ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/211/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000 року); зобов`язання відповідача провести розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000 року).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що на день звільнення зі служби в поліції позивач не мав 23 календарних роки і 6 місяців, як це передбачено Законом України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з цим оформлення документів та направлення їх до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років - немає законних підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до наказу №961 о/с від 25.09.2018 року, позивача було звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 26 вересня 2018 року.

Згідно витягу з наказу ГУ НП у м.Києві від 25.09.2018 року № 961 о/с станом на день звільнення, стаж служби в поліції позивача в календарному обчисленні складає 20 років 01 місяці 21 день, в пільговому обчисленні - 20 років 05 місяців 16 днів.

23.11.2018 року позивач, відповідно до вимог пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, звернувся до ГУ НП у м.Києві із заявою, з метою підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України відповідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років.

Однак, листом від 03.12.2018 року № Г-3231оп/125/05/62/2018 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні його вимог з підстави відсутності у позивача календарної вислуги для призначення пенсії за вислугу років (а.с.18).

Не погодившись з вказаним листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсії, щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії, а отже - і відсутності необхідності в направленні документів.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).

Пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно ч.2 статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

При цьому, згідно з ч.4 ст.17 Закону № 2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років 6 місяців, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

З огляду на викладене, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 161/4876/17, які є обов`язковими для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

В даному випадку позивачем не заперечується факт наявності у нього стажу служби в поліції в календарному обчисленні - 20 років 01 місяці 21 день, в пільговому обчисленні - 20 років 05 місяців 16 днів.

Враховуючи те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд приходить до висновку, що в контексті спірних відносин та за обставин даної справи, для призначення пенсії позивач повинен був мати станом на 26.09.2018 року вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Однак, враховуючи відсутність такої календарної вислуги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

Водночас, колегія суддів зазначає також, що відповідно до п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із зазначеним вище Законом, подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Згідно з п. 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.

При цьому, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року ( справа №537/1980/16-а).

З матеріалів справи вбачається, що у своїй відповіді відповідач повідомив про відсутність правових підстав для призначення пенсії за вислугу років у порядку п. "а" ст. 12 Закону № 2262-XII, а саме за недостатністю вислуги років.

За таких обставин, за умови відсутності у позивача достатньої вислуги років відповідач правомірно відмовив йому у направленні до Пенсійного органу відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов`язання Головне управління Національної поліції у м. Києві провести розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000 року.)

В даному випадку, позивач не має необхідної для призначення пенсії наявності вислуги років та не досяг 45-річного віку на момент звільнення зі служби.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2262-ХІІ.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача та суду першої інстанції з приводу протиправності рішення Головного управління Національної поліції у м.Києві є помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев