25.07.19

22-ц/812/1144/19

Провадження №22-ц/812/1144/19

Категорія 50

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року м. Миколаїв

справа № 489/6888/18

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пономарьова Олега Валентиновича - на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 02 травня 2019 року під головуванням судді Коваленка І.В. у приміщенні цього суду, повний текст судового рішення складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позивач зазначала, що з 04 листопада 2000 року по 23 грудня 2015 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з нею, вона їх виховує та утримує самостійно. Відповідач коштів на утримання дітей не надає, однак, за своїм матеріальним і сімейним становищем має таку можливість, непрацездатних батьків та інших дітей у нього немає, у інший шлюб після розлучення не вступав, стягнень за виконавчими документами з нього не здійснюється, на праві приватної власності має земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3699 га в с. Новомиколаївка Бобринецького району Кіровоградської області та ще орендує дві земельні ділянки на території с. Новомиколаївка Бобринецького району Кіровоградської області.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог від 11 лютого 2019 року, позивач просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 100% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а саме, по 2027 грн. 00 коп. щомісяця на кожну дитину. Також позивачка просила стягнути з відповідача 7099грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на кожного у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 06 листопада 2018 року до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. У іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Пономарьов О.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, стягнувши аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму на одну дитину щомісяця, в сумі 1013 грн. 00 коп. до досягнення дітьми повноліття. За твердженням апелянта, ОСОБА_2 надавалась матеріальна допомога на утримання дітей, а висновок суду, що така допомога ним не надається, ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах. Вирішуючи спір суд не врахував, що стан здоров`я та майновий стан відповідача не дає можливості сплачувати аліменти, в розмірі, які визначені судом, оскільки у нього наявна можливість лише отримання орендної плати в кінці року, інших доходів він не має. Крім того, зазначаючи про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд фактично таку суму не зазначив та безпідставно вказав про її індексацію.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Щукіна Н.О. - просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим та забезпечує інтереси неповнолітніх дітей. Посилання апелянта на той факт, що судом не визначено конкретної суми аліментів в твердій грошовій сумі є недоречним, оскільки, саме такий спосіб, без зазначення конкретного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виключає необхідність в подальшому звертатися до суду з вимогою про збільшення розміру аліментів. Доказів на підтвердження надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей ні в суді першої інстанції, ні при поданні апеляційної скарги надано не було, а посилання на відсутність регулярного доходу не звільняє його від обов`язку надавати допомогу на утримання дітей у достатньому розмірі, оскільки він повинен самостійно вживати необхідних заходів, в тому числі і щодо працевлаштування.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Пономарьов О.В. - підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Щукіна Н.О.- просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 04 листопада 2000 року по 23 грудня 2015 року перебували у шлюбі, мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із матір`ю (а.с. 3, 4, 8, 21).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статтей 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено судом, відповідач не надав належних доказів про те, що він приймає участь в утриманні дітей, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачка скористалася своїм правом заявивши вимоги про стягнення аліментів та відмова в цьому праві за таких обставин не допускається.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем допомоги на утримання дітей у добровільному порядку не можуть бути прийняті до уваги. До того ж, позивачкою не було заявлено вимог про стягнення аліментів за період, що передує даті звернення її до суду із даним позовом.

За положеннями частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частинами 1, 2 статті 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, присудження аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку без зазначення конкретної грошової суми не відповідає передбаченому законом способу стягнення аліментів за рішенням суду, а тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині.

Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення.

Проте, при визначенні розміру аліментів суд не врахував матеріального становища відповідача.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок площею 7,3699 га та 1,995 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які він здає у оренду, та є орендарем двох земельних ділянок площею 7,9597 га та 7,9004 га з аналогічним цільовим призначенням, які він здає у суборенду (а.с. 45-50). При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що отримуваний відповідачем дохід від оренди земельних ділянок є нерегулярним.

Згідно довідки Бобринецького відділення Новоукраїнської об`єднаної ДФС ГУ ДФС у Кіровоградській області від 04.10.2018р. відомості про отримання ОСОБА_2 доходів за період з 1 кварталу 2015 року по 2 квартал 2018 року відсутні (а.с.77).

Позивачкою у порядку статті 81 ЦПК України не доведено, можливості сплачувати відповідачем аліменти у заявленому нею розмірі.

За таких обставин, призначаючи аліменти в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України такий розмір аліментів може бути стягнутий судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, тоді як дохід відповідача такому критерію не відповідає.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд апеляційної інстанції виходить з матеріального становища відповідача, відсутності у відповідача інших утриманців, те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Також суд враховує встановлений законом розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти в розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину.

Додані відповідачем до відзиву на позовну заяву докази захворювання на міжхребцеву грижу та остеохондроз не свідчать про існування у ОСОБА_2 обмежень за станом здоров`я щодо працевлаштування та не звільняє від обов`язку з утримання неповнолітніх дітей.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів необхідно змінити, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1500 грн. на кожну дитину з індексацією відповідно до закону, щомісячно.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пономарьова Олега Валентиновича - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 02 травня 2019 року в частині розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. на кожну дитину з індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 06 листопада 2018 року до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

_____________________________________________

Повний текст постанови складено 26 липня 2019 року.