ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2019 Справа № 920/16/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю., суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Джепа Ю.А., при секретарі судового засідання Малюку Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/16/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Суми

про стягнення 1 650 304 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Поліщук В.О. (довіреність №14-16 від 16.01.2019);

від відповідача - адвокат Довганюк Р.М. (довіреність № 10-19/17-Д/75 від 10.04.2018);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 у справі №920/16/18 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково: з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (вул. Івана Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, код 23293513) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код 20077720) стягнуто 157150 грн. 68 коп. - 6% річних, 2357 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

17.04.2018 на виконання рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2018 у справі № 920/16/18 видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 920/16/18 рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2018 у справі № 920/16/18 залишене без змін.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.10.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 920/16/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

До суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" від 15.06.2018 № 17/7774 про визнання наказу господарського суду Сумської області № 920/18/18 виданого 13.04.2018 таким, що не підлягає виконанню та скарга Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на постанову про відкриття виконавчого провадження № 17/8155 від 25.06.2018 р. у справі № 920/16/18.

21.11.2018 до господарського суду Сумської області надійшли матеріали справи і було здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/16/18. Згідно Витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2018 призначено підготовче засідання у справі № 920/16/18 (суддя Соп`яненко О.Ю.), розгляд заяви від 15.06.2018 № 17/7778 Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" про визнання наказу господарського суду Сумської області № 920/16/18, виданого 17.04.2018 таким, що не підлягає виконанню та скарги Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на постанову про відкриття виконавчого провадження № 17/8150 від 25.06.2018 у справі № 920/16/18.

Ухвалою суду від 22.01.2019 заяву № 17/7778 від 15.06.2018 ПАТ "Сумиобленерго", про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано наказ господарського суду Сумської області від 17.04.2018 у справі №920/16/18 таким, що не підлягає виконанню; скаргу № 17/8150 від 25.06.2018 ПАТ "Сумиобленерго" на постанову про відкриття виконавчого провадження № 56520369 від 04.06.2018 задоволено, скасовано постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відкриття виконавчого провадження № 56520369 від 04.06.2018.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.02.2019 у справі №920/16/18 задоволено клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.03.2019 підготовче засідання у справі №920/16/18 було призначене на 13.03.2019. Підготовче засідання неодноразово відкладалося.

Відповідно до ухвали суду від 27.06.2019 закрито підготовче засідання, призначено справу № 920/16/19 до судового розгляду по суті на 16.07.2019.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1650 304 грн. 70 коп., з яких: 1000 000 грн. 00 коп. стягнення за векселем №783375462440 від 04.05.2000р., 157150 грн. 68 коп. - 6% річних, 493 154 грн. 02 коп. - інфляційних збитків, а також судові витрати по справі в розмірі 24 754 грн. 60 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві від 07.12.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскільки позивач звернувся за захистом цивільного права до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис щодо векселя №783375462440 від 04.05.2000 і за цим виконавчим написом було порушене виконавче провадження, на момент звернення позивача з позовом до суду у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутнє незахищене порушене право, яке могло б бути захищене судом у такий же спосіб - шляхом примусового виконання обов`язку в натурі, в який було здійснено захист цього права нотаріусом. Крім того, оскільки спірні правовідносини врегульовані вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання зобов`язання, норми ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

14.02.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх.№1120), в яких зазначає, що 20.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47271557 з примусового виконання виконавчого напису № 496 від 01.04.2015, а 30.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження і на даний час не поновлено, за вказаним виконавчим провадженням примусового стягнення не відбувалося.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.04.2019 у справі №920/16/18 було витребувано у Господарського суду міста Києва оригінал векселя №783375462440 від 04.05.2000, який був предметом огляду та оцінки господарським судом міста Києва у справі №910/12353/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Акцент-Банк" про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. А також зобов`язано Ковпаківський та Зарічний ВДВС міста Суми ГТУЮ у Сумській області матеріали виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №496 про стягнення з ПАТ "Сумиобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за простим векселем №783375462440 від 04.05.2000.

Супровідним листом №25/33363 від 22.05.2019 Ковпаківський ВДВС міста Суми ГТУЮ у Сумській області надіслав на адресу Господарського суду Сумської області оригінал простого векселя №783375462440 від 04.05.2000 та оригінал виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №496 від 01.04.2015 р., копії матеріалів виконавчого провадження № 47271558, які оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

31.05.2019 відповідачем подано клопотання (вх.№1645) про долучення до матеріалів справи доказів перерахування ним позивачеві 157 150 грн. 68 коп. суми 6% річних (платіжне доручення № 408 від 05.07.2018) та 1 000 000,00 грн. боргу за векселем (платіжне доручення № 492 від 18.07.2018) і просить суд закрити провадження у справі в цій частині.

Також представником відповідача подана до суду заява (вх.№4481 від 06.06.2019), в якій вважає, що простий вексель від 04.05.2000 № 783375462440, надісланий Ковпаківським відділом ДВС міста Суми до суду був отриманий з порушенням ст.74 ГПК України і тому просить суд не приймати як доказ у даній справі.

Представник позивача 27.06.2019 подав заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у якому зазначив, що у платіжному дорученні (№408 від 05.07.2018) про перерахування відповідачем 157 150 грн. 68 коп. - 6% річних призначенням платежу вказано: "добровільне виконання рішення ГССО від 22.03.2018 у справі № 920/16/18 після набрання законної сили (прийняття пост. ХАГС від 04.07.2018)" та у платіжному дорученні № 492 від 18.07.2018 про перерахування 1 000 000,00 грн. заборгованості, призначенням платежу визначено: "добровільне виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 920/16/18)", а вказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 17.10.2018 у даній справі, тому враховувати платіжні доручення не можливо.

Представником позивача для огляду у судовому засіданні були надані оригінали акту приймання-передачі оригіналів опротестованих векселів у зв`язку з неоплатою від 26.03.2015, опис вкладення у цінний лист від 14.03.2015 про направлення цього листа відповідачу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

24 квітня 2000 року між Українським кредитним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (Банк) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Позивач) був укладений договір № Т-102/042000 (далі за текстом - Договір), в пункті 1 якого сторони погодили здійснити обмін рівноцінних цінних паперів, а саме: векселів, зазначених у статті 2 цього Договору, на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1. зазначеного Договору банк зобов`язується передати позивачу у власність векселі, перелік яких зазначений у додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору, загальною номінальною вартістю 66715946,15 грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього Договору.

Відповідно до пунктів 46-53 додатку № 1 до Договору Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягав передачі в тому числі і простий вексель № 783375462440.

04 травня 2000 року на виконання умов Договору Банк передав, а Підприємство прийняло, зокрема, вексель №783375462440, емітований Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго"), номінальною вартістю 1 000 000 грн. 00 коп., дата випуску 04.05.2000, із зобов`язанням заплатити проти цього векселя Банку чи його наказу суму у розмірі 1000000 грн.00 коп. за пред`явленням, але не раніше 01.01.2015, що підтверджується додатком №1 до Договору та актом приймання-передачі векселів від 04.05.2000 до Договору.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя №783375462440 на суму 1000000,00 грн., випущеного Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (яке в подальшому було перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго", що підтверджується Статутом останнього), зі строком платежу - по пред`явленню, але не раніше 01.01.2015.

За простим векселем №783375462440 Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" зобов`язалося заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк"), чи його наказу 1000000,00 грн.

Українським кредитним банком на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред`явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" з листом і вимогою оплатити векселі, у тому числі і простий вексель №783375462440, до 12-00 години 19.03.2015. У листі зазначено, що у разі неоплати векселів відповідно до чинного законодавства по векселях буде вчинено протест у неплатежі.

Однак, Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" не здійснило оплату векселя №783375462440, у зв`язку з чим 25.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу про опротестування вказаного вище векселя у неплатежі.

25.03.2015р. приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. направила Публічному акціонерному товариству "Сумиобленерго" телеграму-вимогу з пропозицією до 12-ї години 26.03.2015 р. здійснити оплату, в разі несплати векселі будуть опротестовані.

Розпискою від 26.03.2015 про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. отримала, в тому числі і вексель №783375462440 на суму 1 000 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням вказаної вимоги відповідачем, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 26.03.2015 р. видано протест про неоплату вказаного вище векселя (зареєстровано в реєстрі № 978).

Актом приймання-передачі від 26.03.2015 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. передано Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в тому числі вищезазначений вексель та протест про неоплату векселя.

31.03.2015 р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за вказаним векселем на суму 1000000,00 грн.

01.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 496) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем №783375462440 від 04.05.2000 р. на суму 1000000,00 грн., який було пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби та за яким державною виконавчою службою Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 47271558.

Однак, борг за векселем №783375462440 не був погашений Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" ні в добровільному порядку, ні в примусовому, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з цим позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" 1000000,00 грн. заборгованості за векселем №783375462440 від 04.05.2000, 157150,68 грн. - 6 % та 493154,02 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, у розумінні закону право на захист - це суб`єктивне право особи вимагати від уповноважених органів примусового застосування засобів реагування до порушників цивільних прав.

Відповідно до закріплених в главі 3 Цивільного кодексу України положень, які стосуються суб`єктів здійснення захисту порушеного права, захист порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється: судом (стаття 16 Цивільного кодексу України), Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (стаття 17 Цивільного кодексу України), органами нотаріату (стаття 18 Цивільного кодексу України), самостійно (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Так, зокрема, в статті 18 Цивільного кодексу України встановлено порядок захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172, відбувається стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку. Відповідно до п. 11 даного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: оригінал опротестованого векселя; акт про протест векселя.

Згідно ст. 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зазначається, що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законодавством порядку, є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.

Отже, в ст.18 ЦК України унормований порядок захисту цивільних прав нотаріусом, виконавчий напис якого, вчинений на борговому документі, є виконавчим документом нарівні з рішенням суду.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Отже, особа, право якої порушено, може на свій власний розсуд обрати будь-яку форму захисту: судову, шляхом звернення до органів державної влади, органів нотаріату чи самозахист.

При цьому, межі здійснення цивільних прав не містять жодних обмежень щодо права особи здійснювати захист своїх прав та інтересів у способи, визначені законодавством. Не містить таких обмежень і чинне законодавство в цілому, а Конституція України надає право особи діяти у спосіб, не заборонений законодавством.

Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо можливості здійснення особою захисту своїх прав та законних інтересів одночасно шляхом пред`явлення до виконання виконавчого напису в позасудовому порядку та шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку, а отже суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що задоволення позову у цій справі призведе до подвійного стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" заборгованості за одним і тим самим борговим документом, оскільки боржник зобов`язаний виконати зобов`язання за векселем №783375462440 за будь-яким з виконавчих документів, у зв`язку з чим виконавче провадження буде закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а інший невиконаний виконавчий документ боржник має право визнати таким, що не підлягає виконанню в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з припиненням зобов`язання його виконанням та відсутністю обов`язку боржника.

Твердження представника відповідача, що простий вексель від 04.05.2000 № 783375462440, надісланий Ковпаківським відділом ДВС міста Суми до суду був отриманий з порушенням ст.74 ГПК України суд не приймає до уваги у зв`язку з безпідставністю.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач 31.03.2015 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за вказаним векселем на суму 1000000,00 грн.

01.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 496) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем №783375462440 від 04.05.2000 на суму 1000000,00 грн.

У виконавчому написі № 496 зазначено, що він набуває чинності з моменту його вчинення та має бути пред`явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Судом встановлено, що виконавчий напис № 496 від 01.04.2015 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. було пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби та за яким державною виконавчою службою Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 47271558.

З матеріалів виконавчого провадження №47271558 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №496 від 01.04.2015 про стягнення з ПАТ "Сумиобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" несплаченої в строк заборгованості за простим векселем №783375462440 від 04.05.2000, вбачається, що стягнення за виконавчим написом не здійснювалось, відповідно до постанови ст. державного виконавця Турчин Ю.С. ВДВС Сумського міського управління юстиції від 30.04.2015 виконавче провадження зупинене згідно ухвали Сумського окружного адміністративного суду про забезпечення позову по справі №818/1437/15 від 30.05.2015 року.

Обставини наявності у позивача порушеного права станом на момент звернення до господарського суду з позовом у даній справі з достовірністю встановлені судом, відтак суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача не перестало існувати внаслідок реалізації позасудового захисту, станом на момент звернення до суду відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати заборгованості по векселю ні в добровільному, ні в примусовому порядку, виконавче провадження ВП №47271558 зупинене з квітня 2015 року, будь-яких виконавчих дій (окрім накладення арешту на нерухоме майно боржника) під час виконання виконавчого напису нотаріуса № 496 від 01.04.2015 не вчинялось, виконання зазначеного виконавчого документу не відбулось, обставини щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 47271558 у зв`язку з оскарженням відповідачем в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса № 496 від 01.04.2015 підтверджені відповідними належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі письмовими, речовими і електронними доказами.

Частинами 1, 2, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Підставою заявлених позовних вимог є невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати простого векселя №783375462440, позивачем до матеріалів справи долучено оригінал простого векселя №783375462440 від 04.05.2000, судом у ході розгляду даного спору був досліджений оригінал векселя та виконавчого напису нотаріуса № 496 від 01.04.2015.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов`язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

Вимоги до оформлення простого векселя визначені також і в статтях 75, 76 Розділу ІІ "Прості векселі" Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженої Женевською Конвенцією 1930 року.

За вексельним законодавством виникають зобов`язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред`явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Таким чином, на підставі наведеного суд доходить висновку, що порушене право позивача на отримання коштів за простим векселем №783375462440 у позасудовому порядку не захищене, наявні підстави для захисту цього права судом, позовні вимоги підтверджені наявними у справі доказами та дослідженими судом оригіналами векселя та виконавчого напису нотаріуса, доказів закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса сторонами не подано.

Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача, що він як держатель векселю, має право відповідно до вимог вексельного законодавства вимагати від відповідача як векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%.

Так, в силу приписів ст. 1, ст. 15, ст. 25 Уніфікованого закону векселедавець - ПАТ "Сумиобленерго", зобов`язаний за простим векселем №783375462440 як трасат (акцепт) за переказним векселем.

Сам вексель №783375462440 передано у власність позивача Українським кредитним банком (правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк") на підставі договору від 24.04.2000 № Т-102/042000.

На вказаному векселі Українським кредитним банком здійснено банковий індосамент "Платити наказу: без обороту на мене".

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений.

Згідно зі ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, що забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов`язаними перед держателем. Держатель має право пред`явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, необов`язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов`язалися.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, в тому числі відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Отже, право векселедержателя на стягнення 6% річних із зобов`язаної за векселем особи від дати настання строку платежу, передбачене п. 2 ст. 48 вказаного Уніфікованого закону.

Пунктом 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Враховуючи факт порушення відповідачем строків платежу, оскільки до 19.03.2015 відповідачем не було оплачено вимоги за векселем, а також те, що право на стягнення 6% передбачено Уніфікованим законом, у позивача виникає право на стягнення відсотків.

Разом з тим, відповідачем подані суду докази сплати на користь позивача 157150,68 грн. суми 6% річних та боргу за векселем у розмірі 1000000,00 грн. (платіжні доручення № 408 від 05.07.2018 та № 492 від 18.07.2018). При цьому у платіжному дорученні №408 від 05.07.2019 про перерахування відповідачем 157 150 грн. 68 коп. - 6% річних призначенням платежу вказано: "добровільне виконання рішення ГССО від 22.03.2018 у справі № 920/16/18 після набрання законної сили (прийняття пост. ХАГС від 04.07.2018) та у платіжному дорученні № 492 від 18.07.2018 про перерахування 1 000 000,00 грн. заборгованості, призначенням платежу визначено: "добровільне виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 920/16/18)", а вказані судові рішення скасовані постановою Верховного Суду від 17.10.2018 у даній справі. До того ж, відповідачем надано в судовому засіданні усні пояснення щодо включення до суми оплати 6% річних згідно платіжного доручення № 408 від 05.07.2018 суми оплати судових витрат на виконання рішення господарського суду Сумської області.

Однак враховуючи, що вказані кошти отримані позивачем, на підтвердження чого представник подав суду відповідні відомості, на вимогу відповідача (у зв`язку із скасуванням судових рішень, на виконання яких вони були сплачені) позивачем йому не повернуті, сам відповідач у своїй заяві про закриття провадження у справі визнав факт сплати цих сум саме як основного боргу за векселем у розмірі 1000000,00 грн. та нарахованих відсотків у розмірі 157150,68 грн., відтак суд вважає, що відповідач сплатив позивачу суму основного боргу за векселем № 783375462440 у розмірі 1000000,00 грн. та суму нарахованих відсотків у розмірі 157150,68 грн., у зв`язку з чим у цій частині відсутній предмет спору.

Таким чином, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000000,00 грн. основної заборгованості за векселем № 783375462440 від 04.05.2000 та 157150,68 грн. - 6% річних.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 493 154 грн. 02 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.03.2015 по 31.10.2017 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачені статтями 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми Цивільного кодексу України до правовідносин, пов`язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства і лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотками в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витратами, пов`язаними з протестом і пересиланням повідомлень, а також іншими витратами.

Отже, за прострочення виконання вексельного зобов`язання, законодавством встановлені спеціальні санкції.

Вищезазначеною нормою не передбачено покладення на особу, зобов`язану за векселем, інших платежів, зокрема, збитків від інфляції, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, а тому положення ст. 625 Цивільного кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що підстави для стягнення інфляційних втрат в розмірі 493 154 грн. 02 коп., нарахованих на суму вексельного зобов`язання, відсутні.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі № 920/16/18 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості за векселем № 783375462440 від 04.05.2000 у розмірі 1 000 000,00 грн. та 6% річних у розмірі 157 150 грн. 68 коп. - закрити.

2.В іншій частині позову - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 23.07.2019.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Є.А. Жерьобкіна

Суддя Ю.А. Джепа