Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 2-4114/11

провадження № 61-13421св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів:Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, стягнення витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 19 квітня 1996 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 . У шлюбі вони дітей не мають, шлюбний договір між ними не укладався. В останні роки перебування у шлюбі між ними постійно виникали сварки у зв`язку із тим, що відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, бив та ображав її, створював неможливі умови сумісного проживання, ставився до неї зневажливо, брутально. Для свого захисту від дій відповідача вона неодноразово була вимушена викликати співробітників міліції. Із грудня 2009 року через постійні конфлікти із ОСОБА_2 вона припинила спільне ведення господарства та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, намагалася домовитися про розподіл майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, проте відповідач відмовлявся провести такий розподіл.

За час перебування у шлюбі із відповідачем ними набуто майно, яке підлягає розподілу: майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 ), а саме: шафа для верхнього одягу в прихожій, вартістю 1 000,00 грн; двохкамерний холодильник «Мінськ», вартістю 1 000,00 грн; плазмений телевізор «Samsung», вартістю 3 000,00 грн; шафа тридверна для постільної білизни та одягу, вартістю 3 000,00 грн; тумба під телевізор, вартістю 300,00 грн; столик фуршетний, вартістю 500,00 грн; люстра (чеський кришталь), вартістю 1 000,00 грн; кінокамера JVC (25хoptical zoom), вартістю 1 000,00 грн; меблева стінка для гостинної кімнати, вартістю 2 000,00 грн; диван, вартістю 1 500,00 грн; спальне ліжко, вартістю 2 000,00 грн; автомобіль ВАЗ-21213, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, вартістю 24 000,00 грн; земельна ділянка, площею 0,0796 га, що розташована на території АДРЕСА_3, яка зареєстрована на ім`я відповідача згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 14 травня 2003 року № НОМЕР_10, вартістю 30 488,00 грн; земельна ділянка площею 0,0021 га з гаражем боксового типу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстрована на ім`я відповідача згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, вартістю 40 000,00 грн; спільних коштів на загальну суму 133 246,99 грн, які за взаємною згодою влітку 2009 року покладені на ім`я відповідача у такі комерційні банки: Дніпропетровська філія Акціонерного банку «Експрес Банк» - депозитний рахунок № НОМЕР_2, на строк до 09 січня 2010 року, на який внесено 30 000,00 грн, та депозитний рахунок № НОМЕР_9 на строк до 27 січня 2010 року, на який внесено 3 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 26 січня 2010 року складає 24 024,00 грн; Публічне акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» - депозитний рахунок № НОМЕР_3 , на строк до 21 січня 2010 року, на який внесено 2 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 26 січня 2010 року складає 16 016,00 грн, а також депозитний рахунок № НОМЕР_3 на строк до 21 січня 2010 року, на який внесено 30 000,00 грн; філія відділення Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» у м. Дніпро - валютний рахунок, на який внесено 283,00 євро, що за курсом Національного банку України станом на 26 січня 2010 року складає 3 206,99 грн, і депозитний рахунок, на який внесено 30 000,00 грн.

Пізніше позивач уточнила позовні вимоги, вказуючи на те, що 09 березня 2010 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірваний, після чого вона запропонувала останньому виділити їй квартиру АДРЕСА_1 , придбану під час шлюбу, а йому - все інше майно, від чого ОСОБА_2 відмовився. Посилалася на те, що такий порядок розподілу майна обумовлений тим, що квартирою користується лише вона, всі комунальні послуги у цій квартирі сплачуються тільки нею, а подальше сумісне проживання у квартирі є неможливим у зв`язку з постійними погрозами, знущаннями та побоями зі сторони відповідача. Разом з цим будинком, гаражем та машиною фактично користується лише відповідач.

14 вересня 2015 року ОСОБА_1 надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилалася на те, що за час розгляду справи проведено дві судові експертизи, якими визначено вартість майна, яке є предметом поділу між нею та відповідачем.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд поділити майно, набуте сторонами під час шлюбу, виділивши їй квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 468 073,00 грн, а відповідачу -земельну ділянку, площею 0,0796 га, що розташована на території АДРЕСА_3, вартістю 72 652,00 грн, двоповерховий дачний будинок, що розташований на території АДРЕСА_3, вартістю 177 557,00 грн; земельну ділянку площею 0,0021 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться капітальний гараж, вартістю 230 000,00 грн; автомобіль ВАЗ-21213, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , вартістю 34 325,00 грн; депозити на загальну суму 133 246,99 грн; стягнути з відповідача на її користь різницю між вартістю майна, що переходить до позивача і відповідача, а саме 89 854,00 грн, понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

У червні 2011 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те, що протягом часу перебування у шлюбі з ОСОБА_1 вони придбали таке майно, що знаходиться у спільній сумісній власності: квартира АДРЕСА_1 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло є їхньою спільною сумісною власністю; транспортний засіб «Мitsubishi space star», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який 15 березня 2006 року зареєстрований за ОСОБА_1 ; транспортний засіб ВАЗ-21213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 ; шафа п`ятидверна; меблева гірка; кухонний гарнітур; гарнітур меблевий у коридорі; ліжко двоспальне; диван; тумба меблева; стіл журнальний; холодильник «Мінськ» двокамерний; мікрохвильова піч модель М1733 R-1; пральна машина-автомат торговельної марки «Whirlpool» модель АWG-052; телевізор торговельної марки «Samsung» модель LE-32 R 75 BXINWT; телевізор торговельної марки «Sony» модель KV-G21; відеомагнітофон торговельної марки «Sony» модель SLV-286 ЕЕ; DVD-плеєр модель HR 730; відеокамера модель GR-D270Е; музичний центр торгівельної марки «Panasonic» модель XBS; музичний центр торгівельної марки «Panasonic» модель RX-ES22; люстра кришталева; килим великого розміру; два килими середнього розміру; доріжка килимова.

ОСОБА_2 посилався на те, що крім вказаної квартири він не має іншого житла, він є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров`я, тому для нього важливо проживати у своїй квартирі, маючи поблизу постійну спеціалізовану медичну допомогу, мати змогу відвідувати своїх рідних та близьких. Квартира має дві ізольовані кімнати, які він із ОСОБА_1 можуть використовувати кожен окремо, тому він вважає за можливе поділити квартиру у рівних частках, по 1/2 частини кожному, та встановити право спільної часткової власності.

Також під час попереднього судового засідання йому стало відомо про відчуження ОСОБА_1 транспортного засобу «Мitsubishi space star», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який вона 30 листопада 2009 року зняла з обліку для реалізації із видачею транзитного номера АО5122, а 02 грудня 2009 року на підставі біржової угоди в Українській товарній біржі від 30 листопада 2009 року за № 927145 відбувся перехід права власності, про що йому не було відомо, гроші від продажу автомобіля йому не надавалися.

У період шлюбу із ОСОБА_1 вони оформили право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , що має цільове призначення - будівництво та експлуатація гаража боксового типу площею 0,0021 га, яка виділена на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 08 жовтня 2003 року № 245/12, державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 грудня 2003 року серії НОМЕР_6 . Згідно із зазначеним рішенням вказана земельна ділянка передана у його власність безоплатно, підставою для набуття права власності на земельну ділянку є одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, а саме для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. У вказаному акті не вказаного жодного співвласника. ОСОБА_1 не є співвласником вказаної земельної ділянки, а тому вона не може бути предметом поділу спільного майна подружжя.

Із 1992 року він є членом Садівничого товариства «Надія» Підгородненської міської ради та має у приватній власності земельну ділянку АДРЕСА_3 , площею 0,0796 га, для ведення садівництва, яка передана йому в приватну власність на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації ради народних депутатів від 25 березня 2003 року № 176-р, державний акт на право приватної власності на землю від 14 травня 2003 року серії НОМЕР_8 . Вказана земельна ділянка не може бути предметом поділу спільного майна подружжя, оскільки безоплатна приватизація має індивідуальний характер.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просив суд у порядку поділу майна подружжя визнати право власності за ним та ОСОБА_1 у рівних частках по 1/2 частини кожному, на квартиру АДРЕСА_1 , та визначити порядок її користування, а саме: за ним закріпити у користуванні житлову кімнату площею 15,1 кв. м та лоджію площею 4,0 кв. м, за ОСОБА_1 - житлову кімнату площею 12,2 кв. м, інші приміщення квартири - кухню площею 7,6 кв. м, ванну кімнату площею 2,8 кв. м, вбиральню площею 1,2 кв. м, коридор площею 11,1 кв. м, вбудовану шафу площею 2,2 кв. м залишити у їхнє сумісне користування.

ОСОБА_2 також просив у порядку поділу спільно нажитого майна подружжя виділити йому транспортний засіб ВАЗ-21213, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 30 000,00 грн; шафу п`ятидверну, вартістю 1 500,00 грн; кухонний гарнітур, вартістю 1 000,00 грн; диван, вартістю 500,00 грн; стіл журнальний, вартістю 400,00 грн; холодильник «Мінськ» двокамерний, вартістю 1 000,00 грн; телевізор торговельної марки «Samsung» модель LE-32 R 75 BXINWT, вартістю 3 500,00 грн; DVD-плеєр модель HR 730, вартістю 1 000,00 грн; музичний центр торговельної марки «Panasonic» модель XBS, вартістю 500,00 грн; килим великого розміру вартістю 800,00 грн, а всього майна на загальну суму 40 200,00 грн.

У порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 просив виділити ОСОБА_1 таке майно: меблева гірка, вартістю 3 000,00 грн; гарнітур меблевий у коридорі, вартістю 500,00 грн; ліжко двоспальне, вартістю 300,00 грн; тумба меблева, вартістю 400,00 грн; мікрохвильова піч модель М1733 R-1, вартістю 400,00 грн; пральна машина-автомат торговельної марки «Whirlpool» модель АWG-052, вартістю 1 000,00 грн; телевізор торговельної марки «Sony» модель KV-G21, вартістю 1 000,00 грн; відеомагнітофон торговельної марки «Sony» модель SLV-286 ЕЕ, вартістю 3 00,00 грн; відеокамера модель GR-D270Е, вартістю 1 200,00 грн; музичний центр торговельної марки «Panasonic» модель XBS, вартістю 1 000,00 грн; люстра кришталева, вартістю 2 500,00 грн; килим великого розміру, вартістю 800,00 грн; два килими середнього розміру, вартістю 800,00 грн; доріжка килимова, вартістю 300,00 грн; грошові кошти у розмірі 65 563,86 грн, що отримані при відчуженні транспортного засобу «Мitsubishi space star», 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , на загальну суму 79 063,86 грн, а також просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь різницю у вартості майна у розмірі 38 863,86 грн; визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , яка має цільове призначення (використання) - будівництво та експлуатація гаража боксового типу, площею 0,0021 га, та на земельну ділянку площею 0,0796 га, що розташована на території Садівничого товариства «Надія» Підгородненської міської ради для ведення садівництва.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 у власність грошові кошти у розмірі 65 563,86 грн, що були отримані нею при відчуженні транспортного засобу «Мitsubishi space star», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; меблеву гірку, вартістю 3 000,00 грн; гарнітур меблевий у коридорі, вартістю 500,00 грн; ліжко двоспальне, вартістю 300,00 грн; тумбу меблеву, вартістю 400,00 грн; мікрохвильову піч модель М 1733 R-1, вартістю 4 00,00 грн; пральну машину-автомат торговельної марки «Whirlpool» модель АWG-052, вартістю 1 000,00 грн; телевізор торгівельної марки «Sony» модель KV-G21, вартістю 1 000,00 грн; відеомагнітофон торгівельної марки «Sony» модель SLV-286 ЕЕ, вартістю 300,00 грн; відеокамеру модель GR-D270Е, вартістю 1 200,00 грн; музичний центр торговельної марки «Panasonic» модель XBS, вартістю 1 000,00 грн; люстру кришталеву, вартістю 2 500,00 грн; килим великого розміру, вартістю 800,00 грн; два килими середнього розміру, вартістю 800,00 грн; доріжку килимову, вартістю 300,00 грн, а всього майно на суму 547 136,86 грн. Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0796 га, що розташована на території АДРЕСА_3, вартістю 72 652,00 грн, та на земельну ділянку, площею 0,0021 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться капітальний гараж, вартістю 230 000,00 грн. Виділено ОСОБА_2 у власність автомобіль ВАЗ-21213, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , вартістю 34 325,00 грн; депозити на загальну суму 133 246,99 грн; шафу п`ятидверну, вартістю 1 500,00 грн; кухонний гарнітур, вартістю 1 000,00 грн; диван, вартістю 500,00 грн; стіл журнальний, вартістю 400,00 грн; холодильник «Мінськ» двокамерний, вартістю 1 000,00 грн; телевізор торговельної марки «Samsung» модель LE-32R75 BXINWT, вартістю 3 500,00 грн; DVD-плеєр модель HR730, вартістю 1 000,00 грн; музичний центр торгівельної марки «Panasonic» модель XBS, вартістю 500,00 грн; килим великого розміру, вартістю 800,00 грн, а всього на 480 423,99 грн. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання за ним та ОСОБА_1 у рівних частках, по 1/2 кожному права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та визначення порядку користування цією квартирою, про визнання земельних ділянок особистою власністю. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову у частині про виділення у власність ОСОБА_2 двоповерхового дачного будинку, що розташований на території АДРЕСА_3 та стягнення понесених нею витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між вартістю майна, що переходить у її власність, у сумі 66 712,87 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року залишено без змін.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що квартира АДРЕСА_1 , підлягає виділенню позивачу, оскільки між сторонами тривалий час існують неприязні стосунки, що свідчить про неможливість сумісного проживання сторін у цій квартирі, при цьому після розлучення у квартирі проживає позивач, яка самостійно сплачує за комунальні послуги. Виділяючи відповідачу у порядку поділу спільного майна подружжя земельну ділянку площею 0,0796 га, що розташована на території АДРЕСА_3, вартістю 72 652,00 грн, та земельну ділянку площею 0,0021 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться капітальний гараж, вартістю 230 000,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказане майно набуте подружжям за час шлюбу, а тому є їхньою спільною сумісною власністю і підлягає поділу на загальних підставах. Враховуючи те, що вартість майна, виділеного позивачу, перевищує вартість майна, виділеного відповідачу, тому останній має право на грошову компенсацію.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У березні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про виділення та визнання права власності на квартиру, виділення у рахунок поділу майна подружжя депозитів, визнання права власності на земельні ділянки у порядку поділу майна, а також у частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання права спільної часткової власності на квартиру, визнання його особистою приватною власністю земельних ділянок, які отримані під час приватизації, та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення в оскаржуваній частині про відмову у задоволенні позову та задоволення зустрічного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що виділивши позивачу у порядку поділу спільного майна подружжя квартиру АДРЕСА_1 , суди позбавили відповідача єдиного житла. Спірні земельні ділянки є особистою приватною власністю відповідача, оскільки право власності на них набуте відповідачем на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності, а тому вони не підлягають поділу між подружжям. Вирішуючи спір щодо поділу грошових коштів, які були розміщенні на депозитному рахунку, суди належним чином не перевірили розміру таких грошових коштів, періоду у який вони були зняті зі рахунку.

У травні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , уяких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що у період із 19 квітня 1996 року до 09 березня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

22 квітня 1997 року Виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська ОСОБА_1 виданий ордер на житлове приміщення № 32 на сім`ю із двох осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на право заняття двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1998 року, виданого Виконавчим комітетом Ради народних депутатів на підставі розпорядження від 21 грудня 1998 року № 2/2612-98, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну власність квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 56,2 кв. м, житловою площею 27,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

10 грудня 2003 року на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6 , яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, яка має цільове призначення (використання) - будівництво та експлуатація гаража боксового типу та на якій розташовано не зареєстрований у встановленому законом порядку капітальний гараж, який разом із земельною ділянкою перебувають у користуванні ОСОБА_2 . Вказаний державний акт на земельну ділянку видано на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 08 жовтня 2003 року № 245/12.

14 травня 2003 року на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 , яка знаходиться на території Садівничого товариства «Надія» Підгородненської міської ради, площею 0,0796 га, та має цільове призначення - ведення садівництва. Вказаний державний акт видано на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 25 березня 2003 року № 176-р.

На вказаній земельній ділянці у період шлюбу сторонами побудований двоповерховий цегляний будинок, що підтверджується листом правління Садівничого товариства «Надія», право власності на який не зареєстроване за будь-якою із сторін у цій справі та який облаштований для проживання та перебуває у повному користуванні ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної від 28 січня 2014 року № 89/90/91/92-13, призначеної судом першої інстанції за клопотанням представників сторін, ринкова вартість двоповерхового дачного будинку і земельної ділянки, що розташовані на території Садівничого товариства «Надія» по вул. Набережній, 11 Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, у тому числі господарських будівель, електричної розводки, яка зроблена на ділянці, та кам`яних доріжок, що знаходяться на земельній ділянці, у тому числі за умови врахування витрат, які будуть понесені власником на введення будинку в експлуатацію, складають 177 557,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0796 га, що розташована на території Садівничого товариства «Надія» по вул. Набережній, 11 Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, складає 72 652,00 грн; ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , складає 468 073,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0021 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться капітальний гараж, складає 96 935,00 грн.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної від 04 червня 2015 року № 3730/3731-14, призначеної судом першої інстанції за клопотанням представників сторін, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0021 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням неузаконеного капітального гаража, складає 266 545,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинного на час набуття сторонами спірного майна (далі - КпШС України), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з статтею 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

За змістом статті 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин другої, третьої статті 325 Цивільного Кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Виділяючи відповідачу у порядку поділу спільного майна подружжя земельну ділянку, площею 0,0796 га, що розташована на території АДРЕСА_3, вартістю 72 652,00 грн, та земельну ділянку площею 0,0021 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться капітальний гараж, вартістю 230 000,00 грн, суди попередніх інстанцій виходили із того, що вказане майно набуте подружжям за час шлюбу, а тому є їхньою спільною сумісною власністю і підлягає поділу на загальних підставах.

Верховний Суд не погоджується із таким висновком судів з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 6, 17 Земельного кодексу України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок» і статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, які були чинними на час приватизації ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Виділяючи у власність відповідачу у порядку поділу спільного майна подружжя спірні земельні ділянки, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що норма, яка передбачала, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, і була закріплена у частині п`ятій статті 60 СК України, діяла лише у період із 08 лютого 2011 року по 12 червня 2012 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що спірні земельні ділянки є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу.

Майном відповідно до частини першої статті 190 та статті 179 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, потрібно визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Таким чином, об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Встановивши, що у період шлюбу сторонами збудований двохповерховий будинок, який розташована на території Садівничого товариства «Надія», проте в експлуатацію не прийнятий і право власності на нього не оформлене, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених положень законодавства, не встановили ступінь готовності будинку, не з`ясували можливість поділу будинку, як самостійного об`єкта нерухомості.

Крім того, виділяючи квартиру АДРЕСА_1 позивачу, а відповідачу будинок, який не введено в експлуатацію, суди не надали оцінку тому, чи є ці об`єкти рівноцінними як житло.

Оскільки обставини справи, від яких залежить правильне вирішення справи, судами попередніх інстанцій не встановлені у повному обсязі, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суд апеляційної інстанції - скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді:І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик