НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня  2010 року                   справа № 2-353-10               м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                                          Ференс-Піжук О.Р.                  

при секретарі                                         Шевчук О.М.,

з участю позивача                                 ОСОБА_1,

представника позивача                         ОСОБА_2,

представника відповідача                     ОСОБА_3.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування  моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

    01 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 листопада1990 року під час виконання трудових обов’язків на шахті № 5 “Нововолинська”, де він працював робітником очисного вибою, з ним стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, а саме під час пересуву транспортера в лаві №200 і звільнення металевої стійки з під шпального бруса, позивач отримав,  внаслідок падіння дерев’яного бруса, травму поперекової ділянки хребта. Висновком МСЕК позивачу 03 лютого 2004 року встановлено 15% втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми. Висновком МСЕК від 20.06.2006 року йому було встановлено 30% втрати працездатності та  визнано інвалідом ІІІ групи від трудового каліцтва. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

    Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, та пояснили, що ОСОБА_1 був травмований на виробництві під час роботи на шахті №5 “Нововолинська”  робітником очисного вибою, 05 листопада 1990 року. 05 листопада 1990 року було складено акт №48 про нещасний випадок форми Н-1.

    Висновком Нововолинської МСЕК від 03.02.2004 року позивачу встановлено 15% втрати працездатності. Висновком МСЕК від 20.06.2006 року йому встановлено 30 % втрати працездатності та визнано інвалідом ІІІ групи. Вважають, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, в зв’язку з травмою під час виконання трудових обов’язків, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих позивачу каліцтвом. Вважають, що через ушкодження здоров’я на виробництві ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду. Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. моральної шкоди.

    Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»”  від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснив, що оскільки на час звернення ОСОБА_4 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України.   Просить в позові відмовити.

    Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

    Під час розгляду справи судом встановлено, що 05 листопада 1990 року під час роботи на шахті № 5 “Нововолинська”, де він працював робітником очисного вибою, з ним стався нещасний випадок – під час пересуву транспортера в лаві і звільнення металевої стійки з під шпального бруса, позивач отримав,  внаслідок падіння дерев’яного бруса, травму поперекової ділянки хребта,. Підтвердженням цьому є акт про нещасний випадок №48, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 складений відповідачем 05 листопада 1990 року (а.с.8-9).

    Позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІІ групи та йому встановлено 30% втрати працездатності, в зв’язку з професійним захворюванням. Вказані обставини підтверджуються копіями виписок із акту освідчення в МСЕК (а.с.18-20).

    Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

    Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена  з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

    Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

    Як вбачається з правової позиції  Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 03 лютого 2004 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В зв’язку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України та 2007 рік”, є безпідставним.

    Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав травму поперекової ділянки хребта. Позивач є інвалідом третьої групи від трудового каліцтва. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 3000 грн. моральної шкоди.

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

            Позов задовольнити частково.

          Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійних  захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1  3000  (три  тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.                                                                                                                                                  

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійних  захворювань України в м. Нововолинську 15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

Судовий збір віднести на рахунок держави.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий    підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                    О.Р. Ференс-Піжук