НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                              РІШЕННЯ

                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02 березня 2010 року    справа № 2-262/10     м. Нововолинськ  

        Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

                  головуючого                                          судді Ушакова М.М.,

        при секретарі                                                    Лубаєвській Л.В.,

        за участю позивача                                           ОСОБА_1.,

        представника позивача                                    ОСОБА_2,

        представників відповідачів                         ОСОБА_3,   ОСОБА_4,

    розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську та Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві,  

встановив:

05 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та ДП «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював на шахті №1 «НВ», яка в даний час входить до складу шахтоуправління «Нововолинське», яке є структурним підрозділом ДП «Волиньвугілля». Працював на шахті на підземних роботах в шкідливих умовах праці більше 29-ти років, внаслідок чого 03.02.2005 року у нього встановлено профзахворювання – актракосилікоз, бронхіт з дихальною  недостатністю 1-2 ступеню та 20% втрати працездатності. У зв’язку із тим, що стан здоров’я в позивача поступово погіршувався заключенням Нововолинської МСЕК від 09.02.2006 року позивачу було встановлено 45% втрати працездатності внаслідок профзахворювання антракосилікозом, та він був визнаний інвалідом 3-ї групи від профзахворювання.  Крім того, заключенням Нововолинської МСЕК від 01.12.2009 року позивачу було встановлено ще 20% втрати професійної працездатності внаслідок профзахворювання хронічною двобічною сенсонеральною приглухуватістю із значним ступенем пониження слуху, у зв’язку із чим загальний відсоток втрати працездатності йому було встановлено в розмірі 65%. Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому професійним захворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоров’я. Через профзахворювання йому спричинено моральну шкоду, яку зобов’язані відшкодувати заподіювачі шкоди, якими являються відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та ДП «Волиньвугілля». Просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в його користь за завдану йому ушкодженням здоров’я (професійним захворюванням) моральну шкоду в розмірі 15000 грн. за 20% втрати працездатності, які були встановлені 03.02.2005 року, та з Державного підприємства «Волиньвугілля» за завдану йому ушкодженням здоров’я (професійним захворюванням) моральну шкоду в розмірі 40000 грн. за 45% втрати професійної працездатності, які були встановлені 09.02.2006 року та 01.12.2009 року, а також витрати за надання правової допомоги.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтвердили, просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на Закон України “Про державний бюджет на 2006 рік”, яким дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснила, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України.   Просить в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, та пояснив, що  вини підприємства у  настанні профзахворювання немає, позивач отримує за отримане ушкодження здоров’я щомісячно страхові виплати.

    Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення  в зв’язку з наступним.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1  працював протягом 1975-2008 років на різних посадах на шахті №1 «Нововолинська», яка є виробничим структурним підрозділом відповідача – ДП «Волиньвугілля» (а.с.6-9).

    Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 14.12.2004 року та затвердженого 21.12.2004 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання актракосилікатоз, інтерстиціальної форми І/І S/S, бронхіт, дихальна  недостатність 1-2 ступеня (а.с.10-11).

     Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 08.01.2009 року та затвердженого 12.01.2009 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання хронічною двобічною сенсонеральною приглухуватістю із значним ступенем пониження слуху (а.с.12-13).

Висновком Нововолинської МСЕК від 03.02.2005 року ОСОБА_1 встановлено 20% втрати працездатності внаслідок профзахворювання антракосилікозом та бронхітом (а.с.15). Висновком Нововолинської МСЕК від 09.02.2006 року ОСОБА_1 встановлено 45% втрати працездатності з 04.02.2006 року внаслідок профзахворювання (а.с.16) та визнано інвалідом ІІІ групи (а.с.15).

Висновком Нововолинської МСЕК від 01.12.2009 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності, в тому числі 45% по ПНК з 01.12.2009 року і 20% по кохл. невриту (а.с.17).

Згідно довідки Нововолинської МСЕК серії ВЛН №047781 від 01.12.2009 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, протипоказана важка фізична робота в підземних умовах праці, рекомендовано легкі поверхневі роботи.    

    Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

    Моральна шкода ввідшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

    Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Разом з тим, суд вважає, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому МСЕК вперше 01.12.2009 року втрати працездатності внаслідок профзахворювання хронічною двобічною сенсонеральною приглухуватістю. На той період часу відповідальність за спричинену моральну шкоду позивачеві повинен нести роботодавець, яким на даний момент являється ДП «Волиньвугілля».

Крім того, умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

    Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

    Як встановлено в суді відповідач ДП «Волиньвугілля» не забезпечив безпечних умов праці ОСОБА_1 на робочому місці, про що зазначено у пунктах 13, 17 актів за формами   П-4 від 14.12.2004 року та від 08.01.2009 року (а.с.10-13).

    Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля» позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

    ОСОБА_1 працюючи на шахті в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час, втратив 65% професійної працездатності.

    Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві - професійним захворюванням хронічною двобічною сенсонеральною приглуховатістю, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля» з вини якого вона заподіяна.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача ОСОБА_3, заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”  виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін  до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (заперечення відповідача від 26.01.2010 року).

    Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникає з моменту встановлення йому вперше втрати працездатності внаслідок профзахворювання антракосилікозом та бронхітом, тобто з 03 лютого 2005 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі  не має.  

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем – відділенням виконавчої дирекції ФСНВ в м.Нововолинську моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 професійним захворюванням - антракосилікозом та бронхітом, встановленим згідно висновку Нововолинської МСЕК вперше 03.02.2005 року.

    Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання – актракосилікоз, бронхіт з дихальною  недостатністю 1-2 ступеню, а також отримав професійне захворювання – хронічну двобічну сенсонеральну приглухуватість із значним ступенем пониження слуху . Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську в розмірі 2000 гривень за встановленні вперше 03.02.2005 року 20% втрати працездатності внаслідок профзахворювання антракосилікозом та бронхітом та з ДП «Волиньвугілля» в розмірі 5000 гривень за встановленні вперше 01.12.2009 року 20% втрати працездатності внаслідок профзахворювання хронічною двобічною сенсонеральною приглуховатістю.

    Позивачем не надано документально підтверджених доказів та розрахунків щодо робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу, на виконання вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», в частині позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат по справі відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.153,  ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» — суд,

вирішив:

    Позов задоволити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1  2000 (дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням.                                                                                                                                                  

    Стягнути з  Державного підприємства "Волиньвугілля"  в користь ОСОБА_1  5 000 (п’ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням .

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійних  захворювань України в м. Нововолинську 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    В решті позовних вимог відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                             М.М. Ушаков