25.07.19

22-ц/812/1222/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Самчишиної Н.В., Царюк Л.М. із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та їх представника - Сидоренко Т.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену в приміщенні того ж суду у складі судді Терентьєва Г.В., по справі № 480/1345/18, провадження № 22-ц/812/1222/19, за заявою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - Сидоренко Т.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПП "Кряж" до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод в користуванні надрами шляхом визнання незаконними розпорядження райдержадміністрації в частині недійсними державних актів на землю, визнання недійсними та скасування свідоцтва про право на спадщину,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2018 року ПП «Кряж» звернулось до суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні надрами шляхом визнання незаконним розпорядження райдержадміністрації в частині передачі у приватну власність земельних ділянок відповідачам, визнання недійсними державних актів на землю, виданих відповідачам, визнання недійсними та скасування свідоцтва про право на спадщину, які отримали відповідачі в нотаріальній конторі у 2006-2018 роках, усунути перешкоди у користуванні ПП «Кряж» надрами шляхом зобов`язання відповідачів звільнити ділянку надр від майна (посівів, врожаю).

Посилався на те, що позивачу належить право користування надрами, а саме: Кам`яно-Балківським родовищем піску площею 27,5 га на підставі спеціального дозволу на користування надрами (реєстрацій номер 4128, виданий 04.12.2006 року) та гірничого відводу від 04.07.2007 року. Крім того вказане родовище знаходиться на балансі ПП «Кряж» на підставі акту від 19.07.2013 року. Рішенням Кир`яківської сільської ради від 24.12.2003 року та рішенням Миколаївської районної ради від 29.01.2004 року № 8 надано згоду на надання в користування корисних копалин місцевого значення (піску) на території Кир`яківської сільської ради позивачу. Однак позивач позбавлений можливості повною мірою реалізувати своє право на користування надрами, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 належать ОСОБА_7 , НОМЕР_3 належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , НОМЕР_4 належить ОСОБА_5 , НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 , НОМЕР_6 належить ОСОБА_8 Земельні ділянки, крім земельної ділянки ОСОБА_8 , передані у приватну власність відповідачів на підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 11.04.2003 року № 132-р, яким затверджено проекти організації земельних ділянок (паїв) та передано їх у приватну власність громадянам та надані державні акти на право власності на землю. Зазначав такі підстави для визнання незаконним розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 11.04.2003 року № 132-р: надра є виключною власністю Українського народу і не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, успадкування, застави або відчужуватись в іншій формі. Обмеженість в обігу надр полягає в тому, що вони не можуть змінювати форму власності, яка завжди є державною (а.с. 1-7 т.1).

15 квітні 2019 року представник відповідачів подав заяву про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом заборони Приватному підприємству "Кряж" або будь-яким іншім особам здійснювати господарську діяльність (в тому числі - здійснення геолого-дослідних, геодезичних, будь- яких підготовчих робіт для видобування корисних копалин, безпосередньо видобування корисних копалин та будь-яких інших дій, пов`язаних з видобуванням корисних копалин), на земельних ділянках, що належать на праві власності: ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 6,0829 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_7 , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 6,0828 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_8 , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , площа земельної ділянки 6,0803 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_9 , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до вирішення спору по суті.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачем ПП "Кряж" порушено норми чинного законодавства у сфері видобування корисних копалин, що призводить до необгрунтованого використання природних ресурсів. Також заявник стверджує, що спеціалістами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області встановлено, що позивач із земельних ділянок, що належать на праві власності відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , самовільно використовує земельну ділянку, площею 6,9624 га та використовує спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням.

Посилається на те, що з приводу порушення службовими особами ПП «Кряж» земельного законодавства та самовільного зайняття земельних ділянок, які належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а також на земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порушена кримінальна справа. Зазначає також, що строк спеціального дозволу, наданого ПП «Кряж» на користування надрами з метою видобування піску зупинено 11.01.2017 року. Крім того, в межах кримінального провадження встановлено, що ПП «Кряж» із земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 самовільно використовує земельну ділянку площею 6,9624 га, внаслідок чого зазначеним громадянам заподіяна шкода в розмірі 194813,49 грн.

Крім того представник відповідачів зазначає, що на теперішній час службові особи ПП «Кряж» продовжують на самовільно зайнятих земельних ділянках, що належать на праві власності відповідачам, незаконно здійснювати видобування корисних копалин піску. Таким чином, на думку представника відповідачів, існує обгрунтована небезпечність, що позивачем будуть знищені земельні ділянки, що належать на праві власності відповідачам, чим останнім буде причинена значна шкода та протиправні дії позивача приведуть до неможливості використовувати належні відповідачам земельні ділянки за їх цільовим призначенням. Невжиття заходів забезпечення позову приведе до знищення земельних ділянок, належних на праві власності відповідачам (а.с. 2-6 т.2).

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - Сидоренко Т.В. про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що застосування відповідних заходів забезпечення позову перешкоджатиме здійсненню господарській діяльності ПП «Кряж» (а.с. 33-34 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вважають, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права та відповідно є такою, що підлягає скасуванню. Посилаються на те, що заява про забезпечення позову була розглянута в попередньому судовому засіданні 16.04.2019 року. Після оголошення заяви суд видалився в нарадчу кімнату і постановив ухвалу 18.04.2019 року. Перебуваючи в нарадчій кімнаті суддею було розглянуто 16 інших справ відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень. Також посилається на те, що суд не взяв до уваги дані, що отримані під час досудового розслідування щодо незаконного користування недрами ПП «Кряж», а саме: позивач здійснює свою господарську діяльність самовільно та необґрунтовано використовує природні ресурси, чим значно порушує інтереси держави та фізичних осіб - власників земельних ділянок. Фактично порядок користування земельними ділянками не відповідає правовстановлюючим документам та має місце порушення з боку позивача землекористування на ділянках, належних на праві власності відповідачам.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до знищення земельних ділянок, що належать на праві власності відповідачам (а.с. 104-109 т.2).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить її відхилити як необгрунтовану (а.с.124-125 т.2).

В судове засідання апеляційного суду представник позивача, належно повідомлений про час та місце розгляду справи не з`явився.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Таку ж позицію зайняла відповідач ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_6 та представник Миколаївської райдержадміністрації Миколаївської області належно повідомлені про час та місце розгляду справи не з`явились до судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види заходів забезпечення позову, одним з яких є заборона вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року в пункті четвертому роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (Постанова Верховного Суду|Касаційний цивільний суд, від 13.03.2019 року № 755/1357/18|61-31170св18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). (Постанови Верховного Суду|Касаційний цивільний суд від 23.05.2018 року № 766/18228/17|61-16044св18, від 17.10.2018 року № 183/5864/17-ц|61-38692св18,

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду|Касаційний цивільний суд від 24.10.2018 року № 308/2237/17|61-34677св18).

Як пояснила в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів - адвокат Сидоренко Т.В., заява по забезпечення позову подана з метою захисту порушених прав відповідачів. В той же час вона підтвердила, що самостійних позовних вимог щодо захисту своїх прав відповідачами не подано.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено відповідно до вимог норм процесуального права, оскільки захід забезпечення позову, який просить застосувати представник відповідачів, не направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя перебував у нарадчій кімнаті з 16 по 18 квітня 2019 року та цей час ним було розглянуто інші справи у кількості 16 одиниць, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, матеріалами справи не підтверджуються.

Відповідно до протоколу судового засідання від 18.04.2019 року початок судового засідання про розгляд заяви розпочався о 14:45, закінчено його о 14:50 (а.с. 32). Зауважень на протокол судового засідання не подано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні даної заяви.

За такого ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права відповідно до положень частини першої статті 375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України

Головуючий Л.М. Прокопчук

Судді Н.В. Самчишина

Л.М. Царюк

Повний текст судового рішення складено 26 липня 2019 року