Справа № 2- 22/2007 p.

РІШЕННЯ

іменем України

28 лютого 2007 року                                                Турійський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Овсієнка А.А.

при секретарі - Гут А.В.

з участю :      позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що 05 травня 1999 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбу у них є діти ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, та ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_3року народження.

Відповідач після народження найменшої дочки почав зловживати спиртними напоями і на грунті цього став влаштовувати вдома безпричинні сварки, ображати та бити її і дітей. Через таку поведінку відповідача починаючи з 2002 року вони з відповідачем проживають окремо, шлюбні та сімейні стосунки між ними фактично припинені.

Оскільки збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивача та її малолітніх дітей, ОСОБА_1. просить укладений з відповідачем шлюб розірвати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свої позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених у заяві та просила укладений між нею та ОСОБА_2. шлюб розірвати.

Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю, пояснивши суду, що дійсно з грудня 2002 року вони з позивачем проживають окремо, шлюбних та сімейних стосунків не підтримують. Крім того, він має намір створити іншу сім'ю. За таких обставин збереження даного шлюбу, на його думку, є неможливим і тому він згідний на розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані позивачем докази, суд вважає даний позов підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 110 ч.1 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що, згідно свідоцтва про одруження (а.с.З), між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 05. травня 1999 року було укладено шлюб, який зареєстрований Володимир-Волинським міським відділом РАГСу Волинської області, актовий запис НОМЕР_1 від 05 травня 1999 року.

Від шлюбу у них є діти : ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, ОСОБА_4.,   ІНФОРМАЦІЯ_2  року  народження,  та  ОСОБА_5.,   ІНФОРМАЦІЯ_3 року

народження, що стверджено стверджено свідоцтвами про народження дітей (а.с.а.с. 4-6).

Як пояснили суду сторони, починаючи з 2002 року вони проживають окремо, шлюбних та сімейних стосунків не підтримують і наміру їх поновлювати не мають, крім того, відповідач бажає створити іншу сім'ю.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як сторін так і їхніх малолітніх дітей, а тому вбачає достатні підстави для розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України суд стягує з відповідача в користь позивача понесені останньою при зверненні до суду судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.110, 112 СК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05 травня 1999 року, зареєстрований Володимир-Волинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Волинської області, актовий запис НОМЕР_1 від 05 травня 1999 року, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 18 (вісімнадцять) гривень судових витрат.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави державне мито в розмірі 17 (сімнадцять) грн.

ОСОБА_1 від сплати державного мита при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.