ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2768/24 Справа № 219/3962/19 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

Справа № 219/3962/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

сторони:

позивач -  Публічне акціонерне товариство "Центренерго", в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року, яке ухвалено суддею Погрібною Н.М. у місті Дружківці Донецької області та повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (надалі – ПАТ «Центроенерго»), в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є споживачами комунальних послуг по опаленню, холодному та гарячому водопостачанню та водовідведенню за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок до 14.10.2005 року знаходився на балансі Вуглегірської ТЕС, відповідно до ЗУ «Про передбачу об`єктів права державної та комунальної власності», Постанови КМУ від 21.09.1998 року № 1482, рішення сесії Світлодарської міської ради від 10.11.2005 року № 4/42/1 «При прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Світлодарська житлового фонду, що передається від Вуглегірської ТЕС ВАТ ДЕК «Центренерго» та передачу його на баланс комунального підприємства «Веста» м. Світлодарська для обслуговування та оперативного управління – житловий фонд, який знаходився на балансі Вуглегірської ТЕС», зазначений будинок був переданий в комунальну власність територіальної громади м. Світлодарська.

17.11.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір на надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої воді і водовідведення, який вважається щороку продовжений відповідно до п. 9.1 цього договору.

Позивач виконує свої обов`язки та надає відповідачам комунальні послуги, претензій щодо якості або кількості послуг відповідачами не пред`являлось.

Між тим, відповідачі платежі за надані поснули здійснюють частково.

Відповідно до особового рахунку нараховано: з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року - 318,12 грн., оплата не здійснювалась; з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року – 7258,11 грн., оплачено -2558,43 грн.; з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року – 6561,44 грн., оплата не здійснювалась; з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року – 7160,97 грн., оплачено – 5813,68 грн.

Таким чином борг становить 12926,53 грн., на який нараховано індекс інфляції в сумі 2337,89 грн., 3 % річних в сумі 576,89 грн. 18.07.2018 року відповідачам надсилалось попередження, проте заборгованість не сплачена.

04.12.2018 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів боргу, проте 06.02.2019 року судовий наказу скасовано.

Посилаючись на викладене, просив суд: стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за комунальні послуги, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року в сумі 12926,53 грн., індекс інфляції в сумі 2337,89 грн., 3 % річних в сумі 576,89 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 рокупозовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», заборгованість за комунальні послуги за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року в сумі 12926 грн. 53 коп., індекс інфляції в сумі 2337 грн. 89 коп., 3 % річних в сумі 576 грн. 89 коп., а всього 15841 грн. 31 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Центренерго", в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», судовий збір з кожного по 960 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у стягненні з позивача понесених ним судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 не є власницею квартири, а тому не може бути належним відповідачем у даній справі. Суд вийшов ща межі заявлених позовних вимог, стягнувши заборгованість з відповідачів у солідарному порядку, що є грубим порушенням ЦПК України. Також, вважає, що судом не було перевірено розмір заборгованості до умов укладеного договору та не враховано докази на підтвердження часткової плати боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ПАТ "Центренерго" зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т.1 а.с.48).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками виконкому Світлодарської міської ради № 1311 від 02.05.2019 та № 1312 від 02.05.2019 (т.1 а.с.35,36).

Артемівським міськрайонним судом Донецької області від 29.12.2018 року винесено судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Центренерго», в особі ВО Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго», заборгованості за комунальні послуги за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 в сумі 12926,53 грн., 3 % річних – 576,89 грн., індексу інфляції в сумі 2337,89 грн., який ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.02.2019 року було скасовано (т.1 а.с.66 зворотня сторона, а.с.69).

Відповідно до договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 82047 від 17.11.2014, укладеного між ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_1 , виконавець ПАТ «Центренерго» зобов`язаний своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (т.1 а.с.5).

Відповідно до п. 9.1 цього договору, договір укладається на 1 (один рік) і набирає чинності з дня його ухвалення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлене про розірвання або необхідність перегляду.

Правомірність нарахування вартості наданих позивачем відповідачам житлово-комунальних послуг підтверджується відповідними постановами НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015, № 1101 від 09.06.2016, № 2718 від 05.11.2015, № 1782 від 06.10.2016, № 1536 від 28.12.2017, рішенням виконкому Світлодарської міської ради № 22 від 28.03.2018 (т.1 а.с.12-19).

Обсяг наданих послуг підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 , який містить вид наданих комунальних послуг та їх вартість.

ПАТ «Центренерго», в особі ВО Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго», 18.07.2018 року направляло  ОСОБА_1 попередження щодо необхідності до 20.08.2018 року погасити заборгованість за комунальні послуги в сумі 11518,27 грн. (т.1 а.с.51).

У 2018 році відповідач ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Центренерго», в особі ВО Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго», з заявами щодо невизнання зобов`язання за комунальними послугами, про надання відомостей щодо підстав для застосування тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води з лічильником, про зобов`язання здійснити перерахунок тощо, на які отримував відповіді з ПАТ «Центренерго», в особі ВО Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго», із роз`ясненнями з посиланням на законодавство (т.1 а.с.52-61).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню солідарно у судовому порядку. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі, у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, ПАТ «Центренерго» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних  за період прострочки виконання зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками виконкому Світлодарської мської ради № 1311 від 02.05.2019 та № 1312 від 02.05.2019 (т.1 а.с.35,36), а тому зобов`язані нести витрати по її утриманню за користування житлово-комунальними послугами, наданими ПАТ «Центренерго».

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував положення ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, та дійшов висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому доводи апеляційцної скарги щодо виходу суду за межі заявлених позовних вимог є необгрунтованими та не приймаються колегією суддів.

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права ПАТ «Центренерго», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання теплової енергії, яка підлягає стягненню за період з 01 грудня 2015 року по 31 жовтня 2018 року.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують.

Посилання ж відповідача ОСОБА_1  про наявність у нього пільг, які не було враховано при розрахунку заборгованості, колегією суддів не приймаються, адже, згідно п. 22 Постанови КМУ №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», чинного на час спірних правовідносин, споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата — здійснюється з дня подання споживачем заяви. В матеріалах справи відсутні докази звернення споживача ОСОБА_1 із відповідною заявою.

Крім того, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та враховуючи ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем послуги, ПАТ «Центренерго» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року.

Головуючий:

Судді: