НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 березня 2010 року                справа № 2-333-10                    м. Нововолинськ                                              

    Нововолинський міський суд Волинської області  в складі
    головуючого судді               Ушакова М.М.,
    при секретарі             Лубаєвській Л.В.,

    з участю сторін             ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -

встановив:

    27 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що вони з відповідачем одружились                                               березня 2008 року. Від шлюбу дітей не мають. Спільне життя у подружжя не склалося через різні погляди на життя, відповідач зраджував позивача, принижував її гідність, зловживав спиртними напоями, не працював та не намагався працевлаштуватися, не дбав про забезпечення сім’ї. Сторони з серпня 2009 року проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, немають спільного сімейного бюджету. Шлюб фактично розпався, існує лише формально. Оскільки відповідач ухиляється від подання до відділу РАЦСу спільної заяви про розірвання шлюб, тому позивачка звернулась до суду, просить шлюб розірвати та покласти на відповідача всі судові витрати.

    Позивач ОСОБА_1 позов підтримала і пояснила, що примирення неможливе, була сімейна зрада, тому просить шлюб розірвати, не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача.

    Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив, що з позивачкою дійсно не проживають разом  з серпня 2009 року. Просить справу розглянути на попередньому судовому засіданні про, що подав до суду письмову заяву.

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

    Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить  закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    Керуючись ст.130, ч.4 ст.174, ст.ст. 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -

вирішив:

    Позов задовольнити.

    Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 12 серпня 2007 року відділом РАЦСу Нововолинського міського управління юстиції, актовий запис №256, розірвати.

При отриманні свідоцтв про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 8 (вісім) гривень 50 копійок державного мита в доход держави.

    Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий         підпис

Згідно з оригіналом

Рішення  не оскаржувалося до апеляційного суду Волинської області та набуло законної сили 15 березня 2010 року.

Суддя                                                                               М.М. Ушаков