ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №826/16506/14

адміністративне провадження №К/9901/20027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/16506/14

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Артемівського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І. А., суддів Келеберди В. І., Кузьменка В. А.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Губської О. А. суддів: Парінова А. Б., Грибан І. О.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач - 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2), Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 3), Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (далі - відповідач 4), Артемівського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 5), у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить (т. 2 а.с. 57):

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ МВС України № 1667 о/с від 26 серпня 2014 року та наказ МВС України № 879 від 11 серпня 2014 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органом внутрішніх справ;

1.2. поновити її на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України та зобов`язати ГУМВС України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на вказаній посаді;

1.3. в разі неможливості поновити позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» згідно п. 9 Перехідних положень цього Закону, у зв`язку з тим, що Позивач виявила бажання працювати в органах Національної поліції, просить поновити її або перевести на посаду слідчого Артемівського відділу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області або на вищу чи нижчу посаду;

1.4. зобов`язати Артемівський міський відділ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплати грошове забезпечення з 11 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року в розмірі 1887,72 грн.

1.5. негайно стягнути з Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2014 року по 02 лютого 2016 року в розмірі 57103,53 грн. та розрахувати по день винесення судового рішення, конкретну кількість днів вимушеного прогулу позивача та конкретну суму грошового забезпечення, які підлягають виплаті з урахуванням розміру середньоденного грошового забезпечення в розмірі 157,31 грн. та негайно стягнути з Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області конкретну загальну суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

1.6. в разі неможливості стягнути грошове забезпечення за період з 11 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, стягнути вказані суми з Артемівського відділу ГУ Національної поліції України в Донецькій області.

2. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вважає Наказ МВС України № 1667 о/с від 26 серпня 2014 року та Наказ № 879 від 11 серпня 2014 року незаконними, необґрунтованими, безпідставними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, а тому, на думку позивача, вказані накази підлягають скасуванню.

2.1. Позивач вказує, що зі змісту спірних наказів вбачається, що її звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, однак факт скоєння нею вчинку, який став підставою для її звільнення, відповідачами не доведений.

2.2. Позивач зазначає, що МВС України не надав жодних доказів факту скоєння нею вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС України, також не вказав, які саме вчинки були нею скоєні та стали підставою для прийняття рішення про дискредитацію.

2.3. Позивач звертає увагу, що Наказ МВС України № 1667 о/с від 26 серпня 2014 року не має мотивувальної частини, в якій би вказувалися підстави для її звільнення позивача, а Наказ МВС України № 879 від 11 серпня 2014 року взагалі до Артемівського МВ не надходив та про його існування їй стало відомо лише під час судового розгляду цієї справи.

2.4. 14 жовтня 2014 року позивач направляла до МВС України запит з проханням ознайомити її зі змістом Наказу № 879, а також з матеріалами службової перевірки, які стали підставою для видання цього наказу і прийняття рішення про її звільнення, але до теперішнього часу відповіді на запит вона не отримувала.

2.5. Позивач у своєму позові зазначає про те, що Наказ № 879 мав би ґрунтуватися на матеріалах службової перевірки, встановлені факти якої були б відображені у висновку службової перевірки, але такої перевірки перед виданням цього Наказу не проводилося, а висновок службової перевірки, який було надано представником МВС України, складений через два місяці після її звільнення позивача, і він також не містить жодної інформації про позивача, тому, на її думку, цей висновок службової перевірки не міг слугувати підставою для винесення наказу № 879.

2.6. Крім того, позивач зауважує, що оскаржувані нею накази не містять конкретної дати її звільнення, запис у трудову книжку внесено 26 серпня 2014 року, тому вважає, що датою її звільнення та датою, з якої слід розраховувати суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, є саме 26 серпня 2014 року.

3. Відповідачі з позовними вимогами не погодилися, вважають їх необґрунтованими, вказують, що за наслідками службової перевірки ними виявлено, що позивач вчинила дії, які її дискредитують, а спірні накази прийняті у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 на підставі Наказу від 29 липня 2005 року № 117 о/с з 15 серпня 2005 року прийнята на службу в органи внутрішніх справ України, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці Позивача (т. 1 а.с. 10).

5. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 30 квітня 2013 року № 135 о/с (по особовому складу) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-161892) - слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) з 03 травня 2013 року вирішено вважати такою, що приступила до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною, з посадовим окладом 750 грн (т. 1 а.с. 16).

6. Наказом від 11.08.2014 року № 879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що підтверджується копією витягу із Наказу (т. 2 а.с. 137).

7. 26 серпня 2014 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-161892), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) на підставі Наказу МВС від 11 серпня 2014 року № 879, що підтверджується Витягом з Наказу МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с (по особовому складу) (т. 1 а.с. 14).

8. Наказ МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с про звільнення ОСОБА_1 не визначає дати, з якої останню звільнено з органів внутрішніх справ.

9. Із Наказом від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с позивач ознайомлена 08 жовтня 2014 року, про що свідчить її підпис у листі ознайомлення працівників Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (т. 1 а.с. 15).

10. За твердженнями відповідача 1 Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 879 від 11 серпня 2014 року, на підставі якого виданий Наказ МВС України № 1667 о/с від 26 серпня 2014 року, винесений на підставі висновків службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу 28 жовтня 2014 року.

11. За результатами службової перевірки встановлено, що у ході проведення перевірки діяльності Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області в період перебування у місті представників незаконних збройних формувань, працівниками Департаменту внутрішньої безпеки МВС України виявлено численні випадки безвідповідального ставлення на той час діючих працівників міського відділу до своїх службових обов`язків, факти відвертого нехтування інтересами служби на фоні ідеологічного протистояння, сприяння та співпраці з представникам незаконних збройних формувань в умовах збройних конфліктів, порушення вимог діючого законодавства України та інші факти порушень у службовій діяльності, що значною мірою вплинуло на захист національної безпеки та державного устрою України, безпеки людини і громадянина в цілому, що в умовах правового громадянського суспільства не може залишатись без належного реагування та притягнення винних до відповідальності.

12. У подальшому, під час нового розгляду судом апеляційної інстанції, відповідачем 1 надано висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, який затверджено Міністром внутрішніх справ 11 серпня 2014 року, який за доводами відповідача, слугував підставою прийняття Наказу № 879 (т. 2, а.с. 151).

13. 02 вересня 2014 року позивач протягом доби до 03 вересня 2014 року 08.30 була залучена до складу слідчо-оперативної групи, що підтверджується копіями Наказів Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області від 01 вересня 2014 року № 606 «Про залучення особового складу Артемівського міськвідділу у складі слідчо-оперативної групи для несення служби в зоні АТО», від 01 жовтня 2014 року № 698 «Про залучення особового складу Артемівського міськвідділу у складі слідчо-оперативної групи для несення служби в зоні проведення АТО» та інформацією, що міститься у копіях аркушів із Журналу нарядів Артемівського МВ (т. 1 а.с. 68 - 74).

14. Грошове забезпечення нараховане та виплачене позивачу включно до 11.08.2014 року, разом з тим, позивач до 08 жовтня 2014 року, тобто до моменту свого ознайомлення з наказом МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с залучалася начальницьким складом Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області до виконання, покладених на неї, як на працівника міліції (органів внутрішніх справ), службових обов`язків.

15. Грошове забезпечення за останні два місяці роботи ОСОБА_1 складає 6 607,11 грн. (червень 2014 року - 2982,17 грн., липень 2014 року - 3624,94 грн.), що підтверджується довідкою, виданої Артемівським МВ ГУМВС в Донецькій області 08 жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 19).

16. Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 157,31 грн. (6607,11 грн./42 (сумарна кількість робочих днів у червні - липні 2014 року).

17. Грошове забезпечення, яке підлягає виплаті позивачу за період з 12 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року складає 1415,79 грн.

18. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік, на 2015 рік, на 2016 рік та на 2017 рік тривалість вимушеного прогулу позивача складає за 2014 рік складає 92 робочий день, за 2015 рік - 251 робочий день, за 2016 рік - 251 робочий день, за 2017 рік (по день ухвалення судового рішення) - 112 робочих днів, відповідно розмір грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 111060,86 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 157,31 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу 706 = 111 060,86 грн.).

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19. Справа розглядалася судами неодноразово.

20. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.1 Суд касаційної інстанції вказав судам на необхідність дослідити обставини, які залишилися поза їх увагою, зокрема звернути увагу на те, що ані в оскаржуваному наказі від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с, а ні у висновках службового розслідування, яке проведено 28 жовтня 2014 року (тобто після видання наказу № 1667 о/с) не вказано, який саме вчинок ОСОБА_1 або факт вчинення ряду дій став підставою для її звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу. Зазначив, що з судових рішень та з матеріалів справи неможливо встановити чи накладалось на позивача наказом від 11 серпня 2014 року № 879 дисциплінарна відповідальність за порушення службової дисципліни.

20.2 Також суд касаційної інстанції наголосив на необхідності під час нового розгляду справи врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові 30 вересня 2015 (справа № 803/1216/14), за змістом якої, звільнення особи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільненні зі служби та не пов`язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності. Крім того, у даній постанові Верховний Суд України, встановивши, що особу фактично за порушення службової дисципліни, а не за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, вийшов за межі позовних вимог та для повного захисту прав позивача скасував не лише оскаржуваний позивачем наказ по особовому складу, а й наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

21. 16 червня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

21.1. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 879 від 11.08.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині накладення на старшого лейтенанта міліції - слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

21.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1667 о/с від 26.08.2014 року «По особовому складу» в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-161892), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області.

21.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 26 серпня 2014 року.

21.4. Зобов`язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 12 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року у розмірі 1415,79 грн. (одна тисяча чотириста п`ятнадцять гривень 79 копійок).

21.5. Стягнуто з Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу (з 26 серпня 2014 року по 16 червня 2017 року) у розмірі 111 060,86 грн. (сто одинадцять тисяч шістдесят гривень 86 копійок).

21.6. постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3460,82 грн. (три тисячі чотириста шістдесят гривень 82 копійки) допущено до негайного виконання

21.7. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 та наказ МВС України від 26.08.2014 № 1667о/с в частині звільнення позивача є протиправними та підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги у частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку на час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

23. Протиправність спірних наказів судом першої інстанції встановлено на підставі того, що за доводами відповідача 1 позивача звільнено на підставі висновку службового розслідування, яке проведено лише 28 жовтня 2014 року, в той час як саме звільнення відбулося у серпні 2014 року. При цьому у матеріалах справи відсутні будь - які інші висновки службових перевірок або службових розслідувань, які б встановлювали випадки безвідповідального ставлення та порушення вимог діючого законодавства України або службової дисципліни безпосередньо ОСОБА_1

24. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачами під час розгляду справи не було надано доказів наявності судових рішень, якими встановлено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відносно позивача.

25. Вирішуючи питання щодо суб`єкта, уповноваженого на прийняття наказу про звільнення позивача, суд першої інстанції виходив з того, що міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення позивача, оскільки посада, яку обіймала позивач не віднесена до Переліку №2, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2011 року № 378.

26. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з такими висновками суду першої інстанції, при цьому зауважив, що висновок суду першої інстанції про ненадання відповідачами судових рішень, якими встановлено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відносно позивача, є помилковим, оскільки вчинки, які дискредитують звання осіб рядового та начальницького складу, можуть бути доведені не лише іншим судовим рішенням.

27. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Накази МВС України № 879 від 11 серпня 2014 та від 26 серпня 2014 № 1667о/с не містять жодних посилань на підтвердження обставин щодо дискредитації позивачем звання осіб рядового і начальницького складу та погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову.

ІV. Касаційне оскарження

28. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду, представник МВС України подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 30 жовтня 2017 року.

29. У касаційній скарзі відповідач 1 посилається на помилкову оцінку, надану судами встановленим обставинам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

30. В обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача 1 вказує, що оскаржуваними наказами встановлено обставини вчинення, зокрема, позивачем безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, які свідомо зрадили інтереси служби.

31. На думку відповідача 1, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо необхідності наявності судових рішень, якими встановлено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

32. Не погоджується також відповідач 1 із висновками судів щодо відсутності у Міністра внутрішніх справ України повноважень звільняти позивача із займаної посади, оскільки міністр, хоча і делегує відповідне право начальникам головних управлінь, проте не позбавлений здійснювати таке звільнення самостійно.

33. Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто, в цій частині рішення судів скаржником не оскаржується.

34. До Вищого адміністративного суду України також надійшли пояснення до касаційної скарги від Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

35. Позивач надала заперечення на касаційну скаргу, в яких спростовує її доводи, спросить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

36. 23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/16506/14.

37. 10 січня 2018 року справа № 826/16506/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

38. 12 лютого 2018 року справу № 826/16506/14 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (головуючий суддя - Білоус О. В.)

39. 30 травня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 530/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

40. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 червня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді: Радишевська О. Р., Уханенко С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

41. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

42. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

43. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

45. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

46. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

46.1. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

46.2. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

46.3. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

46.4. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.

46.5. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

46.6. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

47. Інструкція про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 р.

47.1. Пункт 2.1 підставами для проведення службового розслідування визначає порушення службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

47.2. Підпункти 2.2.5, 2.2.20 пункту 2.2 встановлюють, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником зокрема у разі скоєння особою рядового і начальницького складу дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

48. За пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

49. Відповідно до пункту 62 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

50. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2011 року № 378 затверджено номенклатуру посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, відповідно до переліків.

50.1. Перелік № 2 Додатку до вищезазначеного наказу визначає, посади керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, до яких посада слідчого не віднесена.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

51. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

52. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судамим першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

53. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

54. Верховний Суд України у своїх постановах від 30 вересня 2015 року та від 20 жовтня 2015 року у справах № 21-1288а15 та № 21-2440а15 відповідно, висловив правову позицію, за змістом якої, звільнення особи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільнення зі служби та не пов`язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

55. Судами попередніх інстанцій на виконання вказівок суду касаційної інстанції ураховано відповідну правову позицію та встановлено, що зі змісту Наказу МВС № 879 від 11 серпня 2014 року вбачається, що під час звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення, Міністерство внутрішніх справ України керувалося положеннями Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", зокрема: статей 2, 5, 7, 12, 14, які передбачають накладення на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни, а не дискредитаційних дій.

56. Висновок службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу складений та затверджений Міністром внутрішніх справ України 28 жовтня 2014 року, в той час, як позивача звільнено з посади слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області Наказом № 1667 о/с від 26 серпня 2014 на підставі Наказу МВС України від 11 серпня 2014 № 879.

57. Судами також оцінено зміст Наказу МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с, який не містять жодних посилань на підтвердження обставин щодо скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

58. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено порушення відповідачем 1 процедури проведення службового розслідування, що також виключає правомірність спірних наказів.

59. Матеріалами справи підтверджено, що службове розслідування з метою з`ясування всіх обставин скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового або начальницького складу, не проводилося.

60. Посилання відповідача 1 на помилковість висновків судів попередніх інстанцій на необхідність наявності судових рішень, якими встановлено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, відносно позивача, як на підставу для скасування рішень судів попередніх інстанцій не заслуговує на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції у цій частині доводів апеляційної скарги погодився із відповідачем, проте загального висновку у справі це не змінило.

61. Безпідставними є також доводи відповідача 1, наведені у касаційній скарзі щодо наявності у міністра повноважень звільняти будь-яких осіб з органів внутрішніх справ, оскільки існує нормативно визначений перелік посад та порядок звільнення осіб рядового та начальницького складу з відповідних посад.

62. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанції.

63. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, отже, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

65. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 826/16506/14 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко