ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

23 липня 2019 року

м. Харків

справа № 640/19248/17

провадження № 22-ц/818/2446/19, № 22-ц/818/2804/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи за первісним позовом:

Позивач: ОСОБА_1 ,

Представник позивача ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3 ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_4

Представник третьої особи Селіванов Максим Володимирович

Учасники справи за зустрічним позовом:

Позивач: ОСОБА_4 ,

Представник позивача: Селіванов Максим Володимирович

Відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

Представник позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяви Селіванова Максима Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_4 про закриття провадження у справі або зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", про визнання договору іпотеки недійсним,

за апеляційними скаргами адвоката Селіванова Максима Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 07 березня 2019 року та на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2019 року ухвалених суддею Ніколаєнко І.В.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила в рахунок погашення заборгованості в розмірі 3 037 050,00 гривень 00 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 04.10.2016 року шляхом надання ОСОБА_1 права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 04.10.2016 року, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №13, 14, 15, 18, 19, 20, 21а, 23а, 24а, 25а, 28, 29, 30, 32, 32а, загальною площею 234,2 кв.м та нежитлові приміщення підвалу № 1-7, загальною площею 221,3 кв. м. в літ. « А-4», загальною площею будівлі 455,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість в органах нотаріату, місцевого самоврядування та інших уповноважених органах, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстраційної служби України, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо за ціною не менше 3 037 050,00 гривень 00 копійок.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою про визнання договору іпотеки недійсним.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2019 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", про визнання договору іпотеки недійсним - залишено без розгляду.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями першої інстанції, адвокат Селіванов М. В., який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся з апеляційними скаргами на рішення і ухвалу суду першої інстанції.

Також на адресу апеляційного суду від представника Селіванова М.В., який діє в інтересах ОСОБА_4 надійшли заяви про закриття провадження у справі і про зупинення провадження у справі.

Заява про закриття провадження у справі обгрунтована тим, що в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4 № 922/6658/15 Господарським судом Харківської області розглядається його заява про визнання права власності та витребування майна нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на ті ж самі приміщення, підсудний саме господарському суду.

Заява про зупинення провадження у справі обгрунтована тим, що наявний спір про право власності у Господарському суді, який перешкоджає вирішенню справи за позовом ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі задоволення заяви ОСОБА_4 буде неможливим задовольнити позов ОСОБА_1 через його безпідставність, оскільки спірними є одні і ті ж нежитлові приміщення.

Судова колегія заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким останній викладено в новій редакції.

У пункті 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.

Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Указана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), яким визначено, що господарським судам підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, зокрема у спорах про стягнення заробітної плати, та застосовується незалежно від суб`єктного складу сторін.

Крім названих у статті 10 Закону № 2343-XII справ у спорах, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, передбачено також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев`ята статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

У ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) після 19 січня 2013 року встановлено порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника.

Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 2343-XII; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Стаття 23 Закону № 2343-XIIвстановлює порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону № 2343-XII незалежно від настання строку виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII на ці вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Крім того, ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах) передбачав ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Матеріали справи свідчать, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом.

В провадженні Харківського апеляційного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", про визнання договору іпотеки недійсним.

Отже позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_4 не заявлилися, тому колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_4 про необхідність закриття провадження у справі з підстав, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в господарському суді в межах розгляду справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4

ОСОБА_1 не є кредитором відносно боржника ОСОБА_4 і тому не зможе реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог, оскільки правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору позики і ніякого відношення не мають до боргових зобов"язань ОСОБА_4 заява про банкрутство якого розглядається господарським судом і в межах цієї справи розглядається заява ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення на які претендує позивач ОСОБА_1 .

Але, при цьому, від результатів розгляду заяви ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення залежить вирішення судом питання про обрання належного чи ні способу захисту своїх прав позивачем ОСОБА_1 , тому судова колегія погоджується з заявою представника Селіванова М.В. про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов"язаний зупинити провадження у справі у разі: об"єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відсутність об"єктивної можливості розгляду справи полягає в тому, що предметом іпотеки у данній справі є нежитлові приміщення, питання про право власності на які вирішується в господарському суді за заявою боржника ОСОБА_4 в межах справи про визнання його банкрутом № 922/6658/15 і від вирішення цієї справи залежить вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на це, судова колегія вважає, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", про визнання договору іпотеки недійсним підлягає зупиненню до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/6658/15 за заявою про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 в частині заяви ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Керуючись ст. 251 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви Селіванова Максима Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_4 про закриття провадження у справі - відмовити.

Заяву Селіванова Максима Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог "Креді Агріколь Банк", про визнання договору іпотеки недійсним до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 922/6658/15 за заявою про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 в частині заяви ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий С.С. Кругова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст ухвали складено 25 липня 2019 року