ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1137/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, суддя Житняк Л.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ПФУ в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про те, що в основні постійні види грошового забезпечення, з яких обраховується пенсія, не входять матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку та премії;

- зобов`язати відповідача включити одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та премії до переліку складових грошового забезпечення, які враховуються для виплати пенсії і повинні вноситись у довідку про грошове забезпечення для обчислення пенсії;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсійних виплат з 01.01.2019 до моменту вирішення спору судом;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що висновки суду першої інстанції є хибними, оскільки викладені у вигляді припущень, і не відповідають ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім того, апелянт зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 у справі №1-38/2016 положення ч.7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними.

25.07.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Головне управління ПФУ в Чернігівській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року - без змін.

У відзиві відповідач вказує, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262, а тому не підлягають задоволенню вимоги апелянта щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням одноразових: додаткових видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та премій.

Крім того, відповідач зазначає, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають для застосування юридичними та фізичними особами.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).

Звернувшись до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, позивач отримала відповідь (лист від 13.03.2019 а.с.11), в якій Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що при обчисленні пенсії розмір матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразових премій не враховується. Також, у своєму листі відповідач зазначив, що відповідно до діючого законодавства, максимальний розмір пенсії позивача не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, що втратили працездатність та становить 14 970,00 грн.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 ст.9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 1 ст.15 Закону №2011 визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону №2262.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною 3 ст.43 Закону №2262 визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

При цьому, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст.43 Закону №2262, який є вичерпним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права наведений в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 та в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №750/4108/17.

Так, позивачем в адміністративному позові не зазначено, на підставі якої довідки грунтуются вимоги щодо включення до переліку складових грошового забезпечення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії. Водночас, матеріали справи містять довідку від 20.02.2019 №16, зі змісту якої видно, що позивачу одноразово було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у грудні 2018 року, а також виплачувались одноразові премії в березні, з червня по вересень 2018 року та в грудні 2018 року. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надавалась позивачу у вересні цього ж року.

Тобто, компенсація за невикористану відпустку, і одноразові премії та допомога не є щомісячними, а тому вони не можуть бути підставою для перерахунку пенсії позивачу та включатися для обчислення пенсії, оскільки протилежне буде прямо суперечити ст.43 Закону №2262.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та премій, а тому, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її вимог, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність не визнавались неконституційними.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII чинній з 01.01.2016 року по 20.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з 20.12.2016 відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Отже, відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017-2019 років, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала і не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 127/4270/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність не підлягає задоволенню, оскільки таке рішення відповідачем не приймалося, натомість, з метою належного, повного та ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягають у обмеженні з 01 січня 2019 року виплати ОСОБА_1 пенсії до розміру десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Чернігівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому наявні підстави для його скасування в цій частині та ухвалення нової постанови, з частковим задоволенням позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Чернігівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягають у обмеженні з 01 січня 2019 року виплати ОСОБА_1 пенсії до розміру десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов