УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-1079/006           Головуючий у першій інстанції -Сватаненко В.І.

Категорія 29                    Доповідач - Гайворонський С.П.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Гайворонського С.П.

судців - Сегеди С.М., Станкевича В.А.

при секретарі: Переверзєвій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою командира військової частини НОМЕР_1 Гуляка О.В. на постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2006 року по справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 /який діє в інтересах ОСОБА_2/ до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,

ВСТАНОВИЛА:

Веселов О.В/в інтересах ОСОБА_2/звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню обґрунтовуючи це тим, що Указом Президента України від 5 травня 2003 року, було встановлено щомісячну надбавку, яка на його думку згідно з його терміном військової служби складає 70 та 90 % але військова частина не в повному обсязі її сплачувала, чим порушила його права.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня.2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 /в інтересах ОСОБА_2./ задоволенні в повному обсязі.

В апеляційній скарзі командир військової частини НОМЕР_1 Гуляк О.В. просить постанову суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, і постановити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1/в інтересах ОСОБА_2.// відмовити.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, пов'язані з проходженням служби, та виплатою позивачу надбавки за безпреривну військову службу згідно Указу Президента України від 5 травня 2003 року, повно та правильно встановлені судом першої інстанції і в апеляційної скарзі не оспорюються.

Разом з цим, при винесенні постанови суд першої інстанції неправильно застосував норми материального закону.

Так, п. 1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комитету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безпреривну службу» Міністрові оборони

України було надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безпреривну військову службу при стажі служби понад 20 років в розмірі до 70 відсотків, а понад 25 років - до 90 відсотків грошового забезпечення. При цьому порядок та умови виплати зазначених надбавок, як прямо назначено в Указі, визначаються Міністром оборони України.

На підставі названого Указу Президента України, Міністром оборони України 26 травня 2003 року було видано наказ № 149 ( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732 ) яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в збройних Силах України. Відповідно до зазначених наказу і інструкції розміри щомісячної надбавки за безпреревну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України, та в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторісах військових частин, установ і т.п.

Оскільки командуванням військової частини виплати позивачу названої надбавки здійснювалися саме у встановлених рішенням Міністра оборони розмірах, позовні вимоги ОСОБА_1/в інтересах ОСОБА_2./ задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції невірно витолкував положення Указу Президента України № 389, зробивши висновок про те, що за змістом Указу розмір відсоткової надбавки військовослужбовцям, які прослужили 25 років, не може бути меншим 70% і більшим 90%, а тим, які прослужили від 20 до 25 років - не може бути меншим 50% і більшим 70%, оскільки гранична нижняя межа розміру в цьому Указі не встановлена.

ОСОБА_2. не відноситься до військовослужбовців Центрального апарату МО України, Генерального штабу Збройних Сил України та їх функціональним органам військового управління, що утримуються на окремих штатах, а тому наказ МО України № 308 від ЗО липня 2004 року про виплату військовослужбовцям вказаних структурних підрозділів надбавки за безпреривну військову службу в ЗС України особисто на ОСОБА_2., не поширюється.

Згідно ст.4 ЦК України Основу цивільного законодавства України становить Конституция Украіни. Основним актом цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Ч. 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією України межах і відповідно до Законів України.

Відповідно до ст. 171 КАС України всі нормативно правові акти можуть бути оскаржені в судовому порядку і якщо вони не відповідають правовому акту вищої юридичної сили суд визнає їх незаконними.

Вищезгадані нормативно-правові акти на підставі яких здійснювалися виплати позивачу відсоткової надбавки не оскаржувалися, тому вони діють і повинні виконуватись всіма посадовими особами.

У зв,язку з порушенням судом першої інстанції норм материального права, апеляційний суд Одеської області на підставі ст. 202 КАС України надходить до висновку про необхідність скасування постанови місцевого суду і постановлення нової ухвали

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 202; 205, 206 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 Гуляка О.В. задовольнити, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2006 р. - скасувати.

Представнику позивача ОСОБА_1 /який діє в інтересах ОСОБА_2/ у задоволені позову до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Судді