від Договору не має своїм безумовним наслідком розірвання такого Договору.

Попри наведене, волевиявлення орендодавця на вчинення правочину відмови від договору (розірвання договору) має бути чітким та зрозумілим для орендаря.

В свою чергу, у своєму повідомлені позивачі вказують як на те, що спірний Договір повинен вважатись розірваним з дати одержання відповідачем цього повідомлення (що в свою чергу суперечить погодженому сторонами у п. 8.5 Договору порядку розірвання договору шляхом розірвання орендарями в односторонньому порядку такого Договору), так і на те, що сторонам необхідно укласти договір про розірвання Договору у нотаріуса. Дані посилання виключають однозначне розуміння орендаря (та й суду) з якого саме моменту Договір повинен вважатись таким, що розірваний, та у який саме спосіб позивачі бажають розірвати відповідний Договір - у передбачений п. 8.4 Договору (за згодою сторін шляхом укладення відповідного правочину) чи у передбачений п. 8.5 Договору (шляхом розірвання орендарями Договору в односторонньому порядку).

Тобто, вказане повідомлення не може вважатись таким, що містить чітке та однозначне волевиявлення орендодавців на припинення Договору, в той час як всі сумніви в цій частині мають тлумачитись на користь чинності Договору, а не на його припинення, оскільки правочин укладався за волею всіх учасників договору (із чітким розумінням його умов, в тому числі щодо строку дії), а передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму є односторонньою дією, а відтак в аспекті розуміння правочину всіма учасниками необхідним є чіткість та однозначність розуміння такого правочину всіма учасниками правовідносин.

Отже, вказане повідомлення швидше свідчить про ініціювання позивачами процедури розірвання Договору (доказів завершення якої протягом квітня 2015 року до вересня 2016 року матеріали справи не містять).

Про обґрунтованість викладеної судом правової позиції свідчать судові рішення у справі №910/7495/16.

Так, у квітні 2016 року Фізична особа-підприємець Пустовіт Григорій Олександрович та Фізична особа-підприємець Пустовіт Павло Олександрович звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про:

- стягнення на користь першого позивача 132 443,53 грн. заборгованості за Договором, з яких: 15 474,24 грн. - три відсотки річних та 116 969,28 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу;

- стягнення на користь другого позивача 135 309,63 грн. заборгованості за Договором, з яких: 15 474,25 грн. - три відсотки річних та 116 969,29 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу, 2 866,09 грн. - заборгованість за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року);

- виселення з нежитлового приміщення, загальною площею 145 кв.м., розташованого на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання передати позивачам ключі від нежитлового приміщення, загальною площею 145 кв.м., розташованого на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, позовні вимоги про виселення та про зобов`язання вчинити дії (передати ключі) були мотивована тим, що позивачі у зв`язку з істотним порушенням орендарем умов договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України реалізували своє право на розірвання укладеного з відповідачем договору оренди в односторонньому порядку, однак відповідач залишає без відповіді вимоги позивачів про розірвання договору, про надання доступу до приміщення та не повертає орендоване майно з користування власникам.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.12.2018, у справі №910/7495/16 у задоволенні вимог позивачів про виселення відповідача з приміщення та зобов`язання передати ключі було відмовлено.

Варто зауважити, що під час розгляду даного спору місцевим господарським судом справа №910/7495/16 розглядалась згідно положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017.

Так, положеннями п. 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017, передбачалось, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на те, що що позов в межах справи №910/7495/16 був поданий позивачами до господарського суду у квітні 2016 року, а відповідачем фактично було повернуто позивачам спірне орендоване приміщення 30.09.2016, то відповідно у разі обґрунтованості вимог Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича та Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича щодо реалізації ними передбаченого ст. 782 Цивільного кодексу України права на розірвання укладеного з відповідачем договору оренди в односторонньому порядку, за вимогами про виселення відповідача з приміщення та про зобов`язання повернути ключі провадження у справі підлягало припиненню у зв`язку з відсутністю предмету спору, який існував на момент пред`явлення позову, проте припинив своє існування під час розгляду судової справи.

Натомість місцевим господарським судом рішенням від 09.03.2017, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, було відмовлено у задоволенні вимог, що вказує на необґрунтованість доводів позивачів в частині реалізації ними права на розірвання спірного Договору.

З огляду на наведені обставини суд приходить до висновку, що направлення позивачами та одержання відповідачем у квітні 2015 року повідомлення від 02.04.2015 про відмову від Договору не мало своїм наслідком розірвання такого Договору та припинення його дії, а відтак і виникнення у АТ "Альфа-Банк" обов`язку з повернення об`єкту оренди орендодавців.

Таким чином, слід дійти висновку, що Договір не був припинений сторонами в установленому законом порядку, а тому обґрунтованим є висновок, що він був чинний, в тому числі після одержання відповідачем такого повідомлення позивачів.

Встановлені судом обставини виключають правомірність нарахування неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича та Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича слід відмовити.

Проте, цілком обґрунтованим є нарахування відповідачу орендної плати за користування у період з квітня по вересень 2016 року орендованим згідно Договору майном.

Отже, з матеріалів справи та судових рішень по справі №910/7495/16 вбачається, що відповідач продовжував користуватись об`єктом оренди згідно та на підставі Договору, в тому числі у спірний період - з 01.09.2014 до 30.09.2016, відтак був зобов`язаний сплачувати орендні платежі.

За розрахунками позивача у відповідача наявна заборгованість за користування з 01.09.2014 до 30.09.2016 орендованим згідно Договором майном у розмірі 2 291 761,66 грн.

Відповідачем обґрунтованість розрахунків позивача не спростована та більш того, у судовому засіданні представником відповідача було підтверджено наявність у АТ "Альфа-Банк" боргу зі сплати орендних платежів згідно Договорів.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки відсутні підстави для наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності визнаних представником відповідача обставин та/або добровільності їх визнання, то суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність та обсяг заборгованості АТ "Альфа-Банк" зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних долях орендодавцю-1 та орендодавцю-2 на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем-1 та орендодавцем-2 орендарю у період з першого по п`яте число місяця за користування приміщення, в якому вноситься орендна плата. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання відповідних рахунків від орендодавця-1 та орендодавця-2. Орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунки орендодавця-1 та орендодавця-2, зазначені в даному договорі в розділі 11 "Реквізити і підписи стороні", або, в разі зміни банківських реквізитів, на поточний рахунок, вказаний у письмовому повідомленні орендодавця-1 та орендодавця-2.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконувались свої зобов`язання за Договорами та останній не сплачував орендні платежі, а за користування спірним нерухомим майном у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі

2 291 761,66 грн., яка станом на дату звернення Фізичних осіб-підприємців Пустовіта Григорія Олександровича та Пустовіта Павла Олександровича до господарського суду із даним позовом була прострочена.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у загальному розмірі 2 291 761,66 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, як і не надано суду доказів сплати коштів в рахунок погашення такої заборгованості.

В той же час, АТ "Альфа-Банк" у змісті свого відзиву на позов було викладено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що позивачами було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення орендної плати за користування майном з 01.09.2014 по 31.03.2016, оскільки позивачі знали про наявність в них порушеного права проте не звертались протягом трьох років до суду за його захистом.

Натомість позивачі вказують, що мало місце переривання строку позовної давності щодо вимоги про стягнення орендної плати за користування спірним майном з 01.09.2014 по 31.03.2016, оскільки останні звертались до суду в межах справи №910/7495/16, предметом якої, зокрема, стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість АТ "Альфа-Банк" із орендної плати, яка виникла у період з 01.09.2014 по 30.04.2016.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц.

Як вбачається з судових рішень в межах справи №910/7495/16 позивачами було заявлено лише 2 грошові вимоги до відповідача: 1) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати; 2) про стягнення заборгованості за компенсаційними виплатами (спожитою електроенергією за грудень 2014 року - березень 2015 року).

Жодних інших грошових вимог за Договором, зокрема щодо частини заборгованості за орендною платою, позивачами в межах справи №9107495/16 не заявлялось.

В свою чергу, суд відзначає, що пред`явлення позову про стягнення 3% річних та інфляційних витрат не зумовлює переривання строку позовної давності за основною вимогою, оскільки дані вимоги (стягнення боргу та стягнення 3% річних та інфляційних витрат) є окремими предметами позову.

Тотожний висновок щодо застосування ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України також викладений у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №911/4235/16 та від 26.10.2018 у справі №922/4099/17.

Отже, щодо вимоги про стягнення заборгованості за орендними платежами позовна давність не переривалась у зв`язку з пред`явленням позову в межах справи №910/7495/16.

Водночас як вбачається із матеріалів справи позов про стягнення заборгованість по орендній платі згідно Договору надійшов до місцевого господарського суду 05.04.2019, а відтак, зважаючи на визначений пунктом 3.5 Договору строк внесення орендних платежів (з першого по п`яте число місяця за користування приміщення), позивачами було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення орендних платежів за користування відповідачем приміщеннями у період з 01.09.2014 по 31.03.2016.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивачі звернулись до суду із даним позовом з пропуском строку позовної давності, а відповідачем заявлено у письмовій формі про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то у відповідності до приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України у задоволенні позову Фізичних осіб-підприємців Пустовіта Григорія Олександровича та Пустовіта Павла Олександровича про стягнення з АТ "Альфа-Банк" орендної плати за користування згідно Договору приміщенням у період з 01.09.2014 по 31.03.2016 слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичних осіб-підприємців Пустовіта Григорія Олександровича та Пустовіта Павла Олександровича про стягнення з АТ "Альфа-Банк" орендної плати за користування згідно Договору приміщенням підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості по орендній платі за період користування приміщенням протягом квітня 2016 року по вересень 2016 року, що становить суму 693 563,70 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договорами в частині вчасної сплати орендних платежів позивачем заявлено до стягнення нараховані за період з 11.06.2016 по 01.04.2019 3% річних у розмірі 96 714,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 168 487,35 грн.

Судом встановлено, що відповідач у неналежно виконував свої зобов`язання зі сплати орендної плати у встановлений Договорами строк, допускаючи прострочення виконання своїх грошових зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши самостійно перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з відповідача за порушення ним своїх грошових зобов`язань зі сплати орендних платежів за користування орендованим майном протягом квітня-вересня 2016 року інфляційних втрат у розмірі 261 305,10 грн. та 3% річних у розмірі 57 853,34 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати не підлягають задоволенню, оскільки обраховані невірно.

За таких обставин позов Фізичних осіб-підприємців Пустовіта Григорія Олександровича та Пустовіта Павла Олександровича підлягає частковому задоволенню, а з АТ "Альфа-Банк" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 693 563,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 261 305,10 грн. та 3% річних у розмірі 57 853,34 грн.

Щодо розподілу сплаченої позивачем суми судового збору між сторонами.

Позивачами було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 4 015 650,40 грн.

В свою чергу з відзиву АТ "Альфа-Банк" вбачається, що відповідачем визнано вимоги позивачів в частині заборгованості, щодо якої не було пропущено строку позовної давності.

Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що АТ "Альфа-Банк" заявлено про визнання позовних у своїй першій заяві по суті спору (відзиві) та з урахуванням того, що такий відзив був наданий у визначений в ухвалі суду від 10.04.2019 строк, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в частині, що підлягала оплаті за визнані відповідачем вимоги, а інша частина витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з державного бюджету підлягає поверненню Фізичній особі-підприємцю Пустовіту Григорію Олександровичу 7 595,42 грн., а інша частина судового збору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем-1 також заявлено до стягнення у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 250 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та витрат, які позивач очікує понести в майбутньому на професійну правничу допомогу, позивачем-1 було надано суду договір про надання правничої допомоги №01-03/2016 від 26.03.2019 та Додаток №1 до нього, складені Фізичною особою-підприємцем Пустовітом Григорієм Олександровичем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юрисенс", за умовами якого вартість послуг адвокатського об`єднання за підготовку та ведення даної справи складає 250 000,00 грн., оплату яких клієнт здійснює двома платежами - 50 000,00 грн. сплачується після підготовки позовної заяви та схвалення її клієнтом, а решта гонорару у розмірі 200 000,00 грн. сплачується клієнтом після ухвалення господарським судом міста Києва рішення по суті спору.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У своєму відзиві на позов Акціонерне товариство "Альфа-Банк" вказувало, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Суд погоджується, з такими доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (викладене у змісті відзиву) та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Акціонерне товариство "Альфа-Банк" на 80%.

Таким чином, судом покладаються на відповідача 20% витрат позивача-1 на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму

12 609,69 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича та Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) борг у розмірі 346 781 (триста сорок шість тисяч сімсот вісімдесят один) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 28 926 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 130 652 (сто тридцять тисяч шістсот п`ятдесят два) грн. 55 коп., судовий збір у розмірі 7 595 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 42 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 609 (дванадцять тисяч шістсот дев`ять) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) борг у розмірі 346 781 (триста сорок шість тисяч сімсот вісімдесят один) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 28 926 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 130 652 (сто тридцять тисяч шістсот п`ятдесят два) грн. 55 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю Пустовіту Григорію Олександровичу ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в частині 7 595 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 42 коп., сплачений згідно квитанції №20126339 від 03.04.2019. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 26.07.2019.

Суддя Р.В. Бойко