Справа № 409/504/15-ц

Провадження № 22-ц/810/265/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Кострицького В.В.,

суддів: Луганської В.М., Стахової Н.В.

за участю секретаря Сінько А.І.,

участники справи:

позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 березня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.01.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN03000005291158, за умовами якого відповідач отримав від банку кредитні кошти у розмірі 5000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 22.01.2015 року утворилася заборгованість 14659.34 доларів США, яка складається з наступного: 5000.00 доларів США - заборгованість за кредитом; 9591.61 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 67.73 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом. Позивач, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, просив суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 14659.34 доларів США, що за курсом 15.77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.01.2015 року складає 231143.23 грн. за кредитним договором №SAMDN03000005291158 від 11.01.2006 року.

Рішенням Білокуракинського районного суду від 12.03.2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість згідно укладеного договору № SAMDN03000005291158 від 11.01.2006 року у розмірі 14659.34 доларів США, що за курсом 15.77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.01.2015 року складає 231143.23 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.01.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN03000005291158, за умовами якого відповідач отримав від банку кредитні кошти у розмірі 5000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (том 1, а.с. 7-8).

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 22.01.2015 року мав заборгованість 14659.34 доларів США, яка складається з наступного: 5000.00 доларів США - заборгованість за кредитом; 9591.61 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 67.73 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом (том 1, а.с. 5).

Вказані обставини встановлені судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі. Судова колегія не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступних встановлених обставин.

В ході розгляду справи суд керувався наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією кредитного договору №SAMDN03000005291158 від 11.01.2006 року.

Відповідно до положень частин першої та четвертої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з частиною десятою статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Позивачу було запропоновано надати оригінал кредитного договору, проте цей договір надано не було, у зв`язку з чим ухвала суду про призначення експертизи повернута без виконання.(а.с.109-110). Представником позивача на виконання ухвали суду за клопотанням представника відповідача було надано виписки по особовому рахунку за кредитним договором №SAMDN03000005291158 від 11 січня 2006 року та копію довідки в якій зазначено, що за вищезазначеним договором власником банківської картки НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , відкриття якої датується 11 січням 2006 року з терміном дії до 01/07. У виписці з особового рахунку зазначено, що з вказаної банківської картки здійснювалися транзакції, як по зняттю грошовіх коштів так і по поверненню грошових коштів на вказаний банківський рахунок у період часу з 16 січня 2006 року по 11 липня 2006 року. Натомість представником відповідача та самим відповідачем не було надано пояснень та доказів відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №SAMDN03000005291158 від 11 січня 2006 року на розгляд апеляційному суду не було надано.

Судова колегія вивчивши матеріали справи та доводи скаржника погоджується з ними в частині того, що відповідач в суді першої інстанції не був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду. Відмова суду першої інстанції в перегляді заочного рішення позбавила відповідача права на звернення до суду з заявою про застосування строку позовної давності за кредитним договором №SAMDN03000005291158 від 11 січня 2006 року. Повідомленням належним чином осіб, які беруть участь у справі про час і місце судового засідання є вручення судової повістки особам, які беруть участь у справі у строк та порядок визначені ст. 74 ЦПК України(ред. Кодексу до 15 грудня 2017 року). Відповідач звернувся з заявою про перегляд заочного рішення по справі № 409/504/15-ц. Ухвалою від 13 серпня 2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції . 15 серпня 2018 року було винесено ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білокуракинського районного суду Луганської області по справі № 409/504/15-ц,(т.1 а.с.115-116) чим фактично було позбавлено ОСОБА_1 можливості подати заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Під час апеляційного перегляду 03.06.2019 року апелянт звернувся з заявою про застосування строку позовної давності, в якій посилається на те, що він не був присутням під час ухвалення заочного рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 409/504/15-ц . Зважаючи на ту обставину, що договір №SAMDN3000005291158 було укладено 11 січня 2006 року, а Позивач звернувся із позовом лише в 2015 році, тобто позивачем було пропущено строки позовної давності, і відповідач під час судового розгляду в суді першої інстанції був позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 02.07.2019 року представник позивача заперечувала проти задоволення заяви про застосування строків позовної давності .

Судова колегія не погоджується з доводами скаржника стосовно того, що він не надавав згоду на отримання банківських послуг у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 доларів США, та враховуючи обставини справи, вважає , що кредитний договір №SAMDN3000005291158 було укладено 11 січня 2006 року саме з ОСОБА_1 , про це свідчать числені транзакції за рахунком як по зняттю так і по поповненню відкритого на його ім`я рахунку. Сам відповідач не заперечував проти застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності і не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання їм особисто коштів з рахунку, наголошуючи, що він не надавав згоду на отримання банківських послуг у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 доларів США (а.с.124).

Судова колегія враховує той факт , що позивач звернувся за захистом своїх прав лише 20 лютого 2015 року, тобто через вісім років після закінчення дії картки та кредитного договору з істотним порушенням строків звернення до суду. Несвоєчасне звернення позивача до суду суттєво збільшило розмір відповідальності споживача за комісією та процентами користування кредитом , що не відповідає

У п 9.2. договору№SAMDN3000005291158 укладеного 11 січня 2006 року, зазначено, що цей договір діє необмежений період часу, за виключенням п.9.4..

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12.03.2015 року частково скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором кредитний договір №SAMDN03000005291158 від 11.01.2006 року.

Ухвалюючи нове рішення судова колегія виходить з наступних положень.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Основні засади цивільного законодавства, визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією з загальних положень цивільного законодавства, що передбачається у трьох частинах першої статті 3 ЦК України.

На підтвердження заявлених позовних вимог Банком було надано копію кредитного договору №SAMDN03000005291158 від 11.01.2006 року.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що згоди на отримання банківських послуг у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000.00 доларів США не надавав.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Судова колегія , враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, в частині того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, про, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Таким чином, колегія суддів, обґрунтовано зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5000 доларів США. Крім того судова колегія визнає заяву відповідача про застосування строків поовної давності , та вважає за необхідне у задоволенні заявлених вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами та комісії відмовити за пропуском строків звернення до суду.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2311 грн. 43 коп., при поданні апеляційної скарги відповідачем - судовий збір в сумі 2643 грн. (а.с.2, 172) при поданні клопотання апелянтом 352 гривні 40 копійок .

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, то судові витрати відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір у розмірі 491 гривню 39 копійок .

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.частково

Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.к. НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ЕДРПО 14360570 заборгованість за кредитом згідно укладеного договору № SAMDN03000005291158 від 11.01.2006 року у розмірі 5000.00 доларів США, що за курсом 15.77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.01.2015 року складає 78850 гривень. У задоволенні заявлених вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами та комісії відмовити за пропуском строків звернення до суду. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судові збір у розмірі 491 гривню 39 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови буде складено 19 липня 2019 року.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді: В.М. Луганська

Н.В. Стахова