Судове рішення 0308/7152/12 від 29.07.2019

Особи

Учасники процесу:

Інша особа: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
позивач: Кредитна спілка "Інкомвклад"
відповідач: Матящук Андрій Васильович
Представник апелянта: Пітух Василь Іванович
Представник відповідача: Овчаров Андрій Вікторович
Представник позивача: Войдюк Роман Вячеславович
Інша особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "УкрФінстандарт"
Інша особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт"
яка подала апеляційну скаргу: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
позивач: КС "Інкомвклад"

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #80539960

Справа № 0308/7152/12 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/742/19 Категорія: 26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 липня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача -Войдюка Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Інкомвклад" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року,

в с т а н о в и в:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року позов КС "Інкомвклад" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь КС "Інкомвклад" неустойку за кредитним договором шляхом передачі у власність кредитній спілці нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 94,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 в користь КС "Інкомвклад" 3282 грн сплаченого судового збору.

18 червня 2019 року ПАТ «Укрсиббанк», як особа, яка не брала участі у справі, подало апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року. В апеляційній скарзі зазначає, що лише 28 травня 2019 року банку стало відомо про наявність даного рішення, вважає його незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, вважає, що місцевий суд при розгляді не залучив апелянта до участі у справі, не з`ясував, що банк є іпотекодержатель спірного приміщення, що на момент винесення судового рішення існували арешти ДВС Луцького МУЮ в рамках виконавчих проваджень про стягнення коштів з відповідача в користь банку.

Вважає, що оскарженим рішенням порушені права й законні інтереси банку як іпотекодержателя нерухомого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу КС «Інкомвклад» заперечує апеляційну скаргу, вважає її необгрунтованою та безпідставною, оскільки належні докази, які б спростовували висновки суду, в матеріалах справи відсутні, а місцевим судом не було допущено жодного порушення при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В засідання апеляційного суду представник банку не з`явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, про що є відповідна розписка.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.352 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги, згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Правовий аналіз зазначеної норми вказує на те, що розглядаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції насамперед повинен перевірити доводи апелянта щодо порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням суду, а відтак зробити висновок про наявність у особи права на апеляційне оскарження цього рішення в розумінні ст.352 ЦПК України.

Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Задовольняючи позов КС «Інкомвклад», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржником у даних правовідносинах із кредитною спілкою не виконано зобов`язання за додатковим договором від 12 квітня 2012 року до кредитного договору №2905/07-03 від 29.05.2007 року, укладеним між даними сторонами, позичальник сплачує неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухоме майно.

Судом встановлено, що 29 травня 2007 року між КС «Інкомвклад» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2905/07-03, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 1 300 000 грн.

Додатковим договором від 12 квітня 2012 року до кредитного договору № 2905/07-03 від 29 травня 2007 року сторони визначили умови розстрочення виконання зобов`язання та встановили, що у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухомого майно, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 94,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6).

Крім того, в матеріалах справи є копія договору про надання споживчого кредиту № 11330849000 від 10 квітня 2008 року на суму 119000 грн, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ "Укрсиббанк (а.с.21-24).

Апелянт - особа, яка не брала участі у справі, АТ "Укрсиббанк" стверджує, що порушення його прав та інтересів як іпотекодавця нерухомого майна полягає в тому, що його неправомірно не було залучено до участі у розгляді даної справи, оскільки на дане спірне житлове приміщення на час постановлення рішення суду були чинні записи про обтяження іпотекою та забороною на користь АТ «УкрСиббанк», які внесені 10.04.2008 року за номером запису обтяження 3848867 та 3848989.

Проте, як визначено ст. 23 Закону "Про іпотеку", у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

ПАТ "Укрсиббанк" як іпотекодержатель не був позбавлений можливості пред`явити свої вимоги у разі неналежного виконання зобов`язань ОСОБА_1 у судовому порядку до власника іпотечного майна, оскільки іпотека зберігалась і у випадку переходу права власності на неї до іншої особи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2012 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12 квітня 2012 року, визнано недійсним кредитний договір №11277794000 від 26 грудня 2007 року та кредитний договір № 11330849000 від 10 квітня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк». (а.с. 30-35).

Зі змісту зазначених судових рішень видно, що 29 лютого 2008 року між сторонами був укладений інший кредитний договір - №2902/08-101, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 500 000 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами станом на травень 2012 року заборгованість відповідача перед кредитною спілкою становила 1 500 479,27 грн. На підставі наведеного, звертаючись до суду 03 травня 2012 року, КС «Інкомвклад» просила суд стягнути з відповідача у свою користь неустойку за кредитним договором шляхом передачі у її власність спірного нерухомого майна згідно з умовами додаткового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що кредитний договір в забезпечення якого спірну квартиру було передано в іпотеку, був визнаний в судовому порядку недійсним, та наявність на час розгляду даної справи судом першої інстанції в реєстрі записів про обтяження та заборону щодо трикімнатної квартири, належної ОСОБА_1 , в порядку забезпечення недійсного договору не свідчить про те, що права банку були порушені.

Таким чином, особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела, що оскарженим рішенням суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Доводи, викладені в апеляцій скарзі, є безпідставними, оскільки при вирішенні спору між кредитною спілкою та ОСОБА_1 прав банку порушено не було. Суд виходив з норм статті 61 ЦПК України (в редакції, яка діяла на той час) та врахував, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, та дійшов обгрунтованого висновку, що права апелянта у даній справі не порушені.

Враховуючи зазначені обставини, норми ст. 23 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскарженим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року питання про права чи інтереси АТ «УкрСиббанк» не вирішувалося.

За правилами ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин апеляційне провадження необхідно закрити.

Керуючись ст. ст. 362, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року в справі за позовом Кредитної спілки "Інкомвклад" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 22-ц/802/742/19