Судове рішення #80471846

Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко В.В..

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.


Справа № 425/3199/18

Провадження № 22-ц/810/181/19





ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



18 липня 2019 року м. Сєвєродонецьк


Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Дронської І.О., Коновалової В.А.

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Центр надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 січня 2019 року, ухваленого у складі судді Москаленко В.В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Центр надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області,


в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з відповідними вимогами, в обґрунтування яких зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , з яким з 15.11.2001 року були зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана 16.10.2001 року на підставі договору купівлі - продажу між ОСОБА_1 (тоді ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 20.09.2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 став проживати за адресою: АДРЕСА_2 . Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідач не бажає, його реєстрація перешкоджає їй вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, у зв'язку з чим просила суд визнати ОСОБА_2 , як такого, що втратив право на користування квартирою, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 .


Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовлено.


Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що відповідач не проживає у квартирі з 2005 року. Квартира не є спільною сумісною власністю, 23 грудня 2005 року Рубіжанським міським судом Луганської області було затверджено мирову угоду, укладену між позивачем та ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_2 відмовився від своєї частини в квартирі. Вказане судове рішення набрало законної сили 24 грудня 2005 року. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.


ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.


ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Судом приймалися заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Так, на адресу за місцем реєстрації та за місцем проживання відповідача, яке зазначено позивачем у позовній заяві, направлялися судові повістки-повідомлення на 22.04.2019 року на 10 год. 30 хв., на 16.05.2019 року на 9 год. 15 хв., 27.05.2019 року на 11 год.30 хв., які поверталися не врученими із зазначенням причини не вручення - «інші причини». 28.05.2019 року на мобільний номер телефону відповідача було передано телефонограму, яку отримав батько відповідача та повідомив, що ОСОБА_2 знаходиться за межами України. 10.06.2019 року судом за клопотанням позивача було здійснено запит до Державної прикордонної служби України з метою встановлення місця знаходження відповідача, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.07.2019 року. Судом на адресу місця реєстрації та проживання відповідача направлялися судові повістки - повідомлення. 04.07.2019 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неповідомленням відповідача на 18.07. 2019 року 14 год. 00 хв. На адресу відповідача судом було направлено судові повістки- повідомлення про місце та час судового засідання на 18.07.2019 року на 14 год.00 хв., які повернулися з відміткою не можливо вручити - «інші причини». Відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України відповідача було повідомлено про місце та час судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. 05.07.2019 року відповідач ОСОБА_2 особисто був повідомлений про місце та час судового засідання, що підтверджується телефонограмою (а.с.162). За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений про місце та час судового засідання належним чином і відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.


Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.


Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено: ОСОБА_1 (прізвище змінено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу) та ОСОБА_2 з 24 червня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області 18 серпня 2005 року шлюб було розірвано. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2001 року що позивач придбала у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира придбана у період шлюбу позивача з відповідачем. Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області № 20320 від 11.10.2018 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - як власник, ОСОБА_2 - як колишній чоловік власника та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - як сини власника. З акту про встановлення фактичного місця проживання від 16.10.2018 вбачається, що ОСОБА_2 з 2005 року за вказаною адресою не проживає. Встановивши вказані обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що квартира в якій зареєстрований відповідач придбана сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, є їх сумісною власністю, тому відсутні підстави для задоволення заявлених вимог позивача.


Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд дійшов передчасно.


Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.09.2006 року.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.08.2005 року шлюб розірвано.

16.10.2001 року ОСОБА_3 було придбано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири.

В зазначеній квартирі також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 .

Згідно з актом про встановлення фактичного місця проживання від 16.10.2018 року ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає з 2005 року.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2005 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ спільного майна, згідно якої ОСОБА_2 відмовляється від своєї частини в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 . Судове рішення набрало законної сили.

Звертаючись до суду з позовом у грудні 2018 року, позивач просила визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням права вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, та зазначила, що після розірвання шлюбу з 2005 року ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі, а став проживати за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема те, що позивач є власником спірної квартири, що не було встановлено судом першої інстанції, а відповідач понад рік у ній не проживає, колегія суддів судової палати погоджується з доводами апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

На підставі вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Скаржником при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (а.с.2), при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1057, 20 грн. (а.с.66). Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд




п о с т а н о в и в:


Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.


Заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заявлені вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням задовольнити.


Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратившим право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .


Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 80 коп.


Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 липня 2019 року.










Головуючий В.М. Луганська


Судді: І.О. Дронська


В.А. Коновалова























































  • Номер: 22-ц/810/181/19
  • Опис: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 425/3199/18
  • Суд: Луганський апеляційний суд
  • Суддя: Луганська В.М.
  • Результати справи: в позові відмовлено; скасовано повністю
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.03.2019
  • Дата етапу: 18.07.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація