Справа № 165/699/18 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А.В.

Провадження № 22-ц/802/732/19 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Киці С.І.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14 травня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 . Реалізуючи своє право на отримання у власність спадкового майна, вона в порядку ст. 1276 ЦК України, подала до приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Башинської Л.П. заяву про прийняття спадщини, яка складається з квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що племінниця - відповідач ОСОБА_2 за правом представлення свого батька ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , також претендує на спадкове майно померлої. Зазначає, що її матір ОСОБА_3 хворіла, перебувала на диспансерному обліку в кардіолога, ендокринолога, окуліста та сімейного лікаря з діагнозами: цукровий діабет середнього ступеня важкості, ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія ІІІ функціональний класс, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, серцева недостатність ІІ А ступеня, діабетична ретинопатія. Глаукома правого ока, артифакія лівого ока, центральна дегенерація сітківки, діабетична нейропатія обох очей. Наявні хвороби обмежували її у свободі пересування та можливості забезпечувати себе усім необхідним, виконувати роботи по господарству. Матір втратила зір, потребувала постійної сторонньої допомоги, медикаментозного лікування. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово лікувалася у клініці мікрохірургії ока Медікус і лише вона допомагала матері та надавала кошти на її лікування. Крім того, нею було повністю здійснено заходи щодо поховання ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 свою бабу не відвідувала, необхідну допомогу їй не надавала, інколи телефонувала, на прохання відвідати останню не реагувала, востаннє була в м. Нововолинську в 2008 році, на похорони ОСОБА_3 не приїхала, а тому вважає, що наведені обставини є підставою для усунення її від права на спадкування після померлої в судовому порядку. Просить суд винести рішення, яким усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 14 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 зазначав, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та суперечливими, не відповідають матеріалам справи та нормам права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона з 20 липня по 06 серпня 2019 року перебуває у відпустці, однак доказів на підтвердження даної обставини представником позивача суду не надано, а тому колегія суддів визнає неповажними причини неявки в судове засідання представника позивача ОСОБА_6 . Враховуючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок, щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час судового засідання, від позивача клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, а тому з метою дотримання строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст.371 ЦПК України, відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). Відповідач ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження (а.с.74) є дочкою ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_3 та відповідно внучкою померлої ОСОБА_3 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.71).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина, спадкоємцями померлої за законом є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

Спадкове майно складається з трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Позивач ОСОБА_1 подала в строк передбачений ст. 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини та їй приватим нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Башинською Л.П. 12 жовтня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири за вказаною адресою(а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_2 у строк передбачений ст.1270 ЦК України, також подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини (а.с. 70).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1266 Цивільного кодексу України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту вказаної норми та з урахуванням роз`яснень, наданих у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухиленнявід обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Звертаючись з позовом до суду позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася, зокрема, на той факт, що відповідач не надавала спадкодавцеві будь-якої допомоги в утриманні та догляді, враховуючи те, що остання перебувала у безпорадному стані і потребувала стороннього догляду та допомоги. При цьому, ОСОБА_1 , проживаючи в одному населеному пункті, фінансово допомагала в утриманні та догляді за матір`ю.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 за життя знаходилася на диспансерному обліку в кардіолога, ендокринолога, окуліста та сімейного лікаря з діагнозом: цукровий діабет середнього ступеня важкості, ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія ІІІ функціональний клас. Дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, серцева недостатність ІІ А стулпеня. Діабетична ретинопатія (а.с. 18).

Та обставина, що ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги та догляду, наданими позивачем медичними документами не підтверджується. Так, з копій епікризів та рецептів з ПП "Клініка мікрохірургії ока Медікус" встановлено, що останній рекомендовано нагляди окуліста за місцем проживання та таблетоване лікування (а.с. 23-35). Жодної інформації про те, що вона була обмежена в пересуванні, перебування у безпорадному стані, та потреби стороннього догляду та допомоги ці документи не містять.

В той же час, позивачем не було надано належних та достатніх доказів ухилення відповідача від надання допомоги та догляду померлій ОСОБА_3 , неможливості останньої самостійно забезпечити умови свого життя, потребування стороннього догляду, допомоги та піклування, щоб в своїй сукупності свідчило про неналежність дій відповідача по наданню допомоги ОСОБА_3 та необхідності отримання такої допомоги. При цьому, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , у зв`язку з навчанням, тривалий час проживала за межами України і доходів не отримувала (а.с. 116-123), що свідчить про неможливість надавати таку допомогу спадкодавцю.

Крім того, надані суду докази, а саме: талони на підтвердження лікування покійної ОСОБА_3 в клініці мікрохірургії ока Медікус та рецепти лікарів без підписів лікарів та печаток медичної установи (а.с. 36-41) не можуть свідчити про здійснення оплати послуг клініки та придбання медикаментів саме позивачем, оскільки не містять таких відомостей.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача.

З огляду на викладене є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Докази та обставини, на які посилалася ОСОБА_7 в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують. До того ж вони були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14 травня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Постанова набрала законної сили 25 липня 2019 року

Суддя Волинського апеляційного суду Л.В. Матвійчук

Помічник судді І.Т. Гармай