г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1663/19

Номер провадження 2/213/1198/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Соловйової Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Бабейкіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі ПАТ "ПІВДГЗК") про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працював на підприємстві відповідача та 27.12.2017 року був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію. 27.09.2018 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту, протокол № 314, позивачу були встановлені професійні захворювання:

- вібраційна хвороба другої стадії з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях. Ускладнений дисцикулярно-енцефалопатією, гіпертонічною хворобою 1 ст. у поєднанні з шийною радикулопатією, попереково-крижовою з вираженим порушеннями біомеханіки хребта, двобічним періартрозом ліктьових суглобів та періартрозом колінних суглобів (ПФ першого ступеня);

- сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої-другої стадії. Легенева недостатність другого ступеня.

Причинами профзахворювання визнано роботу в умовах шкідливих факторів виробничого середовища: перевищення вмісту пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію та перевищення нормативного рівня загальної вібрації.

Висновком МСЕК позивачу первинно 15.04.2019 року встановлено 65% втрати професійної працездатності: 45% - по вібрації та 20%- по сидеросилікозу. Також позивача визнано інвалідом 3 групи від профзахворювань, з переоглядом в 2020 році.

Від отриманих професійних захворювань позивач відчуває моральні страждання, оскільки тривалий час працював на підприємстві відповідача. який в свою чергу не забезпечив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, що призвели до втрати працездатності, втрати нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації свого життя. Крім моральних страждань він відчуває і фізичні страждання: стійкий виражений біль у шийному та попереково-крижовому відділі хребта, постійний біль та оніміння в руках, побіління пальців кистей при переохолодженні; виражений біль та обмеження рухів у плечових та ліктьових суглобах; судоми м`язів кістей. Потребує нагляду лікарів, щорічні курси реабілітації, санаторно-курортного лікування, на що слід витратити значні кошти.

В Акті розслідування професійного захворювання вказано лише ПАТ «ПІВДГЗК», який є винним у наявності професійного захворювання позивача.

Позивач вважає достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 190000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.30).

Ухвалою суду від 08.07.2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в спрощеному провадженні з викликом сторін, було відмовлено (а.с.52).

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначають, що позивач працював в ПАТ «ПІВДГЗК» в шкідливих умовах праці 21 рік 08 місяців, 01 день. Звільнився 27.12.2017 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, хоча для отримання права на пенсію на пільгових умовах достатньо пропрацювати в таких умовах лише 10 років. ОСОБА_1 при прийняті на роботу, був повідомлений про наявність шкідливих факторів на його робочому місці без яких неможливий технологічний процес на гірничому підприємстві. В період роботи позивач не лише знав про шкідливі умови, але і свідомо продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату. ПАТ «ПІВДГЗК» виконував всі вимоги законодавства та колективного договору, щодо компенсації за роботу в шкідливих умовах, забезпечував засобами колективного та індивідуального захисту.

Вважають, що для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, відсутні правові підстави, оскільки вину ПАТ «ПІВДГЗК» у заподіянні такої шкоди позивачу та протиправність діяння відповідача у визначеному законом порядку не встановлено. Підприємство проводило належне забезпечення позивача необхідними засобами індивідуального захисту при виконанні трудових обов`язків. Позивачем не доведено явності моральної шкоди, тому вважають, що причинний зв`язку між шкодою та протиправними діянням підприємства - відсутній. Також позивач усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних умов праці продовжував тривалий час працювати на таких умовах на ПАТ «ПівдГЗК», отримуючи за це відповідні пільги. ОСОБА_1 добровільно перевищив необхідний для отримання права на пільгову пенсію час роботи у шкідливих та важких умовах, не ініціював перехід на іншу роботу з менш шкідливими умовами праці.

Крім того, зазначене в позові обґрунтування моральних страждань позивача не підтверджуються жодним документом. Розмір позовних вимог ОСОБА_1 вважають завищеним та необгрунтованим.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

06.09.1999 року ОСОБА_1 прийнятий дробильником 3 розряду дробильної фабрики №1 ВАТ «ПГЗК» (правонаступником якого є відповідач). 27.10.2000 року переведений дробильником 4 розряду, 23.03.2001 року переведений дробильником 5 розряду, 28.10.2002 року переведений на дробильну фабрику №1 дробильником 6 розряду, 01.05.2006 року переведений в управління дробильно-транспортного комплексу дробильником 6 розряду. 27.12.2017 року позивач звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 8-10).

Із копій виписок -епікрізів та із виписок з медичної карти ОСОБА_1 слідує, що останній неодноразово, періодично, починаючи з 25.10.2017 року проходив стаціонарне лікування в різних медичних закладах (а.с.18-28), останній раз в КЗ «Криворізька міська лікарня №10» Криворізької міської ради в період з 01.04.2019 року по 11.04.2019 року з приводу: ХОЗЛ І-ІІ, група А, фаза загострення. Сидеросилікоз І ст . , захворювання професійне, ЛН ІІ, вібраційна хвороба ІІ (а.с.21).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 29.01.2019 року №164 про наявність професійного характеру захворювання - встановлено професійне захворювання ОСОБА_1 : вібраційна хвороба другої стадії з церебрально - периферичним ангіодистонічним синдромом з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, ускладнений дисциркулярною енцефалопатією, гіпертонічною хворобою ІІ ст. у поєднанні з радикулопатією шийною С5-С7, попереково-крижовою L5-S1 з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПАФ першого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) та періартрозом колінних суглобів (ПФ першого ступеня), больовий синдром.

- сидеросилікоз першої стадії, (s/t; 1/1; tb; co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої-другої стадії, група А. Легенева недостатність другого ступеня (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.02.2019 року встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалості робочого місця, позивач підпадав під вплив вібрації, рівень якої, перевищував нормативні показники та пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники.

Причинами виникнення професійного захворювання визнано: пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,8-6,1 разів перевищує ГДК; еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує нормативний на 2-5дБ, на 4 дБ.

Відповідно до п. 13 Акту загальна оцінка шкідливих умов праці - відносяться до 3 класу 3 ступеню - «шкідливі» (а.с.11-14).

При огляді МСЕК 15.04.2019 року ОСОБА_1 первинно встановлено профзахворювання з 01.04.2019 року з втратою професійної працездатності - 65 % (45% -вібраційна хвороба, 20% - сидеросилікоз); встановлена третя група інвалідності на строк до 01.04.2020 року (а. с. 15).

Сторонами не оспорюється та визнається той факт, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці", визначені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності: первинно - 65% та встановлення третьої групи інвалідності.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, та свідомо продовжував працювати з такими умовами праці, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов`язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку: вплив вібрації, рівень якої, перевищував нормативні показники та пилу з вмістом вільного диоксиду кремнію - концентрація якого перевищувала нормативні показники, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство - відповідач.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що "громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди". Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

З огляду на вищезазначене, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня вина у спричиненні позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Заперечення представника відповідача стосовно недоведеності факту наявності у позивача моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, групу інвалідності, характер, обсяг моральних страждань позивача, їх інтенсивність та тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

Суд враховує, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання - причиною профзахворювань є тривалий стаж роботи в шкідливих умовах праці, а також враховує вину підприємства - відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 70000 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, у задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - позивачу необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 70000 гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 768,40 грн.

На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КзПП України, ст.9 Закону України "Про охорону праці" та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 70000 (сімдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини вимог у розмірі 120000 гривень - відмовити.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ: 00191000.

Дата складення повного судового рішення 15.07.2019 року.

Суддя Л.Я. Соловйова