ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №826/17278/16

адміністративне провадження №К/9901/38805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17278/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 27 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючої - Желтобрюх І.Л., суддів Бєлової Л.В., Парінова А.Б.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» (далі також - Уповноважена особа Фонду, відповідач 1) про визнання нікчемними перекази коштів (транзакцій) від 19 травня 2016 року щодо перерахування коштів загальною сумою 121 062,29 грн з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі також - ТОВ «ІРЦ») на поточні рахунки позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ; зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, відповідач 2) додаткову інформацію щодо включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО; зобов`язати ФГВФО включити позивача до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ( далі також - ПАТ «Банк Михайлівський»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до змін в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача 1 про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого ТОВ "ІРЦ" на рахунки, що належать позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок ФГВФО з належною сумою 121 062,29 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправим та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними перекази коштів (транзакцій) від 19 травня 2016 року щодо перерахування коштів загальною сумою 121 062,29 грн з поточного рахунку ТОВ «ІРЦ» на поточні рахунки позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Визнано протиправим та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними перекази коштів (транзакцій) від 19 травня 2016 року щодо перерахування коштів загальною сумою 121 062,29 грн з поточного рахунку ТОВ «ІРЦ» на поточні рахунки позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Касаційну скаргу подано 24 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/17278/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Саприкіної І.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та призначено попередній розгляд цієї справи на 24 липня 2019 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 травня 2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено Договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-077-000000893, відповідно до умов якого, на ім`я позивача відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

На поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» позивачем внесено грошові кошти в сумі 120 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 06 травня 2016 року №990799.

Також, 06 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_2 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта - гривня) та видав позивачу платіжну картку № НОМЕР_3 .

В подальшому, між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладено Договір позики від 06 травня 2016 року №980-077-000234246, відповідно до умов якого позивач перерахував грошові кошти в сумі 120 000,00 грн, зі свого поточного рахунка № НОМЕР_1 на поточний рахунок ТОВ «ІРЦ» № НОМЕР_4 в ПAT «УкрСиббанк», що підтверджується платіжним дорученням від 06 травня 2016 року №980732.

Умовами даного Договору передбачено, що ТОВ «ІРЦ» повертає в безготівковій формі грошові кошті та відсотки на поточні рахунки позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський».

З довідки, наданої ПАТ «Банк Михайлівський» від 31 серпня 2016 року №3Г1/1664 вбачається, що 19 травня 2016 року на рахунок позивача № НОМЕР_1 від ТОВ «ІРЦ» надійшли грошові кошти у розмірі 120000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 06 травня 2016 року №980-077-000234246».

На підставі рішення Правління НБУ від 23 травня 2016 року №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23 травня 2016 року №812 про запровадження з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12 липня 2016 року №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Ю.П., якого згодом замінено на Волкова О.Ю. з 05 вересня 2016 року.

З 15 липня 2016 року розпочато виплати гарантованої суми вкладникам, проте позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО.

Листом від 07 вересня 2016 року №3Г1/2342/1 позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакції), здійснених ТОВ «ІРЦ» в сумі 120000,00 грн. (та проценти в сумі 1062,29 грн) на рахунок позивача є нікчемним правочином на підставі пунктів 7-9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню, просить залишити їх у силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), виходить з такого.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 грн; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин:

1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії;

2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;

3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;

4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;

5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як зазначалось, між позивачем у ПАТ "Банк Михайлівський" було відкрито поточний банківський рахунок, на який ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року перерахувало 121 062,29грн..

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік пов`язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно з положеннями статті частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волковим О.Ю. у повідомленні про нікчемність правочину не уточнено, до якої категорії пов`язаних з банком осіб відноситься позивач, так само як не доведено, що інформація про позивача як пов`язану з банком особу, була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

З аналізу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов`язана з такими умовами:

1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних;

2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку;

3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов`язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою Фонду застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №822/1083/17.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Банк Михайлівський" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ "Банк Михайлівський".

При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі №802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 826/17278/16.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важлива складова правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відтак, загальний обсяг зобов`язань банку не змінився.

Колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах банк виступав повіреним щодо залучення коштів фізичних осіб на користь третьої особи (небанківської фінансової установи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр").

15 листопада 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким, зокрема, статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено частиною п`ятою такого змісту: "У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов`язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту:

"До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".

Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, за наявності таких умов:

1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії;

2) на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.

У зв`язку з тим, що судами не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг") ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин щодо переказу коштів, здійснених ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року на банківський рахунок позивача нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Таким чином, Уповноваженою особою Фонду неправомірно не було включено позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду з посиланням на те, що правочин є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.

З приводу позовних вимог позивача щодо зобов`язання ФГВФО включити його до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до змін в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 238, 242, 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення,

Постанову Окружного адміністративного суду міста від 27 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко