ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5612/19 Справа № 183/995/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником корови на прізвисько «Липка», червоної степової породи, 20 липня 2010 року народження . На корову було видано паспорт, присвоєний робочий номер та ідентифікаційний номер. 26 вересня 2016 року приблизно о 20.00 годині він гнав корову з пасовища до свого двору по АДРЕСА_1 , однак при спробі загнати її у двір корова почала тікати від нього по вулиці, внаслідок чого напроти будинку АДРЕСА_2, де проживає відповідач, потрапила у водяний колодязь, на якому була відсутня кришка люку, колодязь не мав попереджувальних знаків та стаціонарної огорожі. Він намагався врятувати корову, покликав сусідів на допомогу, які витягли її з ями за допомогою спеціального обладнання, однак внаслідок ушкоджень, не сумісних з її життям, корова померла в той же день. Позивач вживав заходів для встановлення відповідальних осіб за неналежне утримання водяного колодязю, що знаходиться на вулиці, а не на подвір`ї, однак в результаті отриманих даних ним було з`ясовано, що колодязь, за адресою: АДРЕСА_2 не значиться за КП «Райводоканал», тому з позовними вимогами звернувся до ОСОБА_2 . Визначивши вартість середніх реалізаційних цін великої рогатої худоби у відповідний період, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 1166 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 спричинену йому внаслідок загибелі корови матеріальну шкоду у розмірі 15000 грн., та просив стягнути з відповідача на його користь спричинену йому моральну шкоду у сумі 2000 грн., яка полягає у душевних стражданнях та незручностях, пов`язаних із втратою продуктів харчування, що надавалися коровою (а.с.1-4).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди було відмовлено (а.с. 172-176).

З таким рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі ( а.с. 179-181).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість (а.с.201-202).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, позивач ОСОБА_1 є власником великої рогатої худоби - корови червоної степової породи, 20 липня 2010 року народження , на прізвисько « Липка », про що свідчить паспорт великої рогатої худоби LA 682740 (а.с. 6).

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що 26 вересня 2016 року приблизно о 20.00 годині він гнав корову з пасовища до свого двору по АДРЕСА_1 , однак при спробі загнати її у двір корова почала тікати від нього по вулиці, внаслідок чого напроти будинку АДРЕСА_2 . Перещепино Новомосковського району Дніпропетровської області, де проживає відповідач, потрапила у водяний колодязь, на якому була відсутня кришка люку, колодязь не мав попереджувальних знаків та стаціонарної огорожі.

03 жовтня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 в присутності депутата Перещепинської міської ради та двох свідків складено акт про те, що водяний колодязь по АДРЕСА_2 знаходиться у неполагодженому стані (відкритий) (а.с.7).

КП «Райводоканал» Новомосковського району на звернення ОСОБА_1 надав повідомлення про те, що водопровідний колодязь за адресою: АДРЕСА_2 , є приватною врізкою в централізовану водопровідну мережу, однак на балансі КП «Райводоканал» Новомосковського району не значиться через відсутність відповідного договору (а.с. 10).

Сама водопровідна система по вул.Українській в м.Перещепино Дніпропетровської області знаходиться на балансі КП «Райводоканал» (а.с. 12).

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

У відповідності до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 9 від 24 жовтня 2003 року, роз`яснив судам, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Із позовної заяви вбачається, що позов був поданий позивачем ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 з тих підстав, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де розташований водопровідний колодязь, в який потрапила корова позивача та їй належить колодязь.

З матеріалів справи вбачається, власником житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 з 19 листопада 2001 року є ОСОБА_4 , що підтверджується договором дарування жилого будинку (а.с. 88, 89).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, колодязь, у який потрапила корова позивача, знаходиться поза межами подвір"я по

АДРЕСА_2 розташований безпосередньо на вул АДРЕСА_1 .24.

Будь-яка технічна документація на колодязь відсутня.

КП «Райводоканал» Новомосковського району на звернення ОСОБА_1 надав повідомлення про те, що водопровідний колодязь за адресою: АДРЕСА_2 , є приватною врізкою в централізовану водопровідну мережу, на балансі КП «Райводоканал» Новомосковського району не значиться через відсутність відповідного договору (а.с. 10).

Сама водопровідна система по вул.Українській в м.Перещепино Дніпропетровської області знаходиться на балансі КП «Райводоканал» (а.с. 12).

Слід зазначити, належних доказів на підтвердження того, що саме відповідач у справі ОСОБА_2 є відповідальною за те, що колодязь, який знаходиться по АДРЕСА_2 в м.Перещепино був відкритий через недбале ставлення безпосередньо самої ОСОБА_2 , у який потрапила корова позивача, суду не надано.

Відповідач у справі ОСОБА_2 із 19 листопада 2001 року не є власником житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 .

Власником вказаного домоволодіння з 19 листопада 2001 року є - ОСОБА_4 .

Відповідач заперечувала проти апеляційної скарги позивача та вказувала, що вона не є власником будинку по АДРЕСА_2 , напроти якого у колодязь потрапила корова позивача. У вказаному будинку вона постійно не проживає.

Слід зазначити, посилання позивача на акт від 01 листопада 2017 року обстеження земельної ділянки, складений комісією Перещепинської міської ради, у висновку якого зазначено, що технічний колодязь по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 та на лист Перещепинської міської ради від 03 листопада 2017 року, у якому зазначено, про те, що комісія з"ясувала, що технічний водяний колодязь належить гр. ОСОБА_2 , а також на акт від 04 жовтня 2016 року, підписаний мешканцями про те, що вказаний колодязь, що розташований напроти буд . АДРЕСА_2 є власністю ОСОБА_2 не є належним та достатнім доказом в розумінні ст.ст.77, 79 ЦПК України на підтвердження дійсного перебування у власності відповідача ОСОБА_2 цього колодязя, оскільки будь-яка технічна документація щодо колодязя, чи інші документи на підставі яких було зроблено такий висновок суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 є власником колодязю належними доказами у справі не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги про неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необгрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді