Постанова

Іменем України

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 565/1501/18

провадження № 61-10106св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України»,

третя особа - начальник Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» Коцюбинський Олександр Володимирович ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харчука Василя Івановича, на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Ковтуновича М. І. та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного закладу (далі - ДЗ) «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України», третя особа - начальник ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» Коцюбинський О . В. про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона обіймала посаду завідувача стоматологічного відділення ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» і одночасно посаду лікаря-стоматолога. На її переконання, незаконним є накладення 23 травня 2018 року роботодавцем дисциплінарного стягнення у виді догани за запізнення на роботу без поважних причин 17 травня 2018 року на чотири хвилини, про що видано відповідний наказ від 23 травня 2018 року № 1-дс. Вважала, що вказане стягнення суперечить ступеню тяжкості вчиненого проступку, адже цим фактом шкоди заподіяно не було. Відповідачем не враховано обставин, за яких вчинено проступок, а також її попередню роботу, де щодо неї подібні заходи юридичної відповідальності не застосовувалися. При цьому посилається на відсутність повноважень комісії на складання акту перевірки виходу на роботу працівників стоматологічного відділення ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України».

У подальшому, 12 червня 2018 року роботодавцем видано наказ № 3-дс, яким притягнуто її до дисциплінарної відповідальності у виді догани за халатне ставлення та неналежне виконання своїх посадових обов`язків. На її думку, оспорюваний наказ не містить вказівок про невиконання нею конкретних наказів чи розпоряджень адміністрації закладу. Посадовою інструкцією передбачено подання нею лише щорічних звітів, який був поданий за минулий звітний 2017 рік. Тобто обставина неподання нею звіту могла бути виявлена у січні 2018 року, тому застосування заходу дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам закону, оскільки закінчився строк притягнення до відповідальності. Крім того, жодних зобов`язань посадової інструкції, положення про стоматологічне відділення чи правил внутрішнього трудового розпорядку вона не порушувала, що свідчить про незаконність цього наказу.

Щодо оспорюваного наказу від 09 липня 2018 року № 232-ос «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, то вважала його таким, що суперечить обставинам справи і вимогам закону. Так, даний наказ не містить фактів систематичного невиконання нею посадових обов`язків і що саме призвело до його видання. Не погоджувалася через необґрунтованість із твердженнями роботодавця про порушення пункту 2.13 Етичного кодексу лікаря, пункту 1.5 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 16 грудня 2003 року № 584. Тобто, надуманими і суб`єктивними є посилання роботодавця на зберігання ліків з простроченим терміном зберігання, недодержання заповнення форми первинної облікової документації, а також невідповідність її кабінету встановленим санітарним нормативам.

Вважала, що її звільнення безпосередньо пов`язане з професійною діяльністю, адже працівники стоматологічного і зубопротезного відділення мали намір виокремитися із адміністративно-господарської структури ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України», утворивши на базі відділення стоматологічну поліклініку, як самостійну юридичну особу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» від 23 травня 2018 року № 1-дс «Про оголошення догани ОСОБА_1 , ОСОБА_5 » у частині оголошення їй догани; визнати незаконним та скасувати наказ ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» від 12 червня 2018 року № 3-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення завідувачу відділення (лікарю-стоматологу) стоматологічного відділення поліклініки ОСОБА_1 »; визнати незаконним і скасувати наказ ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» від 09 липня 2018 року № 232-ос «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; поновити її на посаді завідувача відділення - лікаря-стоматолога стоматологічного відділення ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавець при звільненні позивача додержався встановленого законом порядку та обґрунтовано припинив трудові відносини із ОСОБА_1 , яка займала посаду завідувача стоматологічного відділення (лікаря-стоматолога) поліклініки ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Під час розгляду справи з`ясовано систематичність невиконання нею без поважних причин обов`язків, які покладені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що мало місце після попереднього застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харчука В. І., залишено без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, встановивши всі фактичні обставини справи, необхідні для її вирішення, та з додержанням норм матеріального і процесуального права правильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

При цьому апеляційний суд надав правову оцінку та відхилив усі доводи апеляційного скарги представника позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Харчук В. І.,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що при винесенні наказу від 23 травня 2018 року відповідачем не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, відсутність заподіяної шкоди, а також попередня робота ОСОБА_1 .

Вважає, що у наказі від 12 червня 2018 року не вказано її конкретних винних дій, а суди належно його не проаналізували та не співставили з її посадовою інструкцією, не надали оцінки тому, які саме її пункти були порушені. Зазначає, суди неправильно застосували норму статті 148 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення за неподання звіту за 2017 рік було накладено після спливу одного місяця тому, що про таке порушення роботодавець мав можливість довідатися у січні 2018 року.

Вказує, що суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку зібраним у справі доказам, не врахували показань свідків та не правильно оцінили оспорювані накази відповідача.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Харчука В. І., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: в тому числі, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працiвниковi під розписку.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що ОСОБА_1 систематично не виконувала належним чином своїх трудових обов`язків, до неї вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді доган, при її звільненні ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» були дотримані норми трудового законодавства України, зокрема й встановлений статтями 43, 149 КЗпП України порядок застосування оспорюваних дисциплінарних стягнень, враховані ступінь тяжкості вчинених позивачем порушень трудової дисципліни, описані характер цих порушень, обставини за яких їх вчинено, заподіяна ними шкода, попередня робота позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому, суди попередніх інстанцій дослідили усі надані сторонами докази, зокрема й оскаржувані накази, та надали їм належну оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» видало наказ від 12 червня 2018 року з порушенням строку для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки про неподання ОСОБА_1 звіту за 2017 рік заклад міг довідатися у січні 2018 року, є безпідставними, оскільки у частині першій статті 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Тобто, вказана норма права передбачає відлік строку саме з моменту виявлення порушення та не містить застережень з приводу того, коли роботодавець міг довідатися про таке порушення. Судами ж було встановлено, що про вказане порушення відповідач дізнався при перевірці документації стоматологічного відділення 05 червня 2018 року, за сім днів до видання оспорюваного наказу.

Посилання заявника на те, що при виданні наказу від 23 травня 2018 року відповідачем не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, те, що ним не заподіяна жодна шкода, а також попередня робота ОСОБА_1 , є необґрунтованим, оскільки згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Відповідач, врахувавши наведені вище обставини, застосував до неї менш суворий захід дисциплінарного стягнення (догану).

При цьому, судами правильно враховано, що позивач не заперечувала проти самого факту вчинення порушення трудової дисципліни, а просто вважала наслідки, що настали, неістотними і незначними. Однак доказів поважності причин запізнення нею надано не було.

Твердження позивача про те, що оспорювані накази про застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення, та загалом її звільнення відбулося внаслідок штучних та навмисних дій керівництва ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України», не заслуговують на увагу, оскільки нею не доведені. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України доведення таких обставин є її процесуальним обов`язком. У той же час такі твердження сторони побудовані виключно на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі представника позивача доводи фактично є відтворенням його апеляційної скарги, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах трудового законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відхиляючи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харчука В. І., колегія суддів враховує, що відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чого встановлено не було, а здійснювати переоцінку доказів чи встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції процесуальної можливості позбавлений.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харчука Василя Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк