Номер провадження: 22-ц/813/5669/19

Номер справи місцевого суду: 520/11086/17

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ткачука В.О.

учасники справи:

апелянт (позивач) - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у складі судді Огренич І.В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до головного лікаря медичного реабілітаційного центру «Одеський» (санаторія «Одеський») ОСОБА_2 про надання домашньої адреси лікаря ОСОБА_5 для написання відповіді та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав що у вересні 2013 року він проходив санаторно-курортне лікування в санаторії «Одеський», в якому ОСОБА_5 працювала лікарем. Її методом лікування позивач залишився задоволеним, вважає її - лікарем-ерудитом, тому вирішив написати лист подяку на її домашню адресу, для цього звернувся до медичного реабілітаційного центру «Одеський» з запитом щодо відомостей про домашню адресу лікаря ОСОБА_5 . Проте, головний лікар медичного реабілітаційного центру «Одеський» ОСОБА_2 в листі на ім`я департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, в копії: головному департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України та ОСОБА_1 повідомив щодо неможливості надати персональні данні лікаря ОСОБА_5 , в зв`язку з особистою забороною лікаря надавати будь-кому інформацію (домашню адресу).

На підставі викладеного, позивач просив суд надати домашню адресу лікаря ОСОБА_5 для написання їй листа, а також стягнути з головного лікаря "Одеський"; (санаторія «Одеський») ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до головного лікаря медичного реабілітаційного центу «Одеський» (санаторія «Одеський») ОСОБА_2 про надання домашньої адреси лікаря ОСОБА_5 для написання відповіді та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджучись з рішенням суду ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У обгрунтування апеляційних скарг, апелянти зазначали, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату судового засідання, отже не мав можливості надати особисті пояснення по справі.

У своєму відзиві головний лікар ОСОБА_2 зазначив, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не визнає з підстав того що ОСОБА_5 особисто заборонила надавати свою домашню адресу будь-кому, а тому згідно ст. 32 Конституції України та ст. 11 Закону України "Про інформацію" ніхто не може втручатися у особисте та сімейне життя людини.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Тодоріка К.В., представника головного лікаря санаторія «Одеський» Полюляха Р.А., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується,у вересні 2013 року ОСОБА_1 проходив санаторно-курортне лікування в санаторії «Одеський», під наглядом лікаря ОСОБА_5 , яка на той час працювала в санаторії на посаді начальника медичного центру медико-психологічної реабілітації.

Після проходження лікування, ОСОБА_1 на адресу санаторія «Одеський» надсилав листи з подякою за лікування на ім`я ОСОБА_5 , у зв`язку з чим остання 28.09.2015 року надала відповідь на ім`я позивача (а.с.5).

В подальшому ОСОБА_1 надсилав листи (запити) на адресу санаторія «Одеський» головному лікарю ОСОБА_2 з проханням надати йому домашню адресу лікаря ОСОБА_5

18.04.2017 року ОСОБА_5 надіслала лист на ім`я ОСОБА_1 та копію листа на ім`я головного лікаря санаторія «Одеський» в якому повідомила, що: « письмових консультацій не надаю і нікому не надаю свою домашню адресу. Прошу не турбувати. Листів з проханням надати адресу не писати» (а.с.12).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо надання домашньої адреси лікаря ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на характер інформації, яку просив надати позивач у своїх запитах, та вимоги наведених доводів, відмова відповідача надати таку інформацію, щодо фізичної особи, за відсутності згоди останньої на це, є правомірною.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того що позивач повинен підтвердити факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, крім того моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала. ОСОБА_1 не було надано жодного доказу в підтвердження того, що саме головним лікарем медичного реабілітаційного центру «Одеський» (санаторія «Одеський») ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода.

Закон України «Про інформацію» зазначає про те, що Інформація з обмеженим доступом є конфіденційною. Конфіденційною є інформація про фізичну особу. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Тобто, особа надає інформацію про себе лише за своєю згодою. Вона має на це право, але не зобов`язана це робити на вимогу інших суб`єктів.

Окрім того, згідно зі статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В силу частин першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

За правилами частин першої та другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року №2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Відповідно до офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З огляду на сформульований Конституційним Судом України у наведеному вище рішенні розширений перелік поняття «інформація про особу», до нього входить інформація про домашню адресу.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що без згоди особи неправомірно надавати інформацію, щодо фізичної особи та її персональних даних.

Також вірним є висновок суду першої інстанції що для підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань для відшкодування моральної шкоди не було надано доказів на підтвердження того, що саме головним лікарем медичного реабілітаційного центру «Одеський» (санаторія «Одеський») ОСОБА_2 спричинена моральна шкода ОСОБА_1 .

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апелянтів з приводу того що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату судового засідання спростовується матеріалами справи, адже адвокат Тодоріка К.В., представник ОСОБА_1 21 березня 2019 року отримав повістку в судове засідання на 11 квітня 2019 року, згідно розписки (а.с. 191).

Також суд зазначає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26 липня 2019 року.

Головуючий______________________________________О.С. Комлева

Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов

______________________________________Ю.І. Кравець