ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 р. № 5020-9/337
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. –головуючого,
Бернацької Ж.О. –доповідача,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 у справі господарського суду міста Севастополя № 5020-9/337 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2" про стягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_5,
від відповідача: Волкова М.Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у травні 2009 року звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача –закритого акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2" про стягнення 346000 грн. вартості послуг наданих за договором № 7 від 21.10.2009, 40314 грн. інфляційних втрат, 5471,69 грн. трьох процентів річних.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.07.2009, дата підписання –24.07.2009 (суддя Рибіна С.А.), позов задоволено частково, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 397746,07 грн., з яких: 346000 грн. основного боргу, 5470,69 грн. трьох процентів річних, 37130 грн. інфляційних втрат з підстав правомірності та обґрунтованості вимог, у решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 (судді: Видашенко Т.С. –головуючий, Латинін О.А., Маслова З.Д.) рішення господарського суду міста Севастополя від 20.07.2009 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та не в повному обсязі з'ясовані обставини справи.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2009, а рішення господарського суду міста Севастополя від 20.07.2009 залишити без змін у зв'язку з неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) із закритим акціонерним товариством "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2" (замовник) 21.10.2008 укладено договір № 7 на маркетингове, консультаційно-інформаційне обслуговування у науково-технічній та економічній сфері.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець приймає на себе обов'язок надати замовнику маркетингові, консалтингові та інформаційні послуги у науково-технічний сфері та виконати доручення замовника: з організації маркетингових досліджень в області нейтроно-активаційного аналізу на ринках України та Росії (далі - доручення № 1); з консультації та складання бізнес-плану, юридичних договорів в області комерційного співробітництва з Севастопольським Національним Університетом Ядерної Енергетики і Промисловості та з контрагентами для створення бренду та бізнесу (далі - проект) на базі "Науково-Технічного Комплексу "ИР-100" (далі - доручення № 2); з надання інформації щодо міжнародної програми CNCP та співпраці з організаціями, які представляють наукові та комерційні гранти за даною програмою (далі-доручення № 3).
Згідно пункту 1.2 договору у процесі надання послуг виконавець повинен надати звіт з маркетингових досліджень в області нейтроно-активаційного аналізу на ринках України та Росії; бізнес план та проекти договорів з проекту; сайти, буклети, контактні телефони організації (організацій), яка працює за програмою CNCP і надає гранти.
Відповідно до пункту 2.4 договору строк виконання доручення № 1 становить не більше 3-х місяців з моменту підписання договору; доручення № 2 –не більше 2-х місяців з моменту виконання доручення № 1; доручення № 3 –не більше 1-го місяця з дня виконання доручення № 1.
У пункті 2.5 договору зазначено, що після виконання доручення виконавець направляє замовнику акт виконаних робіт по кожному з трьох доручень, який затверджується та підписується сторонами. Акти виконаних робіт є невід'ємною частиною договору.
Згідно розділу 3 договору розмір винагороди з врахуванням ПДВ за виконання доручення № 1 становить 400000 грн., за доручення № 2 –300000 грн., за доручення № 3 –200000 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору за неналежне виконання сторонами умов договору винна сторона відшкодовує потерпілій стороні збитки, включаючи відшкодування моральних збитків, що не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за договором.
Сторонами підписані акти прийому-передачі виконаних робіт до доручень № 1 та № 3 30.12.2008. В актах зазначено, що виконавець виконав обов'язки відповідно до пункту 2.2 договору на загальну суму 600000 грн.
На підставі пункту 3.3 договору винагорода сплачується замовником у строк не більше десяти днів з моменту підписання акту про виконану роботу.
Відповідно до розрахунків, наданих позивачем відповідач сплатив 254000 грн.: 18.03.2009 –54000 грн., 15.04.2009 –100000 грн., 21.04.2009 –50000 грн., 22.04.2009 –50000 грн.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 346000 грн., що стало підставою для звернення до суду.
Основну заборгованість позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач –виконавець за договором взяв на себе зобов'язання з надання послуг, передбачених пунктом 1.1 договору.
Виконавцем виконані доручення № 1 та доручення № 3, згідно яких позивач повинен надати наступні послуги: з організації маркетингових досліджень в області нейтроно-активаційного аналізу на ринках України та Росії та надання інформації щодо міжнародної програми CNCP та співпраці з організаціями, які представляють наукові та комерційні гранти за даною програмою. Також виконавець під час надання послуг надає замовнику звіт з маркетингових досліджень в області нейтроно-активаційного аналізу на ринках України та Росії; бізнес план та проекти договорів з проекту; сайти, буклети, контактні телефони організації (організацій), яка працює за програмою CNCP та яка надає гранти (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що послуги, зазначені у предметі договору надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування, надання замовнику інформації з тематики у рамках укладеного договору у вигляді звіту, бізнес плану, електронних листів; проведення переговорів з потенційними партнерами, клієнтами, поставниками та замовниками послуг щодо майбутнього співробітництва у рамках маркетингових досліджень та бізнес плану з нейтроно-активаційного аналізу та проекту; надання кваліфікаційної допомоги у вигляді письмових або усних консультацій замовнику з напрямків вказаних у договорі.
Згідно акту до доручення № 1 прийому-передачі виконаних робіт виконавець надав замовнику наступні послуги: з надання інформації замовнику з тематики у вигляді звіту (досліджень); з проведення переговорів з потенційними партнерами, клієнтами, поставниками та замовниками послуг щодо майбутнього співробітництва у рамках маркетингових досліджень. Також під час надання послуг виконавець надав звіт про маркетингові дослідження в області нейтроно-активаційного аналізу на ринках України та Росії.
Відповідно до акту до доручення № 3 прийому - передачі виконаних робіт виконавець надав замовнику послугу шляхом усного та письмового консультування; проведення переговорів щодо майбутнього співробітництва у рамках бізнес-плану. Також виконавець надав замовнику у електронному вигляді, письмовий звіт про контактних осіб, буклети, журнали та інформацію про програму та організації.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у якості доказів належного виконання позивачем умов договору є тільки звіт про маркетингові дослідження "Нейтроно-активаційний аналіз ринку України".
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
За правилами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проте позивач не надав судам доказів належного виконання ним робіт з надання послуг, передбачених договором та актами до доручень № 1, № 3 прийому-передачі робіт (послуг), тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення 346000 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 у справі господарського суду міста Севастополя № 5020-9/337 залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
І. Плюшко