Справа № 2-а-65/2010р.

         ПОСТАНОВА      ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

25 лютого   2010 року

10 год. 55 хв.                                      Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:                                  Пелипенко К.В.

при секретарі:                                            Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача:                                               не з’явився

від відповідача:                                          не з’явився

розглянувши   у    відкритому    судовому   засіданні   смт.   Петропавлівка адміністративну справу

за позовом  ОСОБА_1 (с. Русаково Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до  Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

        про   визнання відмови неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії  

                                                           ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року ОСОБА_1 (с. Русаково Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернулась з позовом до суду, відповідно до якого просить визнати відмову  Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)  щодо виплати підвищення до пенсії неправомірною,  зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області   нарахувати та виплатити недоотриману пенсію в розмірі 6 683, 40 грн. за період з 2006-2009р.р., згідно Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області в подальшому при нарахуванні пенсії керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону,  не нараховує та не сплачує позивачу пенсію в передбаченому законодавством розмірі чим порушує права та законні інтереси позивача. Про порушення його прав позивачу стало відомо у грудні 2009р., що і стало причиною звернення до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги  підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу без участі його представника.

В запереченнях до позову відповідач зазначив, що позов не визнає та пояснив, що особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення  виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 4).  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006р. № 3367-IV дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5, запроваджується з 01.01.2006р., а ст. 6, - у 2006 році поетапно. За результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена  п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення  дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.  

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.  

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Отже, Управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по  9 липня 2007 року були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому, підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008р. були відсутні, оскільки позивачу пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачувалась.  

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.  

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.  

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Отже, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.  

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував.

Крім того, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що  у 2009 році прожитковий  мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008  року, та змінено з 01.11.2009р.  

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що  відповідач  має  нарахувати  та  виплатити  на  користь  позивача  державну соціальну допомогу  за період з  01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року,  у  розмірах,  визначених   ст. 6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  оскільки  на  цей  момент вищевказана  норма є діючою.  

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача  нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати  на  себе функцію  органу, на який  законодавством   покладено   такі повноваження. Конкретний розрахунок зазначеної соціальної  допомоги повинен провести відповідач відповідно до своїх функцій з урахуванням фактично здійснених виплат.  

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством  не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.    

Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача надалі виплачувати соціальну допомогу згідно до вимог чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є безпідставними, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав позивачів, а не тих прав, які виникнуть в майбутньому.

 Крім того, суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк звернення до суду  з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалам справи, позивач  дізнався про порушення своїх прав щодо неправильного нарахування відповідачем пенсії у грудні 2009р., тоді ж він і звернувся до відповідача стосовно перерахунку пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, виходячи з викладеного, суд  вважає за можливе поновити строк звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3, 40 грн. підлягає стягненню з позивача,  як такий, що не був ним оплачений при подачі позову до суду.  

Керуючись  ст.ст. 6, 9,11, 14, 17, 70, 71, 86,122,159-163  КАС України,  суд, -    

                                                                         ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як «дитині війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, ідентифікаційний код 25022557) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (52713, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Русаково, вул. Леніна, 31) підвищення до пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з урахуванням виплачених раніше сум.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (52713, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Русаково, вул. Леніна, 31) на користь держави судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                     К.В. Пелипенко

дата  складення – 02.03.2010р.