№ 2- 633

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  05 листопада 2009 року                                                         Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 42 Жовтневого району м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення витрат і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 лютого 2008 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення витрат і моральної шкоди. Позивач в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилався на те, що відповідач незаконно встановив перегородку з металевими дверима в спільному тамбурі будинку № 8 на п’ятому поверсі біля квартир № 203, де мешкає позивач по вул. Бульвар Слави м. Дніпропетровська і квартир № 204 цього ж будинку, де мешкає відповідач. Рішенням суду в 2006 році вказані дії відповідача було визнано незаконними і зобов’язано демонтувати перегородку і двері, що і було примусово зроблено. Але після цього відповідач самовільно в січні 2007 року знову поставив перегородку з металевими дверима в цьому ж спільному тамбурі будинку № 8 на п’ятому поверсі біля квартир № 203 і № 204 по вул. Бульвар Слави. Вважає такі дії відповідача незаконними, позивач писав звернення до третьої особи і відповідача про усунення вказаного, але нічого зроблено не було. Він поніс витрати, йому завдана моральна шкода. Просив зобов’язати відповідача усунути перешкоди для нього в користуванні його квартирою № 203 будинку № 8 по вул. Бульвар Слави м. Дніпропетровська шляхом демонтажу незаконно встановленої перегородки з металевими дверима в спільному тамбурі цього будинку на п’ятому поверсі біля квартир № 203 і № 204, заборонивши ОСОБА_2 будь-яким чином перешкоджати позивачу в користуванні спільним тамбуром будинку № 8 на п’ятому поверсі біля їх квартир та незаконно влаштовувати перегородки з дверима в спільному тамбурі цього будинку та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., витрати на судовий збір 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн. та витрати пошти 10 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.

         Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що дійсно за рішенням суду він демонтував, а потім знову встановив перегородку з металевими дверима в спільному тамбурі мешкання квартир сторін, але зараз ця перегородка демонтована, вивезе її він пізніше. Всі його дії зараз відповідають вимогам закону. Ніяких зобов’язань відносно позивача на себе не брав і не бере, нічиїх прав не порушував і моральної шкоди не завдавав. Вважає позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Надав на адресу суду прохання вирішити справу за наявними матеріалами справи на розсуд суд, слухання провести без участі їх представника. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.

    Вислухавши пояснення позивача і відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 зі своєю сім’єю мешкає в квартирі АДРЕСА_1, квартира належить йому на праві власності в порядку приватизації, в квартирі № 204 цього ж будинку мешкає відповідач ОСОБА_2 зі своєю сім’єю, ці дві квартири розташовані на п’ятому поверсі будинку і мають спільний тамбур як місце загального користування в будинку.  Відповідач незаконно встановив перегородку з металевими дверима в цьому спільному тамбурі будинку № 8 на п’ятому поверсі біля квартири № 203, де мешкає позивач  і квартири № 204 цього ж будинку, де мешкає він. Не погодившись з цим, позивач подав до суду позов про усунення перешкод в користуванні спільним тамбуром і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2006 року вказані дії відповідача було визнано незаконними і зобов’язано демонтувати перегородку і двері, рішення набрало законної сили, направлено до виконавчої служби і примусово виконано, перегородка була демонтована. Але після цього відповідач самовільно в січні 2007 року знову поставив перегородку з металевими дверима в цьому ж спільному тамбурі будинку № 8 на п’ятому поверсі біля квартир № 203 і № 204 по вул. Бульвар Слави. В добровільному порядку питання не вирішилося.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому, у зв’язку з необхідністю захистити свої права позивач вимушений звернутися з позовом до суду.

    Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій» будівництвом слід вважати здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів градобудівництва, розширення та технічного переоснащення.

    У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

    Судом встановлено, що вищезазначена перегородка відповідачем була збудована в межах місць загального користуванні, які не є його особистою власністю, вимоги про визнання права власності на конструкцію перегородки не заявлялися, тому вказане є самочинним будівництвом, що порушує прав фізичних та юридичних осіб, порушує права інших співвласників і власників сусідніх квартир багатоповерхового будинку. Крім того, встановлення відповідачем спірної перегородки було без відома органів державної влади тат місцево самоврядування, балансоутримувача будинку. Погодившись з вищезазначеним відповідач на час розгляду справи по суті в суді демонтував вказану перегородку, але не вивіз її і вона і зараз знаходиться у вказаному тамбурі в місці загального користування.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

На підставі ст. 392 ЦК України,  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім вказаного позивачу була завдана і моральна шкода, що підлягає стягненню частково в сумі 1000 грн. і полягає в наступному: на час встановлення і функціонування перегородки позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, оскільки вона заважає нормально користуватися тамбуром і входом до квартири, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність стосовно неправомірних дій відповідача також спричиняли моральні страждання позивачу,  як і відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для залагодження спору, але й не визнає своєї вини у скоєному. В задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями відповідача завдано моральної шкоди за вказаними підставами, що встановлені законодавцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно позивача по добросусідському співмешканню, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов’язань або законність встановлення спірної перегородки є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково: зобов’язати відповідача усунути перешкоди для позивача в користуванні його квартирою № 203 будинку № 8 по вул. Бульвар Слави м. Дніпропетровська шляхом демонтажу незаконно встановленої перегородки з металевими дверима в спільному тамбурі цього будинку на п’ятому поверсі біля вказаних квартир № 203 і № 204, заборонити відповідачу будь-яким чином перешкоджати позивачу в користуванні спільним тамбуром будинку № 8 на п’ятому поверсі біля квартир № 203 і № 204 по вул. Бульвар Слави м. Дніпропетровська та незаконно влаштовувати перегородки з дверима в спільному тамбурі цього будинку на п’ятому поверсі біля вказаних квартир, стягнути з відповідача на користь позивач моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на судовий збір 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн. та витрати пошти 10 грн., а всього 1048 грн. 50 коп., в задоволенні решти позову про стягнення моральної шкоди відмовити.

    Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення витрат і моральної шкоди ґрунтуються на вимогах закону та підлягають частковому задоволенню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 23, 526, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди для позивача ОСОБА_1 в користуванні його квартирою № 203 будинку № 8 по вул. Бульвар Слави м. Дніпропетровська шляхом демонтажу незаконно встановленої перегородки з металевими дверима в спільному тамбурі цього будинку на п’ятому поверсі біля квартир № 203 і № 204.

Заборонити відповідачу ОСОБА_2 будь-яким чином перешкоджати позивачу ОСОБА_1 в користуванні спільним тамбуром будинку № 8 на п’ятому поверсі біля квартир № 203 і № 204 по вул. Бульвар Слави м. Дніпропетровська та незаконно влаштовувати перегородки з дверима в спільному тамбурі цього будинку на п’ятому поверсі біля вказаних квартир.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на судовий збір 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн. та витрати пошти 10 грн., а всього 1048 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя -