Сарненський районний суд

Рівненської області

_________________________________________________

Справа № 572/2224/19

Провадження № 1-кс/572/782/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 року м.Сарни

Слідчий суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б.К., за участю: секретаря судового засідання Кудіній А.Р. , прокурора Дзецько Р.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника адвоката Михальця Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни клопотання заступника начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Титечка В.В. за погодженням з прокурором Сарненської місцевої прокуратури Дзецько Р.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Білорусь, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст.. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Титечко В.В. за погодженням з прокурором Сарненської місцевої прокуратури Дзецько Р.Ю. звернулись до Сарненського районного суду Рівненської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні, клопотання слідчого підтримав повністю, надав відповідні пояснення, наголосив на тому, що у даному провадженні, зважаючи на дводенний строк його реєстрації, не виконано всіх необхідних слідчих дій.

Захисник Михалець Г.В., в судовому засіданні, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив з огляду на його безпідставність та не доведення ризиків, відсутність прямих доказів.

Підозрюваний ОСОБА_2 заперечив у задоволенні клопотання, підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами (справа «Ілійков проти Болгарії », «Бекчієв проти Молдови»). Роль суду при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону

Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 є відповідно до змісту клопотання запобігти спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слідчий суддя враховує те, що на підозрюваного відсутні характеризуючи особу матеріали, зі слів одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, інформація щодо наявності судимостей відсутня.

Також слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні надав неузгоджені та суперечливі показання щодо обставин періоду, часу, та маршрутів пересування автомобіля Мерседес-бенц 1422 д.н.з. НОМЕР_1 , на території «Сарни Трак Сервіс» та «Полюс», надав показання, які не узгоджуються з матеріалами клопотання, показаннями свідків, протоколи допиту яких досліджувались у судовому засіданні.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги ті обставини, що на даній стадії досудового розслідування неможливо провести всі заплановані процесуальні дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання

Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.

Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення слідчому судді доведена та сумнів не викликає, при цьому підтверджуються матеріалами справи.

Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання. На даний час, враховуючи обставини справи, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів підозрюваному слідчий суддя вважає недостатнім та передчасним.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи (рішення у справі "Мюллер проти Франції", «Летелье проти Франції»), а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя окремо враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, зважаючи на обставини справи та вартості викраденого майна, а й для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу наявність ризиків, передбаченого ст. 177 КПК України та приходить до висновку, що в даному випадку є неможливим застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Доводи сторони захисту про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є безпідставними, такими, що не грунтуються на матеріалах справи та в сукупності з показаннями свідків згідно протоколів допиту відповідно не можуть бути безумовною підставою для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Слідчий суддя не вбачає висновки, які зробив орган досудового слідства, очевидно необґрунтованими чи очевидно довільними.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити, що не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 196, 369, 371, 372 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Білорусь, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185, КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі строком до 60 днів, з часу затримання, тобто з 21.07.2018 року до 19.09.2019 року без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали вручити підозрюваному, надати заступнику начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Титечку В.В. контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Сарненської місцевої прокуратури Дзецько Р.Ю.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя