№ 2-а- 1029
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі – Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій (відмови) протиправними, зобов’язання провести певні дії та стягнення сум, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27 липня 2009 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій (відмови) протиправними, зобов’язання провести певні дії та стягнення сум. Позивач в своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що він є пенсіонером, має статус дитини війни і повинен отримувати надбавку в вигляді щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30%, передбачену законом, але на протязі 2006-2008 років він такої надбавки не отримував, ці виплати почалися лише з 2009 року. Вона звернулася до відповідача з проханням провести необхідні виплати їй в вигляді доплати за вказані роки, але отримала відмову. Вважаючи вказане протиправним, позивач просив визнати протиправними такі дії відповідача в вигляді відмови щодо недодержання вимог закону про виплату їй належної доплати до пенсії, зобов’язати відповідача здійснити нарахування цієї щомісячної соціальної допомоги за 2006-2008 роки та стягнути з відповідача вказану суму згідно її розрахунку, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що вони дійсно проводять розрахунки та виплати позивачеві щомісячної соціальної допомоги, таку суму отримав позивач вже в 2009 році. Розрахунок, нарахування та виплата цих сум проводяться ними згідно вимог закону, постанов та розпоряджень уряду, профільного міністерства. Позивач пропустив термін позовної давності. Закон і права позивача не порушували, протиправних дій не допускали. Вважає позовні вимоги безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, має статус дитини війни, звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, стягнення та виплати їй підвищеної пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з січня 2006 року по грудень 2008 року. Суд вважає вимоги необґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла протягом 2006 - 2007 років) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на З0 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та на 2007 рік згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.
Крім того, Пенсійний фонд України діє на підставі положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261. Відповідно до п. 15 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що знаходяться в його управлінні, пункт 9 зазначеного вище Положення передбачає виключний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. До того ж органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. У зв'язку з твердження позивача, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська повинно було виплатити їй підвищення пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки, суперечить нормам діючого законодавства.
Не можна погодитись з твердженням позивача, який вважає, що невиплачена щомісячна соціальна допомога за 2008 рік склала 1737.90 грн., оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 зазначеного Закону, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячне грошове утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» складає з 1 січня 2008 року - 470 грн. З 01 січня 2008 року дітям війни за нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зі змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлена надбавка до пенсії в розмірі 47 грн., яка і виплачується позивачу в повному обсязі з 01 січня 2008 року, а з 22 травня 2008 року підвищення виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.
Також не можна погодитись з доводами позивача, яка вважає, що розмір мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» необхідно застосовувати виходячи з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте позивач не прийняла до уваги, що частина третя статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом. Тобто законодавець чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата підвищення пенсії, яку отримує позивач як дитина війни, не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже його розрахунок не може здійснюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус дитина війни. І до теперішнього часу жоден нормативно-правовий акт не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач в своєму позові посилається на те, що він дізнався про факт порушення його прав лише після висвітлення подій у пресі у зв'язку з ухваленням рішення Конституційного Суду України 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до частини 2 пункту 6 резолютивної частини зазначеного рішення, воно підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 було опубліковано у «Віснику Конституційного Суду України» № 4 від 07 листопада 2007 року. Таким чином, звернувшись до суду з зазначеним позовом 27 липня 2009 року, позивач не дотримався річного строку звернення до адміністративного суду щодо стягнення заборгованості по виплаті підвищення пенсії у розмірі З0 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни за 2006 -2007 роки, що на підставі частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України є пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду та є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Згідно ст. ст. 113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушень його прав, в тому числі і визначених Конституцією України відповідач не допустив.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій (відмови) протиправними, зобов’язання провести певні дії та стягнення суми відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя -