Справа № 148/1273/22

Провадження №11-кп/801/344/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

та його захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання прокурора у кримінальному провадженні Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Сугаки Могилів-Подільського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в:

12.02.2024 до Вінницького апеляційного суду з Верховного Суду надійшли матеріали кримінального провадження № 12022020180000199, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.07.2022, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13.02.2024 у вказаному кримінальному провадженні підготовку до апеляційного розгляду закінчено, судовий розгляд призначено на 11.03.2024.

До початку судового розгляду по суті на адресу суду надійшло клопотання прокурора, у кримінальному провадженні Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , яке мотивоване тим, що постановою Верховного суду від 01.02.2024 скасовано вирок Вінницького апеляційного суду від 22.05.2023 стосовно ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України та призначено новий судовий розгляд. Цією ж постановою Верховний суд обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 01.04.2024 року. Тому враховуючи наявні ризики, які знайшли своє підтвердження у ході розгляду судом першої інстанції, ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також прокурор вважає, що виняткових випадків для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 не має, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи в апеляційному суді, наявні ризики не лише залишились, а й посились тим, що ОСОБА_7 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.02.2023 призначено реальне покарання у виді позбавлення волі, а й в апеляційній скарзі прокурора викладено прохання призначити більш суворе покарання. За таких обставин обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду.

Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав клопотання та наполягав на його задоволенні, думку захисника ОСОБА_8 та самого обвинуваченого ОСОБА_7 , які заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, які стосуються вирішення питання щодо запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

У відповідності до положення ст. 374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Встановлено, що вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.02.2023 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України йому призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. Одночасно з постановленням вироку судом прийнято рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 22.05.2023 року скасовано вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12022020180000199, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув`язнення з 21.07.2022 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку покарання визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили – з 22 травня 2023 року. У решті вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 скасовано вирок Вінницького апеляційного суду від 22.05.2023 стосовно ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України та призначено новий розгляд у судді апеляційної інстанції. Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 01.04.2024 року.

Так, статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.3, 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно положення ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Таким чином з огляду на наведене, враховуючи дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, беручи до уваги характер та обсяг висунутого звинувачення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, поведінку обвинуваченого у взаємозв`язку з можливими ризиками, на які вказано прокурором, а також даними про особу обвинуваченого, відсутність соціально-стримуючих зв`язків, є особою раніше не судимою в силу ст. 89 КК України, посередньо характеризується за місцем проживання, живе за рахунок тимчасових заробітків, який також своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України щодо особи похилого віку, розуміючи суспільну небезпеку злочину, проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок, тому апеляційний суд вважає, що все ж таки існують наведені прокурором в клопотанні ризики, передбачені п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, є ускладненим.

При цьому матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не наведені.

Встановлені апеляційним судом обставини дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Також апеляційним судом не розпочато судовий розгляд по суті, не перевірено доводи апеляційної скарги прокурора.

Відповідно до ст.131 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Апеляційний суд вважає, що тільки такий запобіжний захід може забезпечити дієвість кримінального провадження.

Тому, апеляційний суд враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає до задоволення, а запобіжний захід щодо  ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою слід продовжити до закінчення апеляційного перегляду вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.02.2023 року.

Керуючись ст.ст.177, 183, 197, 331, 405, 419КПК України, суд апеляційної інстанції, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення апеляційного перегляду вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.02.2023 року.

Копію ухвали до виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                                 ОСОБА_4