ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3128/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

за участю секретаря судового засідання Погорелової О.В.;

представників:

позивача – Мосейчук А.І.;

відповідача – не з`явився,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" про відшкодування судових витрат у справі

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"  (61099, м. Харків, вул. Хабарова, буд. 1)     

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді"  (02095, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 7)    

про   припинення порушення прав інтелектуальної  власності

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладопром" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді", в якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просить:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (вул. Зрошувальна, 7, м. Київ, 02095, Україна, код ЄДРПОУ - 31450478) здійснювати використання позначення "Каштан" стосовно товарів 30 класу МКТП "морозиво", яке порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (вул. Хабарова, буд. 1, м. Харків, 61099, код ЄДРПОУ - 01548734) на визнану рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2015 у справі № 760/18843/15-ц добре відомою в Україні з 29.09.2000 відносно товарів 30 класу МКТП "морозиво" торговельну марку "Каштан", зокрема, шляхом: заборони нанесення позначення на упаковку, в якій міститься такий товар, етикетку; заборони зберігання товару із нанесеним позначенням із метою пропонування для продажу, заборони пропонування товару із нанесеним позначенням для продажу, заборони продажу такого товару з нанесеним позначенням;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (вул. Зрошувальна, 7, м. Київ, 02095, Україна, код ЄДРПОУ - 31450478) здійснювати використання позначення "Каштан" стосовно товарів 30 класу МКТП "морозиво", яке порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (вул. Хабарова, буд. 1, м. Харків, 61099, код ЄДРПОУ - 01548734) на зареєстровану, в тому числі, стосовно товару 30 класу МКТП "морозиво" торговельну марку "Каштан" за Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 19356 від 16.04.2001 року, зокрема, шляхом: заборони нанесення позначення на упаковку, в якій міститься такий товар, етикетку, заборони зберігання товару із нанесеним позначенням із метою пропонування для продажу, заборони пропонування товару із нанесеним позначенням для продажу, заборони продажу такого товару з нанесеним позначенням;

- судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 у справі №922/3128/23 позов задоволено в повному обсязі.

26.02.2024 позивач подав заяву (вх. №5257) про відшкодування судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд установив, що позивач у позові заявив про намір подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Заява позивача про стягнення судових витрат (вх.№ 5257) подано до суду 26.02.2024. Відтак, враховуючи приписи ч. 7 ст. 116 ГПК України, вказана заява подана до суду з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (21.02.2024).

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки в рішенні Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 у справі №922/3128/23 не було здійснено розподіл судових, які поніс позивач, суд вважає за необхідне вирішити заяву позивача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 розгляд заяви про стягнення судових витрат (вх.№ 5257) було призначено на 07.03.2024.

У судовому засіданні 07.03.2024 представник позивача підтримав свою заяву, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 138'000 грн, витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 38'236,80 грн та 2684 грн судового збору за подання ТОВ "Хладопром" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/3128/23.

Представник відповідача в судове засідання 07.03.2024 не з`явився, заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат (вх.№ 5257) не надав, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів розміру понесених витрат на оплату послуг адвокатів позивач надав суду копії:

- Договору про надання правничої допомоги від 20.09.2021;

- Доручення від 16.06.2023 року на надання правничої допомоги;

- Додаткової угоди від 16.06.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 20.09.2021;

- Додаткової угоди від 29.12.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 20.09.2021;

- Акта приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2024;

- Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2023;

- Доручення від 18.08.2023 на надання правової (правничої) допомоги;

- Додаткової угоди від 18.08.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2023;

- Доручення від 28.08.2023 на надання правової (правничої) допомоги;

- Додаткової угоди від 28.08.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2023;

- Акта приймання-передачі наданих послуг від 11.09.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2023.

Щодо порядку обчислення гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд установив, що позивачем під час розгляду цієї справи було отримано правову допомогу від адвоката Мосейчук А.І. за договором про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2021 та додаткових угод до нього від 16.06.2023 та 29.12.2023 (надалі – Договір-1), а також отримано правову допомогу від адвоката Лузана О.С. за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2023 та додаткових угод до нього від 18.08.2023 та 28.08.2023 (надалі – Договір-2).

Відповідно до п. 3.2. Договору-1 порядок обчислення гонорару, порядок його сплати визначаються в додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги.

16.06.2023 ТОВ "Хладопром" надало доручення на надання правничої допомоги адвокату Мосейчук А.І. Зміст доручення: підготувати позовну заяву ТОВ "Хладопром" до ТОВ "Три Ведмеді" до Господарського суду Харківської області щодо заборони ТОВ "Три Ведмеді" здійснювати використання позначення "Каштан" стосовно товарів 30 класу МКТП "морозиво", яке порушує права ТОВ "Хладопром" на визнану рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2015 у справі № 760/18843/15-ц добре відомою в Україні з 29.09.2000 відносно товарів 30 класу МКТП "морозиво" торговельну марку "Каштан" та зареєстровану, в тому числі, стосовно товару 30 класу МКТП "морозиво" торговельну марку "Каштан" за Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 19356 від 16.04.2001, зокрема, шляхом: заборони нанесення позначення на упаковку, в якій міститься такий товар, етикетку; заборони зберігання товару із нанесеним позначенням із метою пропонування для продажу, заборони пропонування товару із нанесеним позначенням для продажу, заборони продажу такого товару з нанесеним позначенням, заборони застосування такого позначення в рекламі та в мережі Інтернет; скласти всі необхідні документи пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції; ознайомлюватися з матеріалами справи; здійснити представництво прав та законних інтересів Клієнта під час розгляду справи у Господарському суді Харківської області за позовною заявою зазначеною у даному пункті Доручення у суді першої інстанції.

У п. 1 Додаткової угоди від 16.06.2023 до Договору-1 сторони узгодили фіксований розмір гонорару за виконання адвокатом доручення на надання правничої допомоги від 16.06.2023 в розмірі 120'000 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору-2 порядок обчислення гонорару, порядок його сплати визначаються в додатковій угоді до договору про надання правової (правничої) допомоги.

18.08.2023 ТОВ "Хладопром" надало доручення на надання правової (правничої) допомоги адвокату Лузанові О.С. Зміст доручення: ознайомитися з матеріалами справи № 922/3128/23, підготувати та подати адвокатські запити до ТОВ "Три Ведмеді" та АО "Дубинський і Ошарова" щодо надання доказів, які підтверджують звернення представника ТОВ "Три Ведмеді" за замовленням "соціологічного опитування" по справі № 922/3128/23 та підтверджують звернення ТОВ "Три Ведмеді" за замовленням "експертних досліджень" по справі №922/3128/23.

У п. 1 Додаткової угоди від 18.08.2023 до Договору-2 сторони узгодили фіксований розмір гонорару за виконання адвокатом змісту доручення на надання правової (правничої) допомоги від 18.08.2023 в розмірі 12'000 грн.

28.08.2023 ТОВ "Хладопром" надало доручення на надання правової (правничої) допомоги адвокату Лузанові О.С. Зміст доручення: здійснити представництво прав та законних інтересів ТОВ "Хладопром" у Господарського суді Харківської області по справі № 922/3128/23 у засіданні призначеному на 30.08.2023 о 14:00.

У п. 1 Додаткової угоди від 28.08.2023 до Договору-2 сторони узгодили фіксований розмір гонорару за виконання адвокатом змісту доручення на надання правової (правничої) допомоги від 28.08.2023 в розмірі 6000 грн.

Отже, Договорами-1,2 встановлені фіксовані ставки гонорарів адвокатів.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

23.02.2024 на виконання доручення та додаткової угоди від 16.06.2023 до Договору-1 між ТОВ "Хладопром" та адвокатом Мосейчук А.І. складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.09.2021.

11.09.2023 на виконання доручень та додаткових угод від 18.08.2023 та 28.08.2023 до Договору-2 між ТОВ "Хладопром" та адвокатом Лузаном О.С. складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023.

Таким чином, суд вважає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 138'000 грн (120'000 грн + 12'000 грн + 6000 грн).

Суд наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представниками позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 138'000 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 38'236,80 грн.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

У якості доказів понесення позивачем витрат на проведення експертизи до матеріалів справи надано копії Договору № 22-06/2023 про надання послуг щодо дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 22.06.2023; рахунку № 22-06/23 від 22.06.2023; Акта здавання-приймання послуг від 07.07.2023 згідно з рахунком №22-06/23 від 22.06.2023 за договором № 22-06/2023 про надання послуг щодо дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 22.06.2023; платіжної інструкції від 23.06.2023 № 1420; платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1056 від 27.09.2023.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на проведення експертизи доведений, документально обґрунтований, отже у зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на проведення експертизи покладаються на відповідача у розмірі 38'236,80 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/3128/23 у розмірі 2684 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1056 від 27.09.2023.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу від 20.09.2023 у справі № 922/3128/23 з передачею справи на розгляд до Господарського суду Харківської області, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється Господарським судом Харківської області за результатами розгляду справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання ТОВ "Хладопром" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/3128/23 у сумі 2684 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" про відшкодування судових витрат у справі - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/3128/23.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (вул. Зрошувальна, 7, м. Київ, 02095, Україна, код ЄДРПОУ - 31450478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (61099, м. Харків, вул. Хабарова, буд. 1, код ЄДРПОУ - 01548734) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 138'000 грн, витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 38'236,80 грн та 2684 грн судового збору за подання ТОВ "Хладопром" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/3128/23.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

Повний текст додаткового рішення складено 11.03.2024.

Суддя   І.В. Трофімов