Справа № 420/2457/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Сібарова С.М. . - за ордером

від відповідача: Пономаренко О.М.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фермерського господарства «Бор» (код ЄДРПОУ 32817470, місцезнаходження: 67624, Одеська обл., Біляївський район, с. Дачне, вул. Уютна, буд. 17) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011291408 від 14.03.2019 року; №0031671408 від 04.07.2019 року; №0022551307 від 08.07.2019 року та №0022521307 від 08.07.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 25 квітня 2019 року надійшла позовна заява фермерського господарства «Бор» (код ЄДРПОУ 32817470, місцезнаходження: 67624, Одеська обл., Біляївський район, с. Дачне, вул. Уютна, буд. 17) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про скасування податкової вимоги.

Ухвалою від 26 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

До суду 03 червня 2019 року (вхід. 19986/19) від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив скасувати податкову вимогу та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0011291408;0011331408; 0011321408;0011341408;0006721307; 0006711307 від 14.03.2019 року.

В подальшому, позивач надав заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011291408 від 14.03.2019 року; №0031671408 від 04.07.2019 року; №0022551307 від 08.07.2019 року та №0022521307 від 08.07.2019 року.

Позовні вимоги в останній редакції обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, стосовно неправомірності податкового повідомлення-рішення №0031671408 від 04.07.2019 року позивач зазначив, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість (0121-0123) та Уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок, факт подання яких ФГ «Бор» і дотримання яких органами ДФС відповідного рівня підтверджено квитанціями, документально підтверджено, що загальна сума задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.01.2015 року по 30.12.2016 року дорівнює 3 042 275 грн.

Але, позивач зазначив, що під час перевірки контролюючим органом не було враховано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, що було подано ФГ «БОР», у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2016 року, який зареєстрований ДФС за №9174821434 від 22.09.2016 року по 31 податковій накладній, а тому висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186,ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, 201.2 201.7 .201.10 ст. 201 ПК України в частині заниження ПДВ за липень 2016 року у розмірі 328 136 грн. не відповідають вимогам законодавства.

Стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення №0011291408 від 14.03.2019 року по сплаті єдиного податку, позивач зазначив, що платники податку, які згідно зі ст. 209 ПК України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства подають податкову декларацію з позначкою « 0121», яка є невід`ємною частиною звітності та до неї включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму.

Також, позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо порушення п.п.14.154 п.14.1. 180 п.14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3 п. 162. 1 ст. 162 ПК України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб з нарахованих (виплачених) доходів на користь громадян у вигляді орендної плати за земельні ділянки (земельні частки, паї) сільськогосподарських угідь, розрахунково і документально не підтверджуються належними доказами та не відповідають дійсним обставинам у справі, оскільки такий податок був сплачений на єдиний казначейський рахунок, рівно як й військовий збір, а виявлені контролюючим органом недоліки та неточності у реквізитах платіжних документах не може свідчити про несплату вказаного податку та збору.

Також у заяві про зміну предмету позову позивач посилається на те, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю)у сфері господарської діяльності».

У встановлений судом строк, відповідач подавав відзиви на позовну заяву, заяви про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до відзиву на заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог (вхід. № 26058/19 від 18.07.2019 року), відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а доводи позивача суперечать фактичним обставинами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що підтверджено висновками акту перевірки.

Ухвалою від 20 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 420/2457/19 на 30 днів, до 24 липня 2019 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 19 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та за письмовими заявами сторін призначено справу до розгляду по суті у той самий день, 19 липня 2019 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступні слова представника позивача та представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно з п.20.14 п. 20.1 ст. 20.п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі наказу від 09 січня 2019 року №75 зі змінами внесеними наказом ГУДФС в Одеській області від 01.02.2019 року № 673, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «БОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року.

За наслідками перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФІГ «Бор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року» №000094/15-32-14-08/32817470 від 20.02.2019 року, (Т.6, а.с 107-150), відповідно до висновків якого встановлено:

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188. 1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1-201.2, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України з урахуванням п. 193.1 ст. 193 ПК України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду всього на суму заниження в розмірі 3 401 071 грн. за грудень 2015 року, лютий 2016 року - грудень 2016 року, лютий, серпень- грудень 2017 року, січень, квітень, вересень 2018 року та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (жовтня 2018 року) за вересень 2018 року в розмір 125 916 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) за скороченою формою декларації з ПДВ у розмірі 309 151 грн., у т.ч. липень 2016 року- 278 916 грн., жовтень 2016 року - 30 235 грн.;

-п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстровані податкові накладні на загальну суму 2 317 967, 71 грн.

-п. 292.1 п. 292. 2 ст. 292 ПК України, в результаті чого занижено задекларованих сум єдиного податку четвертої групи на 2017 рік на суму 40 652, 15 грн.;

-п.п.14.1.54,п.14.1.180, п14.1 ,п.п.162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.2..5 п. 164.2 ст. 164., п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п.п.170.1.1 п. 170.1.4 ст. 170, п. 171. 2 ст.171, п. 176.2 ст. 176 ПК України встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 425 105, 92 грн.

- п.п.1.3 п.п.1.4 п.п.1.5 п. 16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п. 164.2.5 п. 164. 2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167,п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.1. п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України встановлено заниження військового збору у розмірі 51662, 08 грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№0011291408 від 14.03.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаро виробництва за попередній податковий звітний рік дорівнює або перевищує 75 відсотків в сумі 40 652,15 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 163, 04 грн. разом 50 815, 19 грн.;

№ 0011331408 від 14.03.2019 року, яким визначена сума завищення від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту в сумі 125916 грн.

№ 0011321408 від 14.03.2019 року, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 394 400 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 848 600 грн.

№ 0006721307 від 14.03.2019 року, яким збільшено військовий збір в сумі 51662, 08 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 15039,76 грн.

№ 0006711307 від 14.03.2019 року, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 425105, 92 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 131752,64 грн.

Суд встановив, що позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України податкові повідомлення- рішення від 14.03.2019 року №№ 0011331408, 0011341408, 0011321408 , 0011291408 , 0006701307 , 0006721307,0006711307.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було винесено рішення від 27.05.2019 року № 2417416199-99-11-04-01-25, яким скарга позивача задоволена частково та скасовані податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 0011331408, № 0011321408, №0011341408 в частинах зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та донарахування грошових зобов`язань з ПДВ щодо збільшення перевіркою податкових зобов`язань з ПДВ по списанню будівельних матеріалів (Бетон М300 та БетонМ250), палива, добрив та вибуття сільськогосподарської продукції і у відповідній частині застосовані штрафні санкції; ППР від 14.03.2019 року № 0011291408- залишено без змін. Скасовано ППР від 14.03.2019 року № 0006701307, № 0006721307, № 0006711307 в частині податку на доходи фізичних осіб, військового збору та у відповідних частинах штрафних санкцій, нарахованих поза межами строків, визначених у п. 114.1. ст. 114, п. 102 ст. 102 ПК України та ППР від 14.03.2019 року № 0006701307 - залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись приписами ПК України, контролюючим органом замість частково скасованих податкових повідомлень-рішень були винесені такі податкові повідомлення рішення:

№0031671408 від 04.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 386 439 грн;

№0022551307 від 08.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб пенсі у сумі 318 306 ,11 грн. ;

№0022521307 від 08.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів у т.ч. числі військового збору у сумі 36 967, 75 грн. (Т.6,а.с. 198-201).

Судом досліджені первинні документи на підтвердження заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, судом встановлено, що за наслідками перевірки встановлено, що ФГ «Бор» порушено п. 185. 1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187. 1 ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198. 5 т. 198, п. 201.1., 20.1 7 ст. 201 ПК України, в результаті заниження платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2016 року у розмірі 328 136 грн., зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «ФГ «Бор» не відображено в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України у складі податкових зобов`язань за звітний податковий період липень 2016 року - операції з реалізації сільськогосподарської продукції по зареєстрованим податковим накладним, а тому встановлено не відображення податкових зобов`язань у деклараціях з ПДВ порядку контрагентів.

Позивач стверджує, що ним було подано уточнення податкових зобов`язань за період за липень 2016 року, згідно з поданої уточнюючої декларації № 9174821434 від 22.09.2016 року, в якій ці показники у повному обсязі відображені.

Контролюючим органом підтверджено, що такою уточнюючою декларацією були відображені дані показники, але такі доводи позивача не взяті до уваги, оскільки як зазначено у рішенні ДФС України про результати розгляду скарги, що ФГ «Бор» надано до ДПІ лист від 26.09.2016 року № 25 з проханням визнати недійсною уточнюючу декларацію з ПДВ від 22.09.2016 року № 9174821434 за липень 2016 року.

У свою чергу, позивач стверджує, що такий лист не може вважатись доказом відкликання цієї декларації та/або зміни показників у податковій звітності.

Оцінюючи наведені докази, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п.1-2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1., 49.2. ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.49.2. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Статтею 50 ПК України передбачений порядок внесення змін до податкової звітності, відповідно до якого п. 50.1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. 50.3. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як видно з порядку, передбаченого ст. 50 ПК України, податкове законодавство не передбачає внесення змін до податкової звітності шляхом направленням листа з проханням визнавати недійсною подану та належним чином зареєстровану уточнюючу декларацію.

Тому враховуючи, що позивачем не були внесені зміни до податкової звітності у порядку встановленому ст. 50 ПК України, суд доходить висновку, що відповідачем помилково не враховано уточнюючу декларацію з ПДВ від 22.09.2016 року № 9174821434.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що податкове повідомлення- рішення від 04.07.2019 року № 0031671408 про нарахування податку на додану вартість та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій в сумі 386439 грн. є протиправним та належить скасуванню, тому в цій частині позов належить задоволенню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0022551307 від 08.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 318 306 грн. 11 коп. та №0022521307 від 08.07.2019 року про нарахування військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36967, 75 грн., суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування цих податкових повідомлень-рішень теж належать задоволенню, з огляду на таке.

Так, актом перевірка встановлено, що ТОВ ФГ «Бор» у своїй діяльності використовувало земельні ділянки (частки, паї) сільськогосподарських угідь для введення товарного сільськогосподарського виробництва, що належать фізичним особам- громадянам, та які знаходяться на території Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Згідно з вищезазначеного ФГ «Бор» є податковим агентом щодо нарахування (виплати, надання) оподатковуваного доходу на користь платників податку - орендодавців (фізичних осіб).

Відповідно до наданих на перевірку договорів оренди та даних бухгалтерських рахунків встановлено заниження оподатковуваного доходу внаслідок не нарахування орендної плати за земельну ділянку по 12 громадянам у 2015 році та невірного обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, саме застосування заниженої нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, які підтверджуються довідками Управління Держземаегентсва у Біляївському районі Одеської області станом на 01.01.2015 року, управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області станом на 01.01.2016 року, та довідкою Відділу у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області станом на 01.01.2017 року, а саме: по періодам у грудні 2015 року - 443 882 , 10 грн.; у грудні 2016 року - 319 623, 6 грн.; у грудні 2017 року - 123 256, 60 гривень.

А тому контролюючий орган дійшов висновку щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 146 300, 76 грн., а саме: за 2015 рік у сумі 66582, 32 грн., за 2016 рік у сумі 57 532, 25 грн., за 2017 рік у сумі 22186, 19 грн., разом 146 300, 76 грн. та військового збору на 13 306, 32 грн.

У свою чергу, у рішенні ДФС України про результати розгляду скарги зазначено, що контролюючим органом при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, військового збору за 2015 рік не дотримано вимоги п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Також, відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

В той же час, статтею 168 ПК України встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Перевіркою встановлено, що підприємством проведено нарахування податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 731 048, 16 грн., а саме: грудень 2015 року - 158 315, 94 грн., грудень 2016 року - 268 691, 58 грн., грудень 2017 року - 304040, 64 грн., податок на доходи фізичних осіб сплачено до бюджету: 07.10.2015 року - 50 000 грн., 31.03.2016 року - 200 грн., 30.08.2016 року - 100000 грн., 29.01.2018 року - 50 000 грн., 20.03.2018 року - 40 000 грн., 10.05.2018 року - 40 000 грн., 31.07.2018 року - 50 000 грн. 20.09.2018 року - 122 043 грн.

Перевіркою повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що позивачем не сплачено податок на доходи фізичних осіб з нарахованих доходів на користь громадян у вигляді орендної плати за земельні ділянки у розмірі 278 805, 16 грн.

Між тим, позивачем зазначено, що ним здійснено оплату 20.12.2018 року за платіжним дорученням № 1891 податку на доходи фізичних осіб за паї у розмірі 300 322 грн. (а.с 79, т.6), тобто протягом періоду проведення перевірки.

Перевірюючи надані докази, суд вважає, що вони є належними та свідчать про здійснення оплати податку з доходу фізичних осіб.

Так само позивач зазначає, що ним платіжним дорученням № 1892 від 20.12.2018 року були сплачені військовий збір по паях в сумі 25 028 грн. (а.с. 83, т.6).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що наведені позивачем докази є належними та підтверджують факт сплати позивачем військового збору.

Зазначення у платіжних дорученнях сплати податку та збору за 2018 рік не може бути підставою для не зарахування цих сум у погашення сплати за попередній період, оскільки термін сплати цього податку та збору за 2018 рік ще не настав на дату складання акту перевірки, та позивачем здійснені оплати в ході перевірки.

Також суд зазначає, що позивачем замовлений висновок № 01/04-19 від 03.06.2019 року судово-економічної експертизи, виконаний судовим експертом Марчук Л.Л., відповідно до якого за даними експертного дослідження відслідковується повна сплата всього нарахованого податку на доходи фізичних осіб з нарахованих (виплачених) доходів громадян на користь орденної плати за земельні ділянки сільськогосподарських угідь за 2015 -2017 року. Так само підтверджена сплата військового збору.

Цей висновок складений відповідно до вимог ч. 7 ст. 101 КАС України, експерт обізнана про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 104 КАС України, експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України, суд оцінює висновок експерта разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 цього Кодексу.

Оцінюючи докази щодо порушеного питання разом з висновком експерту, суд доходить висновку, що висновок експерта є узгоджений з наданими позивачем доказами та відсутні підстави для його відхилення, а тому він врахований судом як доказ, яким встановлені наявність обставин щодо здійснення сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до приписів ст. 127 ПК України, відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Тому, враховуючи вищевикладені встановлені обставини та наведені приписи ПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0022551307 від 08.07.2019 року та податкового повідомлення-рішення №0022521307 від 08.07.2019 року належать задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0011291408 від 14.03.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаро виробництва за попередній податковий звітний рік дорівнює або перевищує 75 відсотків в сумі 40 652,15 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 163, 04 грн. разом 50 815, 19 грн., судом встановлено таке.

Відповідно до п.п. 292-1. ст. 292-1 ПК України, об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до п.294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Пунктом 295.9 ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи: самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;

сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

у I кварталі - 10 відсотків;

у II кварталі - 10 відсотків;

у III кварталі - 50 відсотків;

у IV кварталі - 30 відсотків;

Так матеріалами справи підтверджено, що відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Біляївському районі від 09.02.2017 року №314/86-17 НГО за 2017 рік грошова оцінка земельної ділянки становить 32 794, 4 грн. за 1 га.

Згідно з поданим розрахунками ФГ «Бор» задекларовані площі сільськогосподарських угідь за 2017 рік - 1893,19 га, однак загальна площа земельної ділянки на 2017 рік, що перебуває у власності ФГ Бор» або надана йому користування, у том числі на умовах оренди становить - 1903, 92 грн., тобто площа сільськогосподарських угідь, по яким не нараховано єдиного податку 4 групи ФГ «Бор» становить 10,73 га.

У свою чергу, позивачем не наведені належні докази щодо спростування доводів, викладених у акті перевірки, а тому суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0011291408 від 14.03.2019 року, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення не належать задоволенню.

Також суд відхиляє посилання позивача на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, передбаченого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають, зокрема, під час здійснення валютного контролю, а заходи контролю здійснюються органами ДФС України з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах, яким для цих правовідносин є Податковий кодекс України.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, суд доходить висновку, що належать стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області на користь фермерського господарства «Бор» судовий збір у розмірі 11 125, 69 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фермерського господарства «Бор» (код ЄДРПОУ 32817470, місцезнаходження: 67624, Одеська обл., Біляївський район, с. Дачне, вул. Уютна, буд. 17) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011291408 від 14.03.2019 року; №0031671408 від 04.07.2019 року; №0022551307 від 08.07.2019 року та №0022521307 від 08.07.2019 року, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) №0031671408 від 04.07.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) №0022551307 від 08.07.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) №0022521307 від 08.07.2019 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь фермерського господарства «Бор» (код ЄДРПОУ 32817470, місцезнаходження: 67624, Одеська обл., Біляївський район, с. Дачне, вул. Уютна, буд. 17) судовий збір у розмірі 11 125, 69 грн (одинадцять тисяч сто двадцять п`ять гривень 69 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 24» липня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.