Справа № 127/6479/14-ц

Провадження № 22-ц/801/1537/2019

Категорія: 59

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 рокуСправа № 127/6479/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Марчук В.С., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.І.,

за участю сторін: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/6479/14-ц за скаргою ОСОБА_1 , стягувача - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк» Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрія Петровича, на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року, яка постановлена суддею Медяною Ю.В. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області о 10 год 36 хв,

в с т а н о в и в :

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з скаргою на дії приватного виконавця, мотивуючи її тим, що 11 січня 2019 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження №58033888, винесену 09 січня 2019 року приватним виконавцем Турським О.В.

Зазначеною постановою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №127/6479/14-ц, виданого 01 серпня 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області про звернення стягнення на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за іпотечним договором від 15 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №1276, на предмет іпотеки: житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №46-33-04/08-МФ-ЗН від 15 квітня 2008 року в розмірі 7880995,88 грн. У даній постанові також прийнято рішення про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця в розмірі 788099,59 грн, з якою скаржник не погоджується, оскільки ним не проведено розрахунок суми основної винагороди та вона повинна стягуватись після повного виконання рішення суду.

Вважає постанову неправомірною, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження №58033888 приватним виконавцем Турським О.В. на виконанні Замостянського ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вже перебувало виконавче провадження №46038146, відкрите 20 січня 2015 року, стягувач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», боржник - ОСОБА_1 , яке відкрито за виконавчим листом Апеляційного суду Вінницької області від 09 серпня 2010 року, виданого на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2010 року по справі №22-ц-3568/2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором №43-33-04/08-МФ-ЗН.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Замостянського ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 10 січня 2014 року по ВП №46038146 з усіх видів заробітку ОСОБА_1 проводяться утримання в розмірі 20%.

Враховуючи наведене вище, вважає, що наявність двох окремих виконавчих проваджень щодо одного боржника є недопустимим, а має бути одне зведене виконавче провадження.

Просила суд визнати неправомірною постанову приватного виконавця Турського О.В. про відкриття виконавчого провадження №58033888 від 09 січня 2019 року та зобов`язати усунути порушення відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом передачі виконавчого провадження ВП №58033888 до Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, де відкрито перше виконавче провадження ВП №46038146.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року в задоволені скарги відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її частково незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу скасувати в частині відмови визнання неправомірної постанови приватного виконавця Турського О.В. про відкриття виконавчого провадження №58033888 від 09 січня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 винагороди приватного виконавця в розмірі 788099,59 грн, та в цій частині задовольнити вимоги скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1,3,4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 09 січня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58033888 про примусове виконання виконавчого листа №127/6479/14-ц, виданого 01 серпня 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області про звернення стягнення на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за іпотечним договором від 15 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №1276, на предмет іпотеки: житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №46-33-04/08-МФ-ЗН від 15 квітня 2008 року в розмірі 7880995,88 грн (а.с.9).

У п. 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 09 січня 2019 року постановлено: стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 788099,59 грн.

Постановою приватного виконавця Турського О.В. про стягнення з боржника основної винагороди від 09 січня 2019 року у виконавчому провадженні №58033888, постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 788099,59 грн. У даній постанові зазначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом становить 7880995,88 грн., тому сума основної винагороди приватного виконавця (10%) складає - 788099,59 грн (а.с.9-11, 42).

Обґрунтовуючи скаргу, скаржник посилався на те, що наявність двох окремих виконавчих проваджень щодо одного боржника є недопустимим, має бути одне зведене виконавче провадження.

Крім того, зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що з боржника стягнуто основну суму винагороди приватного виконавця в розмірі 788099,59 грн, однак в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не навів розрахунок основної винагороди та порядок її стягнення.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 січня 2019 року постановлена у відповідності до вимог Закону.

Також судом першої інстанції було зазначено, що стягнення виконавчого збору державним виконавцем було здійснено правомірно, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає саме у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною, що також узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа №904/7326/17.

Крім того, апелянт не оскаржує ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року в цій частині, а лише в частині стягнення з боржника основної суми винагороди приватного виконавця в розмірі 788099,59 грн.

Проте, суд першої інстанції, розглядаючи скаргу по суті, не врахував наступного.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Пунктом 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 09 січня 2019 року постановлено: стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 788099,59 грн, встановлений статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76) визначено, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19).

За правилом ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 377 ЦПК України встановлено підстави для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

За правилом частини другої указаної статті порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі в частині вирішення вимог скарги щодо визнання неправомірної постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 788099,59 грн - закриттю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року в частині вирішення вимог скарги про визнання неправомірної постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 788099,59 грн, скасувати.

Провадження за скаргою в цій частині закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Марчук В.С.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.