ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5170/19 Справа № 200/5082/18 Суддя у 1-й інстанції - Шевцова Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та в обґрунтуванні своїх вимог посилається на те, що 11.06.2015 р. між ним, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1, відповідно до умов, якого предметом договору є зобов`язання Поручителя перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Боржником за зобов`язаннями перед Кредитором за Договором від 11.06.2015 р. позики грошових коштів (надалі «Основний договором»). Зобов`язаннями за цим договором є: зобов`язання Боржника перед Кредитором по поверненні суми позики у розмірі та в строки, передбачені умовами Основного договору; зобов`язання Боржника перед Кредитором по сплаті штрафних санкцій, пені відповідно умов Основного договору. Договір поруки забезпечував виконання договору позики грошових коштів від 11.06.2015 р. укладений між ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_3 (Позикодавець), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетрвоського міського нотаріального округу Огородник Л.В. та зареєстрований в реєстрі під № 327, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальникові строком до 11.06.2017 року, а позичальник прийняв від позикодавця у власність строком до 11.06.2017 року, грошові кошти у валюті гривня у сумі, що є еквівалентом 400000 (чотириста тисяч) доларів США, на дату укладання цього договору сума позики складає 8286720 (вісім мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійки.

За вимогою ОСОБА_3 від 22.12.2017 р. ТОВ «ВЕКРО» сплатило заборгованість за договором позики від 11.06.2015 р. за боржника - ОСОБА_2 у сумі 500 000,00 грн.

На виконання умов договору поруки ТОВ «ВЕКРО» звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про сплату грошових коштів у сумі 500 000,00 грн. та до ОСОБА_1 з вимогою про сплату грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. поруки.

Натомість Відповідачі свої обов`язки по поверненню позики станом на момент подання позову не виконали.

У зв`язку з цим Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 за договором поруки № 1 від 11.06.2015 року заборгованість в сумі 100 000,00 гривень.

В подальшому Позивач уточнив свої позовні вимоги, надав до суду заяву про уточнення позовних вимог з доказами направки копії на адресу відповідачів. В обґрунтування уточнених позовних вимог посилався на те, що забезпечення виконання зобов`язань по поверненню грошових коштів між ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем) укладено договір іпотеки від 11.06.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огродник Л.В. за реєстром № 328, відповідно до умов якого договір іпотеки забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_2 та вимог ОСОБА_3 за договором позики грошових коштів від 11.06.2015 р. , а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми позики, несплачених неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Також відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 відповідає перед ОСОБА_3 за порушення умов договору позики від 11.06.2015 р. у сумі 100 000 грн. Крім того, Предмет поруки за договором поруки № 1 від 11.06.2015 р. укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є застава нерухомого майна за адресою: будинок АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ), шляхом набуття права власності на нерухоме майно, реєстрації права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО»; стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики від 11.06.2015 року в сумі 100 000 гривень, в рахунок погашення заборгованості по Договору позики від 11.06.2015 року в розмірі 100 000 гривень звернути стягнення на предмет поруки (застави) за договором поруки № 1 від 11.06.2015 р. укладеним між ТОВ «ВЕКРО», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме на нерухоме майно: будинок АДРЕСА_2 , шляхом набуття права власності на нерухоме майно, реєстрації права власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО»; скасування заборони на нерухоме майно; номер запису про обтяження 2054600 зареєстрована на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/7765/15 від 22.05.2017 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35322696 від 23.05.2017 р.; номер запису про обтяження 16898865 (спеціальний розділ) зареєстрована на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2016 р. по справі № 201/10879/16-к рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31865909 від 13.10.2016 р.; номер запису про обтяження 9997362 зареєстрована на підставі договору позики грошових коштів, серія та номер 327, виданий 11.06.2015, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В., договір іпотеки, № 328 виданий 11.06.2015, видавник нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В., заборона на нерухоме майно № 329, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 21993266 від 11.06.2015 р (а.с.1-2,73-75).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕКРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовлено.

Позовні вимоги вимоги ТОВ «ВЕКРО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволені.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського (нова назва Дніпровського) міського нотаріального округу Огродник Лесею Василівною за реєстром № 328, а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ), шляхом набуття ТОВ «ВЕКРО» права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Зареєстровано право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ) за ТОВ «ВЕКРО».

Знято заборону на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ), а саме; номер запису про обтяження 2054600 зареєстровану на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/7765/15 від 22.05.2017 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35322696 від 23.05.2017 р.; номер запису про обтяження 16898865 (спеціальний розділ) зареєстровану на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2016 р. по справі № 201/10879/16-к, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31865909 від 13.10.2016 р.; номер запису про обтяження 9997362 зареєстровану на підставі договору позики грошових коштів, серія та номер 327, виданий 11.06.2015, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, договір іпотеки, № 328 виданий 11.06.2015, видавник нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, заборона на нерухоме майно № 329, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 21993266 від 11.06.2015 р.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору (а.с.111-117).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на численні порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.120-124).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1,2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, буди законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі апелянт фактично просить рішення суду скасувати в частині, в якій було задоволено позовні вимоги позивача, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції апелянтом фактично не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому його в цій частині слід скасувати та у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.06.2015 р. між ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_3 (Позикодавець), укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. та зареєстрований в реєстрі під №327, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальникові строком до 11.06.2017 року, а позичальник прийняв від позикодавця у власність строком до 11.06.2017 року, грошові кошти у валюті гривня у сумі, що є еквівалентом 400000 (чотириста тисяч) доларів США, на дату укладання цього договору сума позики складає 8286720 (вісім мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійки.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики були укладені наступні договори:

- договір поруки № 1 від 11.06.2015 року між Позивачем, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- договір іпотеки від 11.06.2015 р., між ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем) посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огродник Л.В. за реєстром № 328.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки № 1 Предметом договору є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» та ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 за зобов`язаннями перед Кредитором за Договором від 11.06.2015 р. позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. та зареєстрований в реєстре під № 327 (надалі «Основний договором») . Зобов`язаннями за цим договором є: зобов`язання Боржника перед Кредитором по поверненні суми позики у розмірі та в строки, передбачені умовами Основного договору; зобов`язання Боржника перед Кредитором по сплаті штрафних санкцій, пені відповідно умов Основного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки № 1 сторони договору встановлюють, що зобов`язання Поручителя перед Кредитором є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Договором позики, не потребують.

В пункті 2.1. Договору поруки № 1 Поручителі відповідають солідарно, однак окремо один від одного за зобов`язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з Основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов`язання, зазначеного в п. 3 цього Договору.

Відповідно до розділу 3 Договору поруки № 1, Поручитель 1 відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржником, згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 500 000 гривень. Поручитель 2 відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржником, згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 100 000 гривень. Поручитель 2 забезпечує Кредитору виконання Боржником Основного договору заставною нерухомого майна за адресою: будинок АДРЕСА_2 , який належить йому на праві приватної власності.

Згідно до пп. 4.1.1. Договору поруки № 1, при порушенні Боржником зобов`язань перед Кредитором за Основним договором виконати за Боржника зобов`язання у 5-ти денний строк з дня винесення вимоги, у розмірі, передбаченому розділом 3 цього Договору.

Відповідно до договору іпотеки від 11.06.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огродник Л.В. за реєстром № 328, відповідно до умов якого договір іпотеки забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_2 та вимог ОСОБА_3 за договором позики грошових коштів від 11.06.2015 р. , а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми позики, несплачених неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

На підставі п. 5.2 договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя за рішенням суду, за виконавчим написом нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання відповідно до вимог чинного законодавства України, або іншим способом звернення стягнення на Предмет іпотеки (в тому числі, перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя), встановленим чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю Сторін.

Пунктом 5.3.1 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та шляхом набуття права власності Іпотекодержателем на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». При цьому передача права власності здійснюється на умовах визначених в договорі.

На виконання договору поруки від 11.06.2015р. за вимогою ОСОБА_3 від 21.12.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» сплатило заборгованість за договором позики від 11.06.2015 р. за боржника - ОСОБА_2 у сумі 2 000 000,00 грн., в іншій частині боргу сторони дійшли згоди про прошення боргу (про що свідчить розписка). На виконання умов договору поруки ОСОБА_3 передав ТОВ «ВЕКРО» оригінали наступних документів: договору поруки від 11.06.2015 р., договір позики від 11.06.2015 р., договір іпотеки від 11.06.2015 р., вимоги до ОСОБА_2 , відповідь ОСОБА_2 про неможливість виконання вимоги, розписки про отримання боргу у розмірі 500 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» виконало вимоги договору поруки № 1 та ст. 557 ЦК України, а саме повідомив листом від 05.02.2018 р. про виконання ним умов договору позики та сплати заборгованості у сумі 500 000,00 грн. на користь ОСОБА_3 , боржника та солідарного поручителя - ОСОБА_1 .

Однак ані боржник ані поручитель вимоги Позивача не виконали та суму боргу не сплатили, у відповіді Боржник попередив Позивача про оцінку нерухомого майна, що є предметом іпотеки та повідомив про обтяження відповідного нерухомого майна.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Векро" до ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартира АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Іпотекодержателем (ТОВ "Векро"), реєстрація відповідного права власності та вимоги щодо зняття заборони відчуження на вказане майно є єдиним ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів позивача.

Однак, вказані висновки суду першої інстанції не відповідають ані нормам процесуального права, ані нормам матеріального права, виходячи з наступних підстав.

У статті 12 Закону України "Про іпотеку" вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про Іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем (аналогічний висновок викладений у постанові ВП Верховного Суду від 21.03.2018 р., провадження № 14-38цс18).

Отже, позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту, а суд 1 інстанції, вирішуючи питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності, допустив порушення норм матеріального права та безпідставно задовольнив позов в цій частині, з вищезазначених підстав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_3 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 25.11.2011 р., яке видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с. 147-143).

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року (справа № 201/10879/16) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження у будь-який спосіб, здійснення будь якої реєстрації квартири (а.с.81-82,125-128).

Вищевказана ухвалу апеляційного суду обґрунтована наступним: квартира АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 на підставі права власності, вибула з її володіння на підставі сфальсифікованої довіреності, начебто підписаної ОСОБА_4 на ОСОБА_6 у присутності Завіряючого офіцера Панайотіс А . Авраам 09.10.2014 року та апостилізовано у місті Нікосія постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку, а також підписаний окружним нотаріусом Деметрою Фока.

Згідно відповіді адміністрації округа Ларнаки Міністерства внутрішніх справ республіки Кіпр, г-н. Панайотіс Авраам служив Завіряючим офіцером з 31.01.1997 року по 02.05.2014 рік та повернув відповідну особисту печатку 19.05.2014 року, тобто через п`ять місяців 09.10.2014 року бути присутнім при складанні довіреності на ім`я ОСОБА_6 , не міг.

На запит ОСОБА_4 Міністерством Юстиції та Громадського Порядку республіки Кіпр повідомлено, що після проведеної перевірки в архіві департаменту Міністерства Юстиції та Громадського Порядку республіки Кіпр встановлено, що документи не є достовірними, та зазначено, що г-жа Марія Міртзу звільнилася з займаної посади у Міністерстві Юстиції та Громадського Порядку з 31.07.2012 року. Відтиск її печатки в архіві не має ,а дати та реєстраційні номери в архіві були шестизначні, а не п`ятизначні. Також розміри печаток, які наданні, значно більше оригіналів, та як виявлено, повна печатка «апостиль» - є фальсифікацією. З наданих матеріалів видно, що 23 жовтня 2015 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4ст.190, ч.4 ст. 358 КК України. Так підозрювана ОСОБА_6 під час допитів не заперечувала вказані факти та підтвердила, що переоформлювала майно за підробленими документами, здійснювала вказівки приватного нотаріуса Зайченко І.А. щодо вчинення протиправних дій, пов`язаних з нерухомістю.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року (справа № 183/7765/15) вжито заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартиру АДРЕСА_1 , до набрання рішенням у справі законної сили (а.с.83-84,120-130).

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи.

Тобто аналізуючи норми процесуального права, скасувати арешт може лише той орган, який його наклав.

Проте, не заважаючи на вищезазначені ухвали судів в тому числі ухвалу про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 1201504065001789, на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вийшов за рамки своїх повноважень скасувавши своїм рішенням вказані арешти.

Крім того, положеннями ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місце знаходженням майна або основної його частин. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта вартість якого є найвищою.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на предмет та підстави позовної заяви та не пересвідчився в тому, чи підсудна вказана цивільна справи Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська, а тому такі дії суду призвели до порушення ст. 30 ЦПК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять:1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав:виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" До повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Положеннями ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державним реєстратором є:1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

З системного аналізу вищезазначених норм закону вбачається, що реєструвати право власності уповноважені чітко визначені суб`єкти державної реєстрації прав, тобто суд не наділений повноваженнями реєструвати право власності на майно.

Однак, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та в оскаржуваному рішенні, порушуючи норми матеріального права, вирішив питання щодо реєстрації право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Однак рішення суду 1-ї інстанції, в частині яка переглядається, зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, з вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року в оскаржуваній частині - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначенні чинним законодавством.

Судді: