ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2537/19 Номер провадження 22-ц/814/1953/19Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03 червня 2019 року (повний текст рішення складено 12.06.2019 року)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання.

На обґрунтування позову зазначила, що вони з відповідачем є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Відповідно до Договору № 2914-р від 30.08.2016 року про надання освітніх послуг, що був укладений між Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), на останнього покладено обов`язок сплачувати кошти за навчання сина, однак відповідач не сплачує кошти за вказаним договором. Позивач зазначала, що син проживає разом із нею, у зв`язку із продовженням навчання перебуває на її повному утриманні; щомісячні витрати на харчування, проїзд, одяг та побутові потреби сина, з урахуванням коштів на навчання становлять понад 16000,00 грн. на місяць. Оскільки відповідач не здійснює утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, не сплачує кошти за навчання за вказаним вище договором, позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення ним навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 03 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00 грн. щомісячно, починаючи з дати звернення до суду 22.03.2019 року до закінчення навчання дитини, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 14 червня 2019 року виправлено описку у вступній та резолютивній частині судового рішення щодо суми судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, згідно якого остаточно просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , також скасувати ухвалу про виправлення описки від 14.06.2019 року в частині стягнення з нього судового збору. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, у скарзі посилається на невідповідність позовної заяви ОСОБА_2 вимогам, передбаченим 175-177 ЦПК України щодо її форми та змісту, вказує на порушення суддею місцевого суду норм процесуального права в частині порядку вирішення відводів під час розгляду справи, строку виготовлення повного тексту рішення, порядку ведення судових засідань.

По суті справи ОСОБА_1 у апеляційній скарзі заперечує щодо доводів позивача про проживання спільного сина разом із нею, оскільки на час навчання син перебуває у м.Харкові, де і мешкає у квартирі, яку йому подарував відповідач. Посилання місцевого суду у рішенні про те, що син ОСОБА_3 не заперечував факту проживання з матір`ю вважає неправдивими, оскільки ОСОБА_3 свої пояснення з приводу позовних вимог не надавав, у судових засіданнях участі не приймав. Також відповідач зазначає, що матеріальну допомогу синові надає в добровільному порядку шляхом перерахування коштів.

Вважає, що судом не враховані докази, надані ним на підтвердження незадовільного матеріального становища, стану здоров`я та його неможливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі, також судом не було з`ясовано матеріальний стан позивача, яка також повинна надавати допомогу синові, як того вимагають ст.ст. 182, 199 СК України. Також скаржник не згодний з періодом нарахування аліментів.

У відзиві на апеялційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03 червня 2019 року без задоволення, а судове рішення без змін.

У відзиві позивач посилається на безпідставність та необгрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в тому числі щодо відповідності позовної заяви ОСОБА_2 вимогам, передбаченим 175-177 ЦПК України, вказує на зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами під час розгляду справи.

Також ОСОБА_2 заперечує щодо тверджень відповдіача про надання синові матеріальної допомоги шляхом пересилання коштів і дарування квартири у м.Харкові, оскільки вважає, що дані факти не підтверджені належними доказами. Натомість позивачем приєднано довідки з АТ КБ «ПриватБанк», які містять інформацію по платежам, здійсненим ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

ОСОБА_2 у відзиві також звертає увагу на те, що відповідачем не доведено факту неможливості сплачувати аліменти, у зв`язку із погіршеним станом здоров`я, а також вважає, що ним свідомо замовчується його дійсний матеріальний стан, який в повній мірі дозволяє йому надавати кошти на утримання (навчання) їх спільного сина, оскільки ОСОБА_1 є власником значної кількості нерухомого та рухомого майна, має самостійний дохід від адвокатської діяльності, а також щомісячну пенсію.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, укладеному 28.01.1994 року, який між ними було розірвано на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.07.2012 року № 1609/4568/2012.

Згідно зі свідоцтвом про народження сторони є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.09.2016 року ОСОБА_3 зарахований на навчання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і на даний час є студентом четвертого курсу за освітнім ступенем бакалавр денного відділення, що фінансується за рахунок фізичних або юридичних осіб. Вказане підтверджується довідкою університету № 3959 від 16 березня 2019 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на навчання дитини у розмірі 8000 грн. щомісячно, місцевий суд враховував матеріальний стан відповідача та виходив з того, що спільна дитина сторін ОСОБА_3 є повнолітньою особою, продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 спроможний сплачувати такий розмір аліментів щомісячно.

Проте, колегія суддів, не може повністю погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Обов`язок утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, покладається на обох батьків (ст. 198 СК України).

Відповідно ст.199 Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Як вбачається із договору №2914ф від 30.08.2016 року Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого та ОСОБА_1 уклали даний договір про надання освітніх послуг для ОСОБА_3 , а саме здійснення навчання на денній формі, строком три роки за ступенем бакалавра. Загальна вартість освітньої послуги 68700 грн.(а.с. 8-9).

Згідно квитанцій від 30.08.2016 року та від 28.08.2017 року ОСОБА_1 сплачено на користь навчального закладу по 11 450 грн. за навчання сина (а.с. 48), позивач ОСОБА_2 також сплачувала за навчання ОСОБА_3 , що слідує із платіжних доручень від 30.08.2018 року та від 23.01.2019 року по 11 450 грн. (а.с. 16-17). З наведеного слідує, що сторони несли спільні витрати на навчання сина ОСОБА_3 .

Окрім того, згідно договору дарування від 14.10.2015 року ОСОБА_1 передав синові ОСОБА_3 49/50 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.54), що свідчить про те, що відповідач забезпечив сина житлом на час навчання у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого у м.Харкові.

При цьому, колегія суддів бере до уваги та погоджується доводами апеляційної скраги ОСОБА_1 про те, що син не проживає разом з позивачем у м.Полтава, оскільки ОСОБА_3 відвідує денну форму навчання в університеті в м.Харкові, доказів на підтвердження того, що постійно мешкає разом з позивачем ОСОБА_2 у м.Полтава, суду надано не було. Також матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 надава свої письмові або усні пояснення з приводу обставин справи у суді першої інстанції, а тому посилання у судовому рішенні про те, що проживання сина разом з матір`ю встановлено і підтверджено третьою особою у справі - ОСОБА_3 ,- є необгрунтованими. Окрім того, згідно матерілів справи і позовної заяви, позивач мешкає у АДРЕСА_2 , а відповдіач ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 , така ж адреса зазначена, як місце проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , тобто за місцес реєстрації батька ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сторонами не надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів розміру їх доходів і реальних витрат на утримання сина, що продовжує навчання, а клопотань про витребування доказів на підтвердження вказаних обставин сторони не заявляли, враховуючи працездатність сторін, наявність у сторін постійного заробітку (доходу), обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей на період навчання, в тому числі бажання і можливість відповідача сплачувати аліменти на навчання сина, колегія суддів приходить до висновку про визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 у розмірі 2500 грн. щомісячно, який наближений до розміру прожитковому мінімуму на працездатну особу у 2019 році

Доводи апеляційної скраги ОСОБА_1 про невідповідність позовної заяви ОСОБА_2 вимогам 175-177 ЦПК України, порушення строків виготовлення повного тексту рішення суду, на увагу не заслуговують, оскільки наведене не може бути підставою для скасування судового рішення, при цьому, порушення процесуального права з боку судді суду першої інстанції, про які йдеться у скарзі, матеріалами справи не підтверджуються.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи скарги про перерахування відповідачем коштів ОСОБА_3 на підставі приєднаних копій квитанцій через АТ КБ «ПриватБанк», оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції та вказано у відзиві на апеляційну скаргу, дані квитанції не містять найменування платника та отримувача, встановити належність вказаних рахунків саме ОСОБА_3 , достовірно не можливо, що свідчить про недостатність вказаних квитанцій, як доказів.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на незадовільний стан здоров`я, не може бути підставою для звільнення його від обов`язку надавати допомогу на навчання повнолітнього сина, так як надані ОСОБА_1 докази перебування на стаціонарному лікуванні у різні проміжки часу 2017, 2018, 2019 роках та придбання ліків не свідчать про наявність у нього стійкої важкої хвороби, що тягне значну втрату коштів на лікування та позбавляє відповідача можливості надавати допомогу синові.

Статтею 199 СК України передбачено стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини до досягнення нею двадцяти трьох років, право на утримання припиняється із закінченням навчання, з огляду на що посилання в апеляційній скарзі щодо невірного періоду, визначеного судом для сплати аліментів є безпідставиними.

Що стосується доводів ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скрагу та письмових поясненнях про здійснення нею оплати за додаткові заняття сина, поїздки за кордон, ремонтні роботи, необхідно зазначити, що такі витрати не стосуються продовження навчання повнолітньої дитини та відносяться до додаткових витратах на дитину, питання про відшкодування або стягнення яких позивачем не ставилось.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, слід змінити розмір стягнутого з ОСОБА_1 судового збору у суді першої інстанції на користь держави з 768, 40 грн. до 240, 13 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача частину судового збору у сумі 792, 41 грн., сплаченого за подання апеляційної скраги пропорційно до задоволеної частини скарги.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та скасування ухвали Октябрського районного суду м.Полтави в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 за розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки даною ухвалою було виправлено описку у сумі судового збору при проголошенні і складання вступної та резолютивної чатсини судового рішення, посилання на звільнення відповідача від сплати судового збору, у зв`язку з його непрацездатністю доведені належним чином не були.

За таких обставин, рішення суду в підлягає зміні в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 на навчання дитини, визначивши їх у сумі 2500 грн. щомісячно, а також в частині судового збору. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 376, 382 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03 червня 2019 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 аліментів та в частині стягнутого з відповідача судового збору - змінити.

Зменшити розмір стягнених з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 8000 грн. до 2500 грн. щомісячно.

Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь держави судового збору з 768, 40 грн. до 240, 13 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги у сумі 792, 41 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов